40-річний Роман Цимбалюк, журналіст-міжнародник, власний кореспондент агенції УНІАН (українське незалежне інформаційне агентство новин) у Москві. Ненависники у Росії називають його укропом. Роман ставив незручні запитання самому Путіну. Ось уривок з однієї пресконференції:
«Здравствуйте, меня зовут Роман Цимбалюк, агентство УНИАН. Действительно, лично у меня нет проблем, чтобы работать в России. Но если бы украинские танки были на Кубани, то вы тоже немножечко изменили бы к нам отношение», — заявил журналист.
«Вы имеете в виду 72-е машины или 34-е?» — уточнил Путин.
«У нас основной танк «Т-64», произведен в Харькове», — сказал Цимбалюк.
«Ну это же советская машина?» — переспросил российский президент.
«Ну вы тоже говорили, что из Советского Союза вышли. Если позволите, в продолжение Минских переговоров. Можете ли назвать дату, когда вы примете решение о расформировании оккупационных администраций?»
Роман Цимбалюк у Сосниці
Нещодавно Роман оприлюднив відео, де він біля домашніх курочок. А також фото біля пам'ятного знакам кінокамери Довженка в Сосниці. Висота кінокамери — 2 метри 20 сантиметрів. Композиція залізна, складається з камери на штативі, бобін з назвами фільмів та стільця.
Наприкінці, березня Роман гостював у бабусі, Ганни Сурмило. У Сосниці живуть і його батьки.
Ганна Сурмило (у дівоцтві Довженко) народилася 1929 року в Сосниці. Батько Ганни був троюрідним братом батьку Олександра Довженка (всесвітньовідомого режисера та автора «Зачарованої Десни»). Подруга сказала, що їй набридло бути наймичкою, і запропонувала Ганні поїхати з нею у Кагарлицький район на Київщині. Там був цукровий завод. Дівчина пропрацювала півтора року. Брат Володя жив у Києві і вслужив у міліції, тож поїхала до нього. Пішла на будівництво. Була у підсобниках. Познайомилася з майбутнім чоловіком, він працював електрозварювальником. Народився син. Родина поїхала до Казахстану. Там 1957 року народилася Наталя (мати Романа). Згодом — ще один син. Та на чужині було нелегко. Отож повернулися до Сосниці. Купили врем’янку і почали будувати дім. Ганна влаштувалася в аптеку санітаркою, де пропрацювала понад 30 років. Збирала ягоди, гриби. Заготовляла трави для «Ліктрав». Будучи на пенсії п’ять років, працювала прибиральницею у лісгоспі.
Наталя вийшла заміж за військового. І теж поїздила з ним по світу. Жила в Казахстані (там народився Роман), Грузії, Білорусі. А потім — у Москві, де чоловік вчився у військовій академії. Коли розпався Союз, сім’я переїхала до Ізяслава на Хмельниччині. Згодом жили в Кіровограді, а потім оселилися у Києві. У Наталі двоє дітей. Син Роман і донька Ірина, яка пішла татовою стежиною і стала військовою. Була в АТО.
Чоловік Ганни Сурмило помер. Уже сім років, як Наталя з чоловіком переїхала до мами у Сосницю, доглядає за нею.
— Яку найсмачнішу страву мама готує до вашого приїзду? — поцікавилася у Цимбалюка.
— Свої фірмові голубці, салат «Оселедець під шубою» і, звичайно, борщ. Батько пригощає напоями за 40 градусів власного виробництва. Я в дитинстві кожне літо проводив у Сосниці, у бабусі.
І нині при першій нагоді туди їжджу. Була перерва цілий рік через пандемію. І ось недавно знову зустріч з батьками. Сосниці і зачарованої Десни для відпочинку мені завжди вистачає.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №14 (1821), 8 квітня 2021 року. Фото зі сторінки Романа Цимбалюка в інтернеті
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
