33-річний Дмитро та 31-річна Марина Швець — подружня пара з Чернігова, які у вересні 2017-го року заснували власний бізнес. А саме невеликий магазин у спальному районі міста. Приміщення крамниці знаходиться на першому поверсі будинку, де проживає родина разом з 12-річним сином та двома собаками. Таких крамничок безліч по всій Україні, а як відомо, саме в Чернігові основним джерелом надходжень до бюджету є податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), він дав майже 60% усіх власних надходжень до бюджету за 2021-й рік. Через війну в Україні, яку розв’язала Росія, малі і великі підприємці зазнали значних втрат, а деякі взагалі вимушені були припинити існування свого бізнесу, а отже і фінансові вливання до казни. Родина Швець має історію, яка може надихнути інших не опускати руки. Вона про патріотизм, жагу до життя і розвитку та любов до свого міста і власної справи. 
— 24-го лютого я прокинувся від звуку сильного вибуху, це було на початку 5-ї ранку. Буквально через 5 хвилин мене набрала телефоном теща і каже: «Війна почалась». Потім подзвонив кум, який є військовим і теж сказав, бути напоготові, бо почались бойові дії. Але попри все ми відкрили магазин о 9-й ранку і пішли на роботу. Він знаходиться на першому поверсі нашої 5-поверхівки, — розповідає Дмитро.
— Працювали щодня до 14-го березня по 1-1.5 години, поки були в наявності продукти. 10-го березня, коли у місті була відсутність будь-якого м’яса у магазинах, домовились про підвіз куликівських ковбас і деякий час торгували ними, хоча в нашому асортименті, зазвичай, ковбасні вироби іноземного виробництва — делікатесні фует, салямі та інші.
— Через декілька днів після того, як почалась війна і на вул. Пухова зайняли позиції українські танки, ми перебралися на підстанцію швидкої допомоги, де працює наш родич і яка знаходиться біля готелю «Україна». Там було сховище, де ми почувалися більше безпечно ніж вдома. Але після того, як розбомбили цей готель (11 березня близько опівночі) ми закрили магазин і поїхали до Куликівки, де має будинок наш кум, — продовжує Дмитро.
— Але увесь цей час ми не просто пересиджували у сховищі тяжкі дні, а допомагали лікарям, та місцевій теробороні.
— Які збитки нанесла вашому бізнесу війна?
— Якщо чесно, то ми прийняли рішення не підраховувати їх, аби не розстроюватися, — сміються в один голос Марина та Дмитро.
— Значну частину товару роздали хлопцям, які пішли до тероборони, годували людей на блокпостах супом, запитували що їм треба з продуктів і приносили, бувало що варені креветки на Масани підвозили. Після повернення до Чернігова вивітрювали магазин днів 10, бо через відсутність світла потекли морозилки з морепродуктами, які ми брали під реалізацію, а це 90 кг. креветок, червоної риби і т.д. Власники товару увійшли у положення і дозволили гроші за втрачене повертати частинами.
— Ми раді тому, що це усього лише гроші, а всі наші сусіди, родичі та ми самі живи і здорові, — резонно додає Марина.
— Після перерви у роботі магазину, ми повернулися до Чернігова через 2-3 дні, коли повідомили, що рф відвела з області свої війська. Привезли продукти з Черкас, наповнили ними всі стелажі від підлоги до стелі. Довезти їх допомогли волонтери, які забирали на евакуацію людей з Чернігова. Ми свою машину продали, адже живемо в тому ж домі, де і магазин, а продукцію привозили перевізники, але під час війни вперше про це пожалкували, бо доводилось і багато пересуватись і евакуйовуватись на чужому транспорті. Та нам у цьому питанні допомагали і військові і медики.
— Як реагували на відкриття магазину ваші покупці, що брали у першу чергу?
— Коли ми повернулись, у місті був дефіцит продуктів, тож брали у першу чергу, ковбасу, сарделі, рибу, солодке. Торгували вітчизняними товарами, не імпортними, як було раніше, та й дістати їх на початку квітня було нереально. До того ж орієнтувалися на бюджет людей, багато з яких лишились без роботи, тож дещо спростили та здешевили асортимент. Клієнти швидко все розібрали.
— А наступну партію товару ви змогли без проблем закупити з доставкою?
— Та ні, ви що, і зараз виконуємо функції перевізників, самі їдемо за товаром та доставляємо його до Чернігова, чого раніше не робили. З західної України нам передають товар на Київ, а з Києва вже веземо сюди. Раніше ми замовляли цей товар поштою, але зараз терміни доставки такі, що товар просто пропаде в дорозі, до того ж деякі позиції вимагають особливого температурного режиму, як наприклад, італійські торти «Тірамісу».
На фото — італійський торт «Тірамісу», вартість 155 грн.
— Зараз що в асортименті з українського?
— Як і раніше — один з головних принципів нашого магазину — ми торгуємо тільки українським вином. В Україні вино не гірше, а навіть краще, ніж в інших країнах від розкручених брендів, але про це мало хто знає. Ми дуже багато виставок та фестивалів відвідуємо і знаємо, що українські виробники займають високі призові місця поряд з італійськими та французькими виробниками. Так, у Франції ігристе вино «Чизай брют» минулого року увійшло у ТОП-3, обійшовши при цьому аналогічні позиції французів та італійців.
— Пляшкові вина, які представлені в нашому магазині — переважно з сімейних винарень, крафтові. На жаль, під час війни розбомбило одну з наших улюблених винарень — «Курінь», мало того, що в них попало, так їх ще й розграбували. В нас у магазині залишилось пляшок 10 цього виробника, ще декілька ми залишили собі на згадку. Наскільки нам відомо, «Курінь» активно перезапускає своє виробництво за кордоном, — розповідає подружжя.
— Скільки коштує пляшка «Куреню»?
— З 24-го лютого у нас ціни не змінювались ні на продукти ні на алкогольні напої, хоча в середньому вони в закупці подорожчали на 20-40%, але працювати якось треба і в тому числі платити по рахунках. А під час активних обстрілів розпродували продукти навіть нижче закупівельних цін.
— Як на ваш бізнес вплинула заборона на продаж алкоголю, яку вводили у Чернігові двічі за період воєнного стану?
— У нас скисло дуже багато пива, бо ми торгуємо, так кеговим живим пивом, строк зберігання якого не перевищує 5 діб. Оскільки ці заборони на продаж алкоголю обидва рази вводили без попередження, то було що одного разу ми втратили партію на 500 літрів (10 діжок), яку закупили напередодні заборони. Ми з цією втратою змирились, бо було не до цього, перебували то тут то там, їздили за товаром і таке інше.
На фото пиво українського виробництва, яке дозволили продавати з 28.05.2022 у Чернігові.
Ціни:
Кеговий квас 1л 30 грн Кеговий лимонад 1 л 28 грн
Кегове пиво Полтава 1л 46 грн
Кегове пиво корифей 1л 49 грн
Біртель фісташка 1л 46 грн
Фраголіно 1л 75 грн
— З неприємного це те, що люди, коли ми їм повідомляли, що не можемо продати алкоголь переносили весь свій негатив на нас, не розуміли, чому не можемо продати. А майже всі вони — наші постійні покупці, у деяких це переходило у якусь особисту образу і вони покидали магазин засмученими і роздратованими. І мало того, що ми всі ці бойові дії ледве пережили, втрату товару, то ще й покупців почали втрачати через цю заборону, — додає Марина.
— Тож ми втрачали покупців, а місто — податки. Адже 5% вартості кожної пляшки (акцизний збір) йде до бюджету міста.
— Зараз у вас основний асортимент, як я бачу — імпортні товари, делікатесного характеру?
— Так, але українська ковбаса також є, просто в групу у вайбері ми для реклами її вже не додаємо, бо всі і так знають, що вона є. Обрали 5 основних ходових сортів (виробництва Хмельницький, Черкаси, Київ), що до вподоби нашим клієнтам. Але оскільки місто повертається до життя, полиці великих супермаркетів поповнюються, то наші постійні клієнти бажають бачити довоєнний асортимент, до якого звикли, тобто делікатесні товари, серед яких м’ясо, сири, морепродукти, цукерки. Проте все що було у повному обсязі поки що неможливо привезти до Чернігова.
На фото — улюблена українська ковбаса покупців магазину родини Швець
На фото — креветка дика сира з ікрою в голові — 100г 35грн
На фото делікатеси, які знову повернулись на полиці магазину родини Швець
— Користувалися податковими пільгами?
— Не можемо скористатися, бо ми ФОП не на спрощеній системі, а на загальній, що по своїй організаційній суті наближено до ТОВ. Єдине, що була затримка з виплатою податків через проблеми у місті з інтернетом. Як тільки зв’язок з’явився ми одразу ж перевели по безготівці кошти до податкової — за всі ліцензії, акциз та інші збори. Єдине чим скористалися, — це спрощеною подачею звітності, дякуємо за це президенту, тож штрафи не приходили через невчасне її подання.
— Чим вам запам’ятатися перші дні війни у Чернігові?
— Тим, що люди масово почали збирати сумки та виїжджати, почались затори з транспорту на дорогах. Наші ж клієнти, що заходили 24-26-го лютого до магазину висловлювали думку, що за пару днів все мине, ажіотажу не піддавались, нічого масового не скуповували.
— Чому ви не поїхали у перші дні, адже у вас неповнолітня дитина?
— Вирішили, що будемо вдома і потрібніші там, де ми є. Тим паче, що в нас дві собаки. Поки магазин працював син сидів з нами разом у підсобці, ми скрізь його з собою брали. Після пережитого він дуже подорослішав. З міста на Куликівку вибирались з баулами, собаками і дитиною по замінованому пішохідному мосту, за день до того, як автомобільний через Десну підірвали. Оскільки дружу давно з військовими нас на тій стороні вони і забрали, — розповідає Дмитро. — Тоді ми думали, що їдемо з дому на пару днів, а виявилось, що затримались на три тижні.
— До речі у Куликівці ми волонтерили у центрі допомоги (Дім молитви), я перекладач, знаю декілька іноземних мов, і коли туди приходила велика кількість закордонних ліків, їх потрібно було якось сортувати, згідно інформації в інструкціях. Інструкції були на німецькій мові, польській, англійській — розповідає Марина. — Ми пробули там 2 тижні, здружилися з волонтерами які евакуювали людей з Чернігова, серед них був і волонтер-американець, згодом ми поїхали з ними на Черкащину, де також потребувались люди зі знанням мов. На Куликівщину тоді теж прилітало днів 5 підряд, але на околиці. Один зі снарядів потрапив у ферму виробника куликівських ковбас.
— Ми з чоловіком обговорювали після повернення до Чернігова той момент, що можна було поїхати за кордон, але прийшли до висновку, що нам було б там важко без нашого магазинчика, без роботи, все починати з нуля.
— Ви відчули відтік покупців через те, що 2/3 жителів міста виїхали?
— Звичайно, і це відчувається дотепер, частина наших постійних покупців, знайомих, сусідів поки не повернулися. Але сподіваємося на краще.
Підтримайте чернігівських підприємців, завітайте до магазину. Графік роботи: з 10.00 до 20.00.
Gorod.cn.ua
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
