Комікс про битву за польське містечко Замостя, яка відбулася у серпні 1920 року, презентували в Чернігові представники Інституту національної пам’яті. Під час оборони містечка, яка тривала близько трьох днів, об’єднані польсько-українські війська змогли відбити всі атаки кавалерії Першої кінної армії Будьонного. Зрештою, останні понесли колосальні втрати, лише дивом не потрапили в оточення і змушені були відступити у глибокий тил для відновлення боєздатності. Це була перша поразка будьонівців за довгі роки війни. Фактично успішна оборона Замостя врятувала Польщу від поразки у війні. І якщо сусіди називають її найвеличнішою кавалерійською битвою з часів наполеонівських війн, то українцям вона відома дуже мало. Хіба що тому поколінню, яке на уроках співу вивчало пісню з такими рядками: На Дону и в Замостье Тлеют белые кости, Над костями шумят ветерки. Помнят псы-атаманы, Помнят польские паны Конармейские наши клинки. Щоправда, про те, що воювати довелося не тільки проти «польських панів», а й проти українців, у цій пісні чомусь згадки не було. Як і про те, що «конармейские клинки» програли. Коли руки стиралися в кров Загалом, про війну, де поляки та українці виступали спільним фронтом проти більшовиків, у нас відомо дуже мало. Хоча в самій Польщі воїнів армії Української Народної Республіки, які врятували їхню державу від загибелі, пам’ятають і шанують дотепер. Для того аби згадати подробиці перебігу цієї війни, не вистачило б і кількох номерів газети. А от щодо самої битви, то достатньо сказати лише те, що Замостя мало стати, так би мовити, ключем до подальшого наступу більшовиків у глиб Польщі. Перша кінна армія Будьонного була найбільш боєздатним з’єднанням Червоної армії. За кілька років існування вони не зазнали жодної поразки, тож і на Замостя йшли, не сподіваючись на серйозний опір. Після України більшовики планували окупувати і Польщу. На той час у самому містечку, яке і зараз приблизно співставне із Прилуками, дислокувалося не більше 3 тисяч війська. В основному то були польські частини, які відновлювалися після попередніх поразок, та інженерний курінь армії УНР. У ньому на той момент було всього 120 чоловік. Проте, як розповів художник і співавтор коміксу історик Володимир Поліщук, вони і відіграли чи не найбільшу роль. Та й комікс називається «Легенда про лопату» з цієї ж причини. – Наші сапери змогли буквально за добу зробити повноцінні укріплення. А це майже 10 кілометрів загород. Яка це колосальна робота, навіть уявити складно. Долоні стиралися в кров. Будьонівці цього не врахували і вирішили брати місто знаскоку. Але напоролися на ці дроти – і в першу ж атаку втратили вбитими 500 людей, – розповів Володимир Поліщук. Замостя не було якимось аж надто важливим пунктом. Проте це місто відкривало дорогу на Люблін, а далі й на Варшаву. І його штурм мав стати формальністю. Після першого штурму атаки не припинялися ще цілу добу. Конармійці намагалися прорватися в місто з кількох боків. Остання спроба відбулася о другій годині ночі. Власне, ті три дні, які Будьонний і витратив на безуспішний штурм, і стали безцінними. Адже за цей час на допомогу обложеним підійшли основні сили польського та українського війська. Цікаво про складне Писати про минувшину так, щоб було і зрозуміло, і цікаво, завдання не просте. Особливо нелегко зацікавити історією школярів. Тож формат коміксу підходить для них чи не найкраще. Власне, «Оборона Замостя» крім бібліотек уже потрапила в багато шкіл, і відгуки вчителів лише позитивні. – Це цікавий формат для того, щоб його використовувати для проведення уроків. Нам уже відгуки приходили від учителів – кажуть, що історія цього періоду значно цікавіше заходить завдяки коміксу. Під час підготовки ми використовували справжні події та справжні фотографії. Наприклад, нам з польського архіву присилали світлини Замостя тих років, аби можна було намалювати правдиві панорами. Ми брали за основу справжні фотографії будьонівців, польських вояків та українських інженерів, – розповів співавтор сценарію коміксу Ігор Кромф. Загалом, у самому коміксі показано лише останній епізод битви. Його головні герої – два друга, українець Гнат Вечірній та поляк Рафал Круц. Автори кажуть, що брали за основу реальних людей. А в самому Гнаті Вечірньому кожен читач може впізнати свого сусіда, дядька, брата чи навіть самого себе. Адже це спокійний і врівноважений чоловік, який понад усе любить робити щось по господарству. І він не хоче воювати. Але якщо вже доводиться, робить це так само, як і ремонт у власному будинку, – на совість. Источник: 0462.ua
Последние новости
Ошибки прошлого убивают миллионы женщин: ученые рассказали об основных из них
Порой одна маленькая ошибка или недосказанность может дать начало мифам, переживающим столетия. Именно такой ряд ошибок постиг область женского здоровья, заставив миллионы женщин сталкиваться...
«Нам щастило, а на цей раз – ні» – водій «Укрпошти» розповів, як отримав...
Поранений внаслідок атаки дрона водій «Укрпошти» розповів, як потрапив під ворожий обстріл. За його словами, поки йому надавали домедичну допомогу, окупанти ще 4 рази...
Волонтери, які відновлюють старовинні дерев’яні будинки Чернігова, створили сайт
Організація «Дерев’яне мереживо Чернігова» запустила оновлений сайт. Це «онлайн-музей дерев’яного зодчества Чернігівщини», де можна дізнатися про відновлені будинки та отримати поради...
У Чернігові триває підготовка до опалювального сезону: що вже встигли зробити
У Чернігові триває підготовка до наступного опалювального сезону. У межах планової ремонтної кампанії фахівці КП «Теплокомуненерго» поступово модернізують теплові мережі в різних районах міста.За...