Лесь Курбас. У 31 рік його вже називали генієм новаторської режисури. Його вклад у розвиток сучасного театру прирівнюють до вкладу видатних європейських режисерів.
Микола Куліш. Геній модернової української драми. Реформатор жанру. Його ім’я має стояти поруч з іншим «батьком» сучасної європейської драматургії – німцем Бертольдом Брехтом.
Микола Зеров. Неокласик української літератури. Поет, незрівняний перекладач античної поезії, критик, літературознавець.
Валер'ян Підмогильний. Одна з найвидатніших постатей нашої літератури першої половини ХХ століття. Автор першого українського урбаністичного роману. Постать – співставима з Анатолем Франсом чи Джеком Лондоном.
Андрій Панів. Поет, журналіст, перекладач. Автор підручників для початкових класів.
Клим Поліщук. Письменник. Автор історичних романів. Дослідник культури народу комі.
Валер’ян Поліщук. Поет, публіцист, критик і теоретик літератури. Автор більше 50 книг.
Степан Рудницький. Видатний картограф, географ, етнограф. Основопорядник української фізичної, політичної та військової географії.
Михайло Яловий. Поет-футурист, публіцист, письменник, сценарист, літературознавець, перекладач. Перший президент літературного об’єднання ВАПЛІТЕ.
Антін Крушельницький. Педагог, видавець редактор шкільних хрестоматій з української літератури (а також – двоє його синів та доньку; ще двох синів розстріляли трьома роками раніше)…
Це лише приблизно 3 % з усього вивченого списку українських викладачів, науковців, істориків, юристів, акторів, лікарів, політиків, священиків, філологів, громадських діячів, інженерів, журналістів, діячів мистецтва, яких радянська влада розстріляла за п'ять ночей у період з 27 жовтня до 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія). Усього у переліку жертв комуністичного режиму – більше 1100 людей різних національностей. Українців ідентифіковано близько 300. І це не рахуючи тих, хто офіційно помер «власною смертю» в таборі на Соловках. Багато кого розстрілювали парами, притуливши головами один до одного аби економити кулі. У списку – більше 10 уродженців Чернігівщини. Мабуть, найвідоміший з них – Марко Вороний. Поет і перекладач з німецької, французької, італійської мов, онук співавтора слів Гімну України Миколи Вербицького, син одного з перших поетів-модерністів Миколи Вороного.
Уся їхня провина у тому, що ці люди творили, викладали, молилися і проповідували українською і для українців. Після спроби стерти їх з пам’яті, в українських школах на десятиліття фактично не стало альтернативи: вивчати довелося творчість Горького, Єсєніна та Маяковського замість Куліша, Підмогильного, Зерова чи закатованого у ті ж жні у в’язниці НКВС Майка Йогансена.
Пам’ятайте про Сандармох, коли на наступних виборах раптом виникне бажання підтримати політиків, які експлуатують ностальгію за радянською молодістю та «найсмачнішим плобміром» за 20 копійок.
щотижневик "Семь дней" колонка Сергій Кириченко Сандармох
