Наприкінці травня у Носівській міській раді було оголошено про початок громадських обговорень щодо перейменування вулиць та провулків, які мають російське походження у населених пунктах громади. Орієнтовно перейменуванню підлягає їх близько п’ятдесяти. Тривало воно до двадцять сьомого липня, після чого члени комісії розглянуть всі зауваження та пропозиції, що за цей час надійдуть від жителів громади, систематизують їх та подадуть на затвердження депутатам. І хоч люди активно обговорюють це важливе питання між собою, дискутують та полемізують в місцевих інтернетгрупах, утім, офіційно надавати своїх зауважень та пропозицій поки що не поспішають. Ми попросили заступника голови міської ради Вікторію Миколаївну Вершняк поділитися своїми міркуваннями з цього приводу.
— Вікторіє Миколаївно, багато хто говорить, що питання перейменування вулиць не на часі, що є багато інших важливих питань та проблем, які маємо вирішувати в першу чергу. А як вважаєте ви?
— Вважаю, що ми якнайшвидше повинні попрощатися з усім, що бодай якимось чином нагадує нам про «русскій мір». І перейменовувати вулиці однозначно потрібно, бо це невід’ємна складова творення власної моделі колективної пам’яті. Адже топонімічні назви несуть ідеологічні та соціокультурні смисли. Україні не потрібні «чужі» назви, які маскують присутність чужої культури країни-агресора. Ми маємо утверджувати своє. От для прикладу, скільки в Україні налічується пам’ятників та вулиць російському поету Пушкіну? Мабуть, сотні. А як в росії вшановують пам’ять багатьох наших, українських письменників, поетів, історичних та культурних діячів? Та ніяк. Зневага та приниження українців завжди у них були на поверхні. Тоді навіщо нам стільки пушкіних і булгакових, лермонтових і паустовських? Я була вражена, дізнавшись, що в нас до цього часу є вулиці Омельяна Пугачова та Степана Разіна…
У нас є давня і славна історія, власна потужна культура, сотні гідних для вшанування постатей і «чужої» російської культури країни- агресора нам не потрібно. Ми маємо своїх, гідних честі й пошани українців, якими пишаємося, яких повинні знати всі покоління українців, їхні імена маємо популяризувати і про них маємо говорити.
— Як голова комісії, за якими критеріями будете проводити відбір нових назв вулиць?
— Можливо, вони будуть пов’язані з видатними людьми, земляками-вуличанами, котрі тут колись проживали або багато зробили добрих справ для свого села чи міста. А ще краще — з історичними назвами місцевості. Адже до цього часу вулична топоніміка не вважалася у нас самобутнім культурологічним явищем. Але ж ніхто десь там у світі, не називає вулиці на честь наших міст, урочищ, видатних постатей чи знакових подій, ніхто, крім нас, не вшанує наше, рідне. Тож перейменування вулиць якраз і є гарною нагодою пробудити свою національну гордість та стійкість, а ще — відродити інтерес до свого краю, формувати патріотизм місцевий, який переростатиме в загальнопатріотичний.
— Цілком згодна з Вами. Утім, особисто я не належу до палких прихильників суто «іменних» назв вулиць. Ось пощастило ж Вам проживати на вулиці Латвійській, ця країна сьогодні стоїть поруч з нами у боротьбі проти рашистських окупантів, а моя, Мічуріна, вже вдруге потрапила до списку тих, що підлягають перейменуванню…
— До речі, зазначу, що пріоритетне право назвати вулицю надаватиметься саме її мешканцям. Отож саме від вас залежатиме, якою вона буде: Бузковою, Барвінковою, Конституційною, Захисників Вітчизни чи Колосівкою. Загалом від початку громадських обговорень до міської ради надійшло більше ста п’ятдесяти пропозицій. Найбільше — про перейменування носівських Молодої Гвардії — на Соборності, Бучанська, Національної Гвардії. Вулицю Матросова ладні перейменувати на Олекси Довбуша, а Пугачова — на Олександра Довженка. Вашу Мічуріна вже хочуть бачити імені Назара Утви, Хліборобською, Колосівкою. Вулицю Челюскіна пропонується назвати Парковою чи Сікорського, або ж Марії
Шовкун. Парковою, до речі, пропонують назвати також вулицю Ватутіна у Дослідній. А ще хочуть дати їй ім’я Кульжинського, Дениса Прокопенка та гетьмана Дорошенка.
На жаль, наразі Україна палає у вогні російської збройної агресії, у запеклих боях з ворогом гинуть наші воїни-захисники. Тому мешканці громади пропонують шанувати їхню пам’ять у назвах вулиць, де ці люди проживали. Як-от з вулицею Мазепи, де проживав загиблий захисник України Назар Утва. Звісно, обговорюватимемо й такі варіанти, попередньо отримавши згоду від їхніх рідних..
Джерело: Газета "Носівські вісті" від 30.06.2022. Розмову записала Катерина ГАВРИШ
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
