Відлюдництво, або анахоретське чернецтво, виникало одночасно із загальножитійним монастирським рухом на початку IV ст. Особливої популярності відлюдництво набрало на Близькому Сході та у Єгипті, а згодом закріпилося у Греції на Афонському півострові.
На Чернігівщину традицію монастирського життя приніс із Афону монах Антоній Печерський. Вважається, що він заснував монастир Пресвятої Богородиці на Болдиних горах у середині ХІ ст. Проте й досі між істориками не припинилися дискусії про місце розташування печери Антонія у Чернігові. 
Іллінський монастир (Антонієві печери) (Чернігів)
Монастир, заснований Антонієм, продовжував існувати до кінця ХІІІ ст., до занепаду давньоруського Чернігова. У давній час монастир на Болдиній горі виглядав як печерне містечко. Тут було багато окремих печер, що були викопані у стінах яру, існували господарські споруди та окремі храми. Келії, де жили монахи, були дерев'яні та знаходилися на схилах пагорбів. Кожен монах мав викопати собі печеру для молитви. Насельники монастиря, заснованого Антонієм, були послідовниками містичного християнського вчення ісихазм, що передбачав єднання людини з Богом ще за життя. Для досягнення такого єднання, слід було безперервно молитися. А для молитви обирали такі місця, щоб ніщо не турбувало монахів. Печери підходили чи не найкраще.
У давній час таких монастирів було не багато. Один із них, ймовірно, існував у давньоруському Любечі.
Монастир на Болдиних горах у Чернігові відновився у XVII ст., зі становленням козацької влади. Але новий етап діяльності вже не був пов'язаний із ісихазмом, старі традиції не збереглися. Проте печери на Болдиних горах викопали на початку ХХ ст.
Підземні споруди Спасо-Преображенського монастиря
Окрім Чернігова і Любеча є печери у Спасо-Преображенському монастирі Новгорода-Сіверського, у монастирі в Рихлах та Ладані. Також досліджена печера релігійного призначення в одному із урочищ Седнева.
UA: Чернігів
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
