Окупанти посилюють терор на прикордонні, аби села Чернігівщини обезлюдніли

Окупанти посилюють терор на прикордонні. Їхня мета очевидна — обез­люднити північ Чернігівщи­ни. Для цього рашисти без розбору гатять по мирному населенню зі ствольної ар­тилерії, з мінометів та сис­тем залпового вогню, де­далі частіше застосовують FPV-дрони і роблять «скиди» з БпЛА. А останніми тиж­нями ворог особливо поси­лено цілить по сільгосптех­ніці та фермерських госпо­дарствах. Так, 25 вересня по­близу Хотіївки Семенівської громади (що за 7 км від ро­сійського кордону) рашис­ти вдарили безпілотником по трактору з двома причепами, який перевозив сіно. Водій, на щастя, не постраждав, а ось техніка згоріла…
Знищений трактор МТЗ та при­чепи належали місцевому ферме­ру — Михайлові Пихтарю.
— Того дня наш тракторист Ва­силь Лаковський (йому 50 років. — Авт.) віз сіно на ферму, — гово­рить Михайло Петрович. — Оскіль­ки трактор сильно гуде, то він на­віть не почув, як дрон попав у причеп. Учуяв дим, обернувся — а вже все палає. Вогонь миттю пере­кинувся на другий причеп, а потім — і на сам трактор. Вася намагався його відчепити, але там такий жар стояв, що неможливо було підступитися. Врятувати техніку, на жаль, не вдалося.


— Збитки підраховували ?
— Трактор я ще до війни при­дбав за 5 тисяч доларів. А приче­пи своїми силами збирав. Купував окремо раму, колеса, метал.
— Велике хазяйство трима­єте?
— 50 голів дійних корів. Про­блема в тому, що через обстріли люди масово виїжджають. Неста­ча робочих рук відчувалася ще до війни, а зараз — і поготів! Рашисти щодня гатять, не дають нормально працювати… Якщо доярки почнуть звільнятися то, мабуть, доведеть­ся збувати корів. Бо просто нікому буде працюватиме.
Ферма Михайла Пихтаря є відокремленим підрозділом відо­мого в Семенівській громаді при­ватного сільгосппідприємства «Степанич».
— Свого часу ми захотіли, щоб у Хотіївці розвивалося тваринництво, тож підшукали там фермера, дали йому теличок, — розказує дирек­тор ПСП «Степанич» Юрій Сенько. — Михайло справно розвивав гос­подарство, худоба підросла. Аж тут, бачите, така біда. І це, на жаль, да­леко не перший такий випадок. Ро­сіяни зараз дуже активно «працю­ють» дронами.
Недавно влучили по машині мого брата Миколи, коли той приїхав на ферму в Залізний Міст (село за 4 кілометри від кор­дону з рф. — Авт.).
— Сталося це 19 вересня, — пригадує Микола Вертебний. — У Залізному Мосту я працюю зав­ферми. І того ранку якраз тільки-но приїхав на роботу. Зазвичай я переодягаюся в машині і йду пра­цювати. Втім того разу забув узяти змінний одяг, тому зразу пішов на ферму. Це й врятувало мені життя. Бо я встиг відійти буквально ме­трів на 20 — і стався вибух. Дрон влучив прямісінько у мій «Nissan Xtrail». Також уламками посікло трактор, що стояв за два метри від машини. За щасливим збі­гом обставин тракторист усього за хвилину до того відійшов у справах, тому теж зостався цілий. Ви­дно, є Господь на небі. Пошкодже­ний трактор ми полагодили, він на ходу, а ось моя машина ремонту не підлягає. Від вибуху й подаль­шої пожежі її «роздуло» немов кон­сервну банку.
— Обстріли зараз і справді почастішали?
— Так. Раніше, було, гахне кіль­ка разів на день — і в основному спокійно. А останніх кілька тижнів окупанти вже «набридли»: і арти­лерія б'є, і дрони. Помітно почастішали «скиди» з безпілотників. Ми чергуємо, намагаємося по можливості зразу гасити. Але все це дуже не просто. Люди не витримують, виїжджають із села. Раніше було 70 мешканців, а зараз майже ніко­го не зосталося. Возимо робітни­ків із сусідних сіл, із Семенівки. Ви­кручуємося як можемо.
Рашисти вистежують не лише сільгосптехніку, а й б’ють по хазяй­ствах. 5 вересня зі ствольної арти­лерії знищили мініферму приватного підприємства «Полярне» у Хотіївці.
— Це був наш сімейний бізнес, займалися ним уже 15 років. Три­мали господарство на 20 корів, мали сучасний сарай із євроремонтом, заготовлені корми (100 рулонів сіна і 200 рулонів соломи, силос). А тепер усе знищено, — зі­тхає директор ПП «Полярне» Олег Банний.
— Того дня рашисти пів дня гатили по селу. По нашій фер­мі було пряме влучання. І не одне — разів 5 попали. Двоє людей за­знали осколкових поранень. Але, дякувати Богові, легких. А ферма і корми згоріли повністю. Худо­ба якраз була на паші, тож не по­страждала, а ось із техніки вдалося врятувати лише комбайн і трактор. Генератори, холодильні та доїльні установки, сіялки, інші причіпні агрегати — все пропало. Після цьо­го ми всерйоз думали здати худо­бу. Та в останній момент підверну­лася пропозиція, тож зараз пере­везли скот у Бігач Березнянської громади (Чернігівський район). Проте приміщення там не електрофіковане. Треба буде якось вирі­шувати це питання.
— Компенсація від держави є якась?
— Поки що ніякої. Ходив у міс­цеву адміністрацію, але там сказа­ли, що допомогти нічим не можуть. Лише зв'язалися з Чернігівською ОВА і домовилися, щоб я приїхав у Департамент агропромрозвитку. З 'їжджу послухаю, може, щось підкажуть. Спасибі хоча б місцевим фермерам, котрі скинулися і по­могли хто чим. Наприклад, Олек­сандр Миколайович Шкурат дав машину сіна. Але ще багато чого треба. І я, чесно кажучи, не знаю, як нам перезимувати. У нас же, за великим рахунком, ні кормів, ні солярки немає По суті, почина­тимемо бізнес «з нуля» і без під­тримки нам ніяк не обійтися.
Для тих, хто має можливість і бажання допомогти фермеру від­новити господарство, залишаємо його номери телефону (068-237- 99-60) і банківської картки (5457 0825 1962 2513, Банний Олег Михайлович, Приватбанк) Він буде вдячний будь-якій підтримці.
Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа, фото ГУНП у Чернігівській області

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.