Для студентів 2020-ий також став роком випробувань. Карантин, дистанційні лекції і навіть дистанційне складання іспитів та заліків. З початку нового навчального року провчилися недовго – і знову доводиться опановувати науку без очного спілкування з викладачами та однокурсниками. Напередодні Міжнародного дня студента, який відзначається 17 листопада, розпитали студентів з Менщини про особливості навчання та на що вистачає нинішньої стипендії.
Антон Шабел, першокурсник Коледжу економіки та технологій Чернігівського технологічного університету
Навчання Антон почав традиційно – за партою в аудиторії. Та вже за місяць студентам повідомили: переходимо до дистанційної форми навчання. Сам хлопець до змін був готовий, а от домашній інтернет-зв’язок – не дуже.
Із гуртожитку повернувся додому, в Городище. Довелося важко звикати до освітнього процесу в нових умовах
– Зв’язок дуже поганий, відео майже не працює, звук – через раз, – скаржиться Антон. – Під час пари, що проходить в онлайнрежимі, доводиться залучати всю наявну техніку: два телефони з розгорнутими завданнями та підручником і сам ноутбук із увімкненим відео.
За словами батька Антона, за останній місяць довелося змінили вже третього провайдера послуг інтернету, аби син міг повноцінно навчатися.
Недоліки «дистанційки» відчутні
– Якість освіти знизилася. Не всі предмети, які є надважливими саме в моїй спеціальності («Харчові технології», – авт.), можна опрацювати через екран монітору та самостійно, – розмірковує першокурсник. – Незручність ще й у тому, що неможливо спланувати свій день, адже завдання надходять в будь-який час.
Викладачі, на щастя, розуміють всі труднощі, що виникають у студентів. Часто входять у їхнє становище, головне – попередити, якщо виникли якісь проблеми.
В’ячеслав Калібаба, першокурсник Чернігівського колегіуму імені Тараса Шевченка
В’ячеслав навчається на факультеті фізичного виховання. Їм, зізнається хлопець, трохи легше, аніж студентам інших спеціальностей. Мають можливість отримувати немалі бали за зняті відео спортивних тренувань.
– Ось, наприклад, цього тижня мені потрібно підготувати відеотанець: український народний або ж грецький. Зніму, відправлю – і завдання виконане, – розповідає В’ячеслав, житель Степанівки. – Є пари й на платформі Zoom, та їх небагато, тому що більшість студентів не має змоги бути присутніми на них через поганий інтернет.
Артем Калюжний, студент другого курсу Коледжу геологорозвідувальних технологій Київського Національного університету імені Тараса Шевченка
Артем теж має проблеми з інтернетом. Під час карантину перебуває вдома, у Данилівці, і намагається навчатися з усіма на рівні.
– Із інтернетом справи взагалі кепські, повноцінно брати участь в освітньому процесі дуже складно, – каже другокурсник, – тому доводиться докладати чимало зусиль, аби не відставати від одногрупників.
Аліна Русіянова, студентка шостого курсу Національного медичного університету імені Олександра Богомольця
До дистанційного навчання восени повернулися й студенти Національного медичного університету. Майбутня лікарка Аліна Русіянова вже пристосувалася до нових умов. Дівчина встигає успішно поєднувати навчання в університеті та роботу в медичній царині.
– Звичайно, отримувати освіту дистанційно набагато складніше, аніж традиційно відвідувати пари, – каже студентка. – Кількість завдань збільшилася. Для того, аби все встигати, потрібно бути дуже самоорганізованим та дисциплінованим й притримуватися чіткого графіку.
За словами Аліни, для проведення занять студенти використовують звичні для всіх додатки та платформи типу Viber та Zoom, а також окремий сайт університету, дещо відправляють на електронну пошту викладачів.
На що вистачає стипендії
Окрім навчання, пристосованого до теперішніх умов, поговорили й на тему стипендій. Цікаво, які потреби може задовольнити сучасна молодь на середню виплату в розмірі 1200–1500 грн.
За словами моїх співбесідників, коштів, що виплачує держава щомісячно, їм вистачає лише на проїзд, регулярні платежі за мобільний зв’язок/інтернет та частково на харчування.
Якщо ще й додати хоча б якісь мінімальні розваги, то цієї суми точно не вистачить
Студентка Аліна до базових потреб зараховує й одноразові маски, медичні костюми, бахили, які потрібні їм на заняттях в обов’язковому порядку.
Хоча Артем, студент Київського коледжу, певен, що на стипендію 1200–1300 гривень зможе прожити місяць за умови раціонального використання коштів. Тим паче завжди можна розраховувати на «субсидію» із маминого городу чи погребу.
Лілія Сьомка, Сусіди.City
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
