З поля біжить мишва, з лісу сунеться лис і вовк, а ще можуть завітати здичавілі двоногі звірі, щоб забрати гроші або купити голос. І від усіх треба відбитися, захиститися. Або хоч якось поладити. А може, зразу в лоб їх? Чи на вила? Про це і розпитували нинішнього тижня: чим ви захищаєтесь від тих, по лізе в хату?
«Від людей: слово або вила»
Петро Котляр, інженер ТОВ ім. Чкалова, Жадове Семенівського району:
— Найтяжче оборонятися від людей. Хто і слово зрозуміє, а кого так і вилами гнати треба, як ото Ляшко. А чим же ще? Не поліцією ж лякати — тільки посміються. Бо в нас поліція, як ото в комедії «Поліцейська академія». Тільки там набір швидше пройшов, і до справ краще призвичаїлись. А у нас уже п’ять років, і все ніяк. Та й що поліцією лякати — поки в Жадове приїдуть… із хижих звірів — від лисиць спокою нема. І я бачив, і діти. У заростях колишнього колгоспного саду живуть, неподалік від нас. У хату не лізуть, але курей крадуть. Рудим більше дістається, ніж нам м’яса у суп. Поки спимо, лисиці по двору шастають. Низенький паркан — через нього скачуть, високий — під ним підкоп роблять. Щоб лисицю налякати, крикнути мало, треба або замахнутись чим, або кинути каменюкою по рудій. Якщо не скажена — утече. І собак лисиці бояться.
Добре, хоч вовки не наступають. Десь в окрузі є, але до нас поки не лізуть. Бо то ще важче оборонитися буде.
«Два коти рятують від мишей»
Тетяна Минко, держслужбовець Корюківської РДА:
— Від мишей мене захищають два коти. Звичайні, непородисті. Мишок ловити люблять, справляються. Сусіди у мене хороші, від них захисту не треба. А від різних хижаків — паркан високий.
«Мені погрожували. Я не боявся!»
Микола Васько, пенсіонер, село Малківка Прилуцького району:
— Миші лізуть восени в хату. Справляюся мишоловками пружинними пластмасовими. На ковбаску добре ловляться або на гарбузове насіння. Тільки підсмажити його треба, щоб пахло, принаджувало. Якщо залізе миша, то буде і друга, і третя. До семи-восьми. Бо вони колоніями живуть. Боятися треба не так мишей чи звірів, як людей. Мені 82 роки, то, обороняючись, можна будь-чим гатити. Слава Богу, що захищатися мені не доводилося. Але колись мені погрожували. Я не боявся! Я працював керівником відділення колгоспу. А прислали нам у Крутоярівку (я в Малківку пізніше переїхав) голову колгоспу з Криму. Мурашко Євгенія Прокоповича. Він, нібито, у тюрмі сидів, та приховав це. Приїхав сім’єю: дружина двоє синів. Почав розкрадати колгосп. І розікрали Крутоярівку! А я багато чого бачив. От і сказав він якось про мене між своїми: «Треба його убрать». Перестрівали мене, погрожували. Їх нема вже нікого — ні голови, ні його синів.
Шершні — окропом, мухи — липучкою
Наталія Шаповаленко, пенсіонерка, село Слобідка на Менщині:
— Шершні якось оселилися в металевій ушулі (стовпі, до якого кріплять ворота). Я залізла і зверху у дірочку залила гніздо окропом. А що робити? Як упекла мене та комаха в лоба, то яке ж воно болюче. То добре, що бабу ушпилила, а якби онука вкусила? Як було їх позбавитися? Муху веранді ловлю на липучку, вони навіть у хату не залітають, а шершня липкою стрічкою не впіймаєш. Мишей у мене ловлять коти. їх аж чотири. Доччиних забрала з квартири на свободу. І прижилися котики. Щура навіть можуть упіймати. Щури живуть у хліві, де свині. Люблять до їдати за ними з корита. Бо поросятам же смачне даєш: муку запарену, картоплю варену, товчену. Вужі люблять у дворі ховатися. У хату не лізуть. Є вони зараз у кожному обійсті, раніше такого не було. Неагресивні, тишу люблять. А як картоплю викопаємо та накриємо плівкою, щоб вилежалася, то люблять там, линяючи, шкіру скидати. Відкриєш плівку, а на картоплі линовище лежить. Може, їм об картоплю зручно тертися?
«Собака розірве будь-кого»
Іван Колієнко, пенсіонер, Новгород-Сіверський:
— Собака мій малий, але злий, розірве любого. Бігає на довгому ланцюгу по двору. Завбачливість — це теж свого роду оборона. Розумію це, бо служив у карному розшуку. Зараз я голова вуличкому. 32 обійстя. Всі знають один одного. Як бачу чужих підозрілих на вулиці — обдзвонюю людей.
Від усього поганого обороняє також… віник. Він стоїть у мене при вході «угору головою». Часнику три головки над луткою дверною висять від порчі. А віник не тільки обороняє, але й сприяє достатку. Ніби антена бере все добре з неба й веде на землю.
Тижневик «Вісник Ч» №45 (1799), 5 листопада 2020 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
