16 лютого 71-річній Антоніні Обушній з Борзни у відділенні «Укрпошти» вручили суперприз — новеньку пральну машину «Самсунг». У акції «Я люблю передплату», яка проходила в рамках передплатної кампанії на 2022 рік, у номінації суперпередплатник «офлайн». Антоніна Іванівна виписала 17 видань, як всеукраїнських, так і обласного значення, місцеві.
— Скільки років виписую газети, навіть не знаю, — каже Антоніна Іванівна. — Усіх видань вистачає на тиждень. Раніше пресу приносили майже кожного дня. Тепер 2-3 рази. 36 років працювала вчителькою української мови та літератури. Виписувала і газети, і журнали. Дуже дітям моїм допомагали у навчанні, мені в роботі.
— За 17 видань в грошах не мало.
— Якби я дізналася суму, можливо, перелякалася б, — сміється. — Але зараз, особливо зимою, газета — це як розрада. — Новини, цікаве, корисне. Щось виписую я, на місці. Місцеву, обласну «Вісник Ч», журнал «ЗОЖ». Читаємо, як люди ведуть здорове життя. Самі не ведемо, бо трішки ліниві. Усі інші видання підписують доньки. Це як гостинець від них. Замість цукерок і смаколиків. Живуть'в Києві, адресу доставки вказують мою.
Дуже, нам щастить з поштарками. Покійна Матрона Наказна. Такі сумки завжди носила, а все вчасно доставляла. Потім Надія Чмеліґа- відповідальна. Ніколи нічого не пропадало у неї. Зараз молоденька дівчина, Ірина Самофал. Аби не вони, то може б і не виписували стільки багато. Завжди прийдуть, розкажуть, покажуть.
Як дізналася про приз? Подзвонили прямо з Чернігова. Анна Константинова, начальник сектора передплати та газетою роздрібу чернігівської філії «Укрпошти». Привітала, сказала, що подарунок уже в Борзні, можна приїжджати, забирати.
Але у мене ноги сильно болять, чую догано. Тільки газети вдома читати лишається, — жартує. — Забрати приз дозволили чоловікові. Іван Миколайович теж на пенсії, 75 років йому. Раніше — робив вихователем у технікумі в гуртожитку. Потім трішки таксував. Зараз займається приватним господарством. Тримаємо корову. Сім котів. І свої, і бездомних покидають. Дві собачки. Однією сусід наділив. Маленьке, труситься. Видно, домашнє, кімнатне. Доньки і одежинку привезли. Але для нашого двору не підходить. Зачепилось за дротинку, визволяти прийшлося. Трішки побігає і в хлів до корів. Доньки Світлана та Ірина. Одна в школі працює, вчителька німецької мови, інша в лікарні трудиться.
— Хто і коли буде підключати подарунок?
— А у нас уже є дві пральні машини. Одній років десять. Іншу купили, ще коли мати була жива. Але не знадобилася. Так і стоїть, ще запакована, у коробці. А це вже третя. Будемо дарувати. Ми не вічні, з собою не заберемо.
— Олег Обушний (у свій час був керівником чернігівської обласної дирекції «Укрпошти») не ваш родич?
— Так. Племінник і хрещеник мого чоловіка. Але незалежно від родичів виписували пресу. Ніколи за призами не ганялися. Усе виписували по власній волі, для душі. Коли щось забув, дістав, перечитав. Без газети і життя не уявляю.
«ВісникЧ» №7 (1866) від 17 лютого 2022, Юлія Семенець
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
