Чи можна радіти життю під час війни? Відповідає психологиня з Чернігова

Я працюю в дитячому садочку й серед колег, знайомих, деяких батьків часто чую різні думки на тему, «чи можна зараз радіти життю, якщо триває війна та гинуть люди – і цивільні і військові». Дехто висловлює нерозуміння і навіть засуджує, коли хтось із батьків готується святкувати день народження дитини, коли ми в садочку готуємо якесь свято, коли хтось збирається в подорож для відпочинку чи перезавантаження. Мовляв, все це варто робити після перемоги. А мені здається неправильним відкладати життя на потім. Адже наші дітки так швидко дорослішають, і в них обов’язково мають бути яскраві спогади про дитинство. То як вважаєте, чи варто і чи можна зараз радіти життю, святкувати день народження дитини, ставити ялинку на Новий рік? Олена Науменко, вихователька За коментарем ми звернулися до психолога Чернігівського міського центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді Зінаїди Шедіної. – Якось випадково я почула розмову бійця ЗСУ (зараз він на передовій) з його дружиною. Він просив її обов’язково жити повноцінним життям за себе та за нього, бо саме це надаватиме йому сили на фронті. Ми всі знаємо, що поруч із поганим завжди трапляється щось хороше, бо наше життя не чорне й не біле – воно різнобарвне, різнокольорове. У ньому є місце як для радості, так і для суму. Для кохання та для глибокого переживання втрати. Для народження і для смерті. Тому під час війни як цивільні, так і військові жартують, одружуються та народжують дітей. Це природний процес, його не можна зупинити. Так завжди було, є і буде в історії людства. Згадаймо: коли жінка народжує дитину, то для цієї дитини мама – цілий всесвіт. Малюк залежить від стану матері, її настрою, дихання. Тому мати намагається бути спокійною, врівноваженою, адже в неї є тонкий тісний зв’язок зі своїм малюком. Я вважаю, що і ми так само емоційно пов’язані з нашими захисниками на фронті, із нашими рідними, які перебувають далеко від нас. І вони відчувають наш емоційний стан навіть на відстані. Тому найкраще, що ми можемо зробити для наших близьких, – це підтримувати свій внутрішній світ, зберігати своє фізичне і психічне здоров’я у цей непростий час. Так, насправді є люди, які зараз не святкують дні народження та інші сімейні дати, професійні свята, і з осудом ставляться до тих, хто це робить. Як реагувати? Гадаю, що варто реагувати з розумінням та прийняттям. Тому що це є відголосок або частина пережитої травми, в якій такі люди застрягли. Можливо, в їхньому житті нещодавно відбулася втрата близької людини, або їхнє житло зруйноване, або вони просто не можуть впоратися з реаліями сьогодення. У стані травми зараз перебуває багато людей. Хтось може краще адаптуватися до нових життєвих викликів, а комусь потрібна допомога психолога чи психіатра. У цьому немає нічого соромного, і це не є проявом слабкості. Тож просто не приймайте образливі слова на свою адресу. Просто поспівчувайте такій людині. Незабаром прийдуть новорічні свята, і знову постане питання: «Чи можна відзначати? Чи будемо ставити ялинку, готувати смачні страви?» Відповідь точно у кожного буде своя. Я точно знаю, що Новий рік і Різдво – улюблені свята для багатьох, особливо для дітей. Вони символізують перехід від старого, пережитого у Нове, Найкраще, Світле. І зараз це –наша Перемога! На мою думку, новорічні свята варто відзначати з мудрістю, без зайвої помпезності, без феєрверків. Із молитвою та вдячною пам’яттю про тих, хто дорогою ціною подарував нам цю можливість – жити далі, у своєму домі, у своїй країні. Можливо, варто приділити більше уваги добрим справам. А ялинка – це просто один із символів Нового року, «сакральний талісман», який нібито перемикає нас у такий трепетний, дитячий стан очікування Дива. Насамкінець хочу відзначити, що ми не зможемо повернути живими дорогих нам людей, проте ми можемо контролювати своє теперішнє та планувати майбутнє, а також залишатися чуйними турботливими людьми. Мира всім нам, поваги одне до одного, віри в Перемогу! Джерело: 0462.ua