Старовинну будівлю, у якій десятиліттями розміщувалася дитяча стоматполіклініка (це на вулиці Княжій поруч з міською радою), планують знести. Про ці плани стало відомо в ході обговорення майбутнього поліклініки на нещодавній позачерговій сесії Чернігівської міської ради.
«Не підлягає відбудові»
Депутат Віталій Голець звернув увагу колег, що вже майже два роки ця будівля перебуває в жахливому стані після того, як постраждала під час облоги міста російськими окупантами. І тоді в.о. міського голови Олександр Ломако повідомив, що «були офіційно розглянуті різні варіанти того, що там далі робити». Однак далі з’ясувалося, що цю будівлю планують знести. А «різні варіанти» стосуються саме майбутнього ділянки, на якій вона розташована.
— На сьогодні є всі відповідні висновки, що (будинок — Авт.) не підлягає відбудові. Документи надіслані у міністерство (вочевидь, культури та інформаційної політики. – Авт.) для того, щоб зняти з реєстру пам’яток з подальшими діями з визначення того, що саме на цьому місці буде відбуватися, — розповів депутат міської ради Владислав Кухар.
Згодом Олександр Ломако підкреслив, що сам будинок потребує знесення. У відповідь депутат Голець запропонував залучити іноземних фахівців, які могли б допомогти відновити цю пам’ятку. «Добре. Нормальна пропозиція», — відреагував Олександр Ломако. Про це повідомив наш кореспондент Сєргєй Карась, присутній на цьому обговоренні. За його словами, про цю пам’ятку згадувалося як про «будинок Гліба Успенського». За радянських часів цього діяча шанували як російського письменника – симпатика більшовиків.
Отже, якщо цей будинок зникне в ході дерусифікації та деколонізації – невелика втрата? З цим категорично не погоджуються місцеві краєзнавці та науковці. На їх думку, це насправді унікальна пам’ятка історії та архітектури, пов’язана не з Успенським, а з відомою місцевою купецькою династією. Сумнівно, аби представники Чернігівської міської влади та депутати про це не знали. Тож виглядає так, що знищення будинку з 200-літньою історією – спланована акція ділків, які зазіхають на дуже привабливий шматок землі у самісінькому центрі Чернігова.
«Герострати звичайні, доморощені»
От як на цю ситуацію відреагували в спільноті «Цікавий Чернігів» у фейсбуці (розміщуємо цей допис з деякими скороченнями – Ред.):
«Герострати звичайні, доморощені. Або дещо про показне вболівання за місто…
Уже не чути, як гукає гармата, а се значить, що можна спокійно повернутися до справ поточних: доруйнувати недоруйноване ворогом, прибрати «зайве», щоб, як казав свого часу повоєнний архітектор Чернігова Букловський — «…вид на город не портило!».
Хіба лінивий нині не ввертає у промови сентенцію про «місто з 1300-літньою історією», говорячи про Чернігів. На жаль, для чисельної когорти наше місто — це місто, де є лише історія, якій тисяча років. Ну, максимум — 300. Усе інше — зайве і ним можна і вочевидь конче треба пожертвувати. Ніби жертв було мало за останнє століття!
Ось дійшла черга до визнаних і безперечних пам’яток: якщо раніше можна було гендлювати долею міської дерев’яної забудови кінця ХІХ — початку ХХ століть, апелюючи тим, що приватною власністю власник має право розпорядитися, та й дерево, з якого те все набудоване, — так собі матеріал, то нині черга дійшла вже й до двохсотлітніх кам’яниць, аналогів яким у місті немає.
… Стояла колись у місті величезна садиба купця Щелкановцева. Велика настільки, що займала практично квартал. А в садибі цій було кілька флігелів, одному з яких не пощастило. Аби ж він, сердешний, щез у вирі часу, як решта будівель… Ан ні, його в 1850-х винайняла для проживання родина Успенських. А оскільки хлопець з тієї родини став відомим революційним російським письменником, свого часу внесли дім у перелік пам’яток як «Будинок Гліба Успенського».
Так він і жив собі донині, аж поки чернігівські деколонізатори не повідомили, що титанічними зусиллями свого могутнього перста викинули ненависного Успенського зі списку знакових для історії місцевого значення. Був, правда, маленький нюанс, який помітили далеко не всі: викинули разом з будинком, зведеним ще до 1840-х років. І ось задзвенів тривожний дзвіночок: будівля постраждала від вибуху рашистської бомби та два роки простояла навіть без декоративної консервації. Чекала, вочевидь, доленосного рішення. І ось воно прийшло, діждались!
Розуміємо, що в Чернігові безліч — просто громади і дюни будинків, яким по 200 років. Ясна річ, що кожен такий будинок — зразок провінційного ампіру, який ще зветься Миколаївським провінційним ампіром (цей стиль мав коротку історію з 1830-х до 1850-тих). І, звісно, величезна кількість будівель, що репрезентують власне чернігівську громадську історію першої половини ХІХ століття. Хоча ні. Немає більше таких будинків! Лишався один-єдиний. І тепер чернігівські управлінці збираються його знести.
Можна було б розлого написати його історію, перелічити, хто тут бував, які установи, чим незвичний його фасад, яку напівлегендарну арифметичну історію він приховує… Але навіщо це все? Навіщо це людям, які вважають місто своєю дачею? Навіщо тим, хто мовчки спостерігає? Навіщо наші предки по камінчику збирали спадок, яким так легко розкидаємося, надто тепер, коли й без того безліч його понищено ворогом?!»
«Це частина історичної забудови»
Цей будинок на сьогодні є памʼяткою історії місцевого значення. Це у коментарі для наших читачів підтвердила Людмила Замай, директорка Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА. А ще уточнила, що саме Департамент запропонував внести його в перелік памʼяток, які мають бути виключені з державного реєстру об’єктів культурної спадщини на виконання законів про «деколонізацію» та «дерусифікацію».
— Провели засідання Консультативної ради при Департаменті, проголосували одноголосно. Підготували пакет документів (на весь перелік — 176 обʼєктів) та направили на розгляд Міністерства культури інформаційної політики, — уточнює пані Замай. — До відповідного Наказу Мінкульту про зняття з обліку будівля статус не втратила. Члени Консультативної ради пропонували розглянути можливість надати цьому будинку статус обʼєкта архітектури. Для цього необхідно провести певну процедуру та зібрати необхідні документи.
Ось як коментують рішення чернігівських можновладців місцеві експерти.
Ігор Кондратьєв, доктор історичних наук, професор:
Аргументи за збереження будівлі:
1) поважний вік, побудована ця споруда була у 30-40-і рр. ХІХ ст. – це єдина цегляна споруда, що збереглася в Чернігові з того часу (забудова міста була в основному дерев’яна), аналогів просто немає;
2) споруда має беззаперечну архітектурну цінність, архітектори називають цей стиль провінційним ампіром, що дає підстави повернути будинок до реєстру пам’яток;
3) сучасний європейський підхід полягає у максимальному збереженні подібних локальних пам’яток. Особисто неодноразово бачив у Вільнюсі, Каунасі чи Гданську подібні будиночки, де розміщені кав’ярні, готельчики, ресторани тощо. Це формує туристичний ареал, це образ міста, частина його обличчя. У споруді може бути розміщений і музей, бо насправді чим їх більше – тим краще для туризму (дивимось на перспективу).
Зараз є шанс не допустити помилкового рішення.
Іван Коцюра, викладач Чернігівського музичного училища ім.Л.Ревуцького, гід-екскурсовод:
— Сам будинок, як на мене, дуже красивий: з лопатками на стінах та сандриками над вікнами. До того ж, це ж частина історичної забудови однієї з центральних вулиць міста — Олександрівської (зараз Княжої). Після будівництва податкової та будинку для її працівників було вже знищено багато одноповерхових дерев'яних будинків.
І він же нібито не так вже й сильно постраждав, чому б не відновити? Нема слів. Спочатку Полторацького будинок знищили, тепер оцей… До речі, з міською радою цей будинок створює єдиний історико-архітектурний ансамбль, вони навіть одного кольору!
Вікторія Сидорова
Фото спільноти «Цікавий Чернігів»
Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
— в TELEGRAM
— у VIBER
— в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!
Джерело: 0462.ua
