Знайомить далеку Британію з українською культурою: історія талановитої співачки з Чернігівщини, яка працює на своєму фронті

Війна розкидала українців по усьому світу. І Велика Британія — наш партнер та друг — одна з тих країн, де змогли влаштувати тимчасове життя сотні наших біженців. Однією з них стала й українська співачка, свіжа кров нашої сцени — Ізабелла Іващенко. Дівчина родом із міста найсмачніших огірків, козацької слави та співочої душі — Ніжина у Чернігівській області. Мала багато планів та вже втілювала їх у життя: професійно співала, писала тексти й навчалася. За чотири дні до повномасштабного вторгнення Ізабелла святкувала свій день народження. Зустрітися з друзями планувала 24 лютого, та інтуїція підказала: варто зробити це раніше. Тож 22 лютого вона востаннє бачила багатьох своїх друзів та близьких. Після початку повномасштабного вторгнення дівчина довго не хотіла покидати свою домівку. У квітні виїхала за кордон, а потім — влаштувала життя у Великій Британії. Сидіти склавши руки не змогла, тож вирішила: буде голосом українського народу тут, далеко від рідної країни. ЧИТАЙТЕ ЩЕ: Співачка з Ніжина на «Голосі країни» заспівала пісню Сема Райдера та здивувала тренерів Як Ізабелла Іващенко знайомить іноземців з українською культурою за океаном та проводить концерти для великої аудиторії — в ексклюзивному інтерв’ю для Вікна-новини. Найстрашніший день 24 лютого 2022 року стало другим актом війни сучасної Росії проти України, і тоді війну відчули та зрозуміли усі українці. Попри попередження розвідки та розмови про тривожні валізки, багато хто не розглядав повномасштабне вторгнення як реальний сценарій. — Розкажіть про свій найстрашніший день, яким він був? — Ми не були готові, скажімо так. Моя сім’я на цей момент взагалі була розділена: батько був в лікарні, у нього було постковідне ускладнення. У нас — зламана автівка, незакриті два сімейні бізнеси. Зовсім скоро ми опинилися в облозі. Завдяки ЗСУ та ТрО не було вторгнення саме в моє місто, але на нас їхали такі колони техніки… Ми могли б зазнати тяжкої долі. Дуже важко було ухвалити рішення про виїзд. Батьки переймалися за моє життя та безпеку, тож саме вони наполягли на тому, щоб я поїхала з країни. Ізабелла пригадує: випала нагода переїхати у Чехію, до старшого брата. Та коли стояли в заторах на Київ, попали під обстріл росіян: дівчина навіть думала, що живими вони звідти не виберуться. Дорогою записувала в нотатки усе, що бачила навколо: про руйнування, степи, міни, військових. Місто зазнало чималих руйнувань. Розбиті будинки також потрапили в об’єктив камери молодої співачки. Історії про ті дні приголомшують: у сусідній дім від її бабусі ракета поцілила у дах і застрягла там, не розірвавшись. — Як ви переїхали до Британії? — Таке рішення я взагалі ніколи не розглядала. Але мені написав мій викладач з Американської музичної академії, де я навчалася. Запропонував варіант переїхати туди та працювати у музичній студії. Це була можливість більше допомагати Україні, бо, коли почалася велика війна, роботи для музикантів не стало зовсім. Звісно, я продовжувала працювати, писати тексти та вокал у підвалі під гул сирен. Але ж це не той рівень, — каже дівчина. Так вона ризикнула та подала заявку по програмі Sponsorship Scheme (Homes for Ukraine), яку їй пропонував викладач. Не знаючи, куди саме їде, взяла речі й пішла назустріч невідомості. — Найважче було прийняти те, що треба залишити сім’ю, яка для мене є найбільшою цінністю. З того часу минув рік: я рік не бачу своєї сім’ї та близьких людей. — Як відбувається пошук сім’ї у Британії для українських біженців? — Британська сім’я подає заявку, що вона готова прийняти в себе біженців з України, дає їм своє житло. Уряд виплачує цій сім’ї, що приймає в себе біженців, компенсацію. Така програма вперше була відкрита на півроку, тепер її продовжили у зв’язку з продовженням війни. Робота в Британії та концерти на підтримку України За рік життя в іншій країні дівчина змогла прекрасно опанувати тонкощі мови, прийняти темп життя англійців та змиритися з тим, що у Британії не виготовляють та не продають білий сир. Але було те, що не давало спокою: не могла сидіти у безпеці без діла, коли в Україні продовжувалися обстріли. Читала новини та важко сприймала те, що доводиться проживати українцям щодня. — Як з’явився проект Sound of Ukraine? — У Британії я познайомилася з музиканткою з заходу України Марією Яремак. Тут ми вирішили творити щось таке, що познайомить іноземців з Україною та її культурою, заохотить нам допомагати. Так і народився проект Sound of Ukraine! Ми створили його самі у маленькій кімнатці, працювали над програмою три тижні без перерви та вихідних. Збирали матеріали, писали тексти, редагували відео, додавали авторські пісні. Однією із таких пісень стала Колискова вічної любові, яку ми присвятили загиблим дітям. Я пам’ятаю, як важко було збирати історії та фото тих дітей, які загинули під час війни. Як було нестерпно боляче монтувати відео. Щоразу, коли співаю цю пісню, чую, як плачуть люди у залі, — зізнається Ізабелла. — Переважно на концерти ходять іноземці чи наші українські біженці? — І ті, й інші. Ми неодноразово бачили ті самі обличчя на різних концертах, тобто люди підтримують нас і нашу діяльність. Ми дуже раді, що робимо якийсь внесок. І я, і Марія — переживаємо за Україну, і нам стає легше, коли ми розповідаємо про війну в Україні Британії, щось робимо для перемоги. Програма Soud of Ukraine створена англійською саме для того, щоб знайомити іноземців з нашою історією: від Київської Русі до війни сучасної. Дівчата діляться й власними історіями, приправляючи їх гумором, або доречніше сказати — сатирою. — Якось я розповіла, як мій друг пішов у магазин по цигарки, а коли повернувся — його будинку уже не було, його знесла ракета. А він планував кинути палити, — каже Ізабелла з гіркотою. Водночас наголошує: меседжем програми залишається Україна — не “шароварна”, не та, яка орієнтується на російського слухача, а та, яка має свою айдентику та якісну, популярну культуру. — Я переконана, що нам потрібно показувати українську культуру та робити це гідно, а не співати про росіян, якщо ви розумієте про що я. Треба занурюватися глибше і презентувати це так, щоб було доступно іноземцям. — Чи співпрацюєте ви з Марією з благодійними фондами? — Ми співпрацюємо з організацією Open Hearts, яка допомагає дітям без батьківської опіки, а також біженцям. Вся підтримка, яку ми отримували на наших концертах — а їх було уже 20, — йшла до цієї організації. Також люди жертвували речами для дітей, іграшками. Усе це я надсилала батькам у Ніжин, де вони вже допомагають дітям напряму. Я радію, що іноземці роблять ці пожертви з власної волі, бо концерти — благодійні, люди самі вирішують, донатити їм чи ні. Цими концертами ми розповідаємо про правду, яку не покажуть у новинах. І це обов’язок кожного українця, який живе за кордоном. — Як британці реагують на українців та що кажуть при зустрічі? — Якось після концерту один чоловік, який також займається благодійністю для України, сказав: “Я не очікував так багато дізнатися про вашу країну. Насправді це ми — третя країна світу, а не Україна”. Ці слова мене дуже здивували, відверто кажучи. А ще в Британії справді жалкують, що не допомогли нам ще у 2014 році. Британці кажуть це напряму, що відчувають вину на персональному рівні. Тож багато хто підходить і питає, чим може допомогти, просить контакти фондів та людей, які можуть з ними співпрацювати. Про різницю культур знала змалечку Коли я питаю в дівчини, як же з’явилася IzaBella, співачка каже: все як і у всіх. Почала співати в чотири роки, відвідувала гуртки, їздила на конкурси та здобувала нагороди. Дівчина навіть ризикнула піти на дитяче Євробачення. Конкурси часто були й з росіянами. — Ще задовго до початку російсько-української війни на всіх цих конкурсах, де були представники з усіх куточків світу, ми неодноразово бачили ставлення росіян до нас. Кожен йде і так неприємно дивиться на українців. Часто навіть виникали неприємні ситуації. Це тягнеться вже століттями, сучасна війна просто є підтвердженням намірів РФ. Але нам треба культурно відійти від всього російського й кувати власну стежку. Вірю, що це відбудеться, й сама активно працюю над цим. — Якою ви бачите сучасну українську музику і яка музика подобається вам? — Я виросла на батьківській музиці, тож мене досі приваблює естетика The Beatles. Люблю Володимира Івасюка, Джамалу, Ledy Gaga і слухаю k-pop. І ось саме з корейської музики я вловила, як має звучати сучасна музика: вони міксують зрозумілі лише корейцям ідіоми та сенси з англійською, що популяризує їхню культуру. Так можна робити й з нашою музикою, поєднувати, експериментувати та виводити її на новий, світовий рівень. Я хочу створити щось інше. Не те, що вже приїлося вуху. Мрії та сподівання Нині дівчина планує приїхати додому на три тижні. Уже купили квитки до Польщі, бо розуміє: дуже важко переносить розлуку зі своєю сім’єю тривалістю в понад рік. Війна не торкнулася особисто її чи батьків, проте російські снаряди забрали життя знайомих та колег. І це ще одна особиста трагедія Ізабелли. — Про що ви мрієте? — Я думаю, мрія у нас зараз у всіх спільна: перемога. Вірю у вільне та незалежне майбутнє нашої України та всіма силами намагаюся якось допомогти. Я переконана, що більшість українців, побувавши в ЄС, повернуться в Україну та будуватимуть комфортне європейське життя у власному місті. Я й сама така! — підсумовує Ізабелла Іващенко. Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?Приєднуйтесь до наших каналів:- в TELEGRAM- у VIBER - в INSTAGRAMТут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова! Джерело: 0462.ua