Застій по-хибалівськи або як зрушити з мертвої точки

141

Серед віддалених сіл Куликівської громади Хибалівка — чи не єдиний населений пункт, що викликає дивні душевні протиріччя. Величезне село з надзвичайно малою кількістю жителів, мальовничі краєвиди, що межують з віковічним запустінням, багатогранна флора, що місцями витіснила останні згадки про людей, велична школа, поріг якої діти не переступали ось вже сім років, колись активне соціальне та культурне життя, що нині переживає тривалий застій. І люди — такі доброзичливі та гостинні до чужих, які лише між собою не можуть знайти спільної мови.


Востаннє журналісти «Полісянки» навідувалися до цього проблемного села два роки тому. Вже тоді самі ж місцеві називали Хибалівку депресивною та застійною, а ще — селом «на узбіччі». Зрозуміло, як і в кожному селі, тут було дуже багато проблем, більшість яких не знаходили вирішення вже багато років. Та найбільше вражало те, що населення розділилося на два ворожі табори — місцеву владу разом з її прибічниками та так звану «опозицію».
За ці два роки у Куликівській громаді відбулося чимало змін: об’єднання у єдину громаду, призначення старост, довгоочікуване завершення робіт з облаштування вуличного освітлення, надання другого життя найгіршим дорогам, «на повну» розкрутилися медична та освітня реформи. І лише в Хибалівці, де є всі перспективи для активного розвитку, прогрес рухається міліметровими позначками.
Та й рухати його вже нікому. У селі, де населення ледве становить триста осіб, за останні кілька років не народилося жодного маляти. Натомість, лише протягом неповного 2021 року втратило більше 20 своїх жителів.
Проблема демографії гостро позначилася на сфері освіти. Величезне двоповерхове приміщення школи, яка будувалася з перспективою, що тут навчатимуться учні із сусідніх сіл, стоїть пусткою ще з 2014 року. Продовжити її існування не було жодних шансів, адже кількість дітей, що проживають у селі, щороку стрімко зменшується. Крім того, серйозну конкуренцію склала Вересоцька школа, учнями якої нині і є юні хибалівці.
На сьогодні доля шкільного приміщення так і не вирішена. Її технічний стан періодично контролюється, а за правопорядком наглядає охоронник. Із усього наявного обладнання використовується лише спортивна атрибутика — в холодну пору року у спортивній залі тренуються місцеві спортсмени.
Незабаром така доля чекає і на надання поштових послуг — єдину листоношу в селі скорочують. Селяни, у тому числі і староста Микола Глушко, не на жарт стурбовані такими новаціями. Як відбуватиметься обслуговування віддаленого села пересувним відділенням, особливо, в зимову пору, коли частим явищем є замети на дорогах, — невідомо.
Дозвілля чи бодай мінімальна культурна програма тут відсутні. Єдиним культурним осередком лишається бібліотека, оскільки і будинок культури цього року припинив функціонувати. Велична будівля, фасад якої прикрашають різнобарвні мозаїки, і яка лише нещодавно дочекалася внутрішнього ремонту, тепер непривітно зустрічає замком на дверях.
— Справа у тому, що заклад вже кілька років не має очільника, а у березні цього року лишився ще й без художнього керівника, — пояснив Микола Глушко. — Всередині приміщення є і більярд, і настільний теніс, проте утримувати приміщення лише заради розваг, які нині навіть не користуються попитом, не доцільно. Однак, якщо будуть охочі відпочити, ми, звісно, підемо назустріч.
Певний час у Хибалівці існував жіночий клуб «за інтересами», який, на жаль, протягнув недовго. Зі слів його учасниць, гурток розпустив староста, який, у свою чергу, стверджує, що учасники самі припинили проводити зібрання.
Цьогоріч селян чекав ще один неприємний сюрприз: Хибалівка лишилася єдиним населеним пунктом Куликівської громади, де не проводилося свято села. Ось як цю ситуацію прокоментував староста:
— Зазвичай, день села Хибалівка відзначає на Спаса, 19 серпня. На жаль, цього року довелося обійтися без святкувань, оскільки на них не знайшлося коштів. Подібний захід не можна обмежити лише концертом: треба подбати про розваги, якісь лотереї, пригощання, а на все це потрібні немалі гроші. В інших селах з організацією допомагають інвестори — аграрії, що орендують землі у межах населеного пункту. Так, у Кладьківці, яка разом з Хибалівкою входить до Кладьківського старостинського округу, який я представляю, з організацією свята села допоміг тамтешній інвестор «Північ-агро». Хибалівський інвестор ТОВ «Гетьманське» співпрацює з нами лише у рамках соціальної угоди, а поза нею — нечастий випадок. Щоб якось залагодити ситуацію, організували концерт кладьківських аматорів, який відбувся 3 вересня. Селяни були раді, дуже дякували артистам.
Окрім відсутності культурного дозвілля, громадськість неодноразово нарікала і на роботу місцевого ФАПу. Мовляв, медзаклад працює лише до обіду. Як виявилося, такий графік роботи не випадковий. До обіду молодий фельдшер Ярина Глушко приймає пацієнтів у ФАПі, де також відпускає ліки, а після обіду — обслуговує виклики на дому, яких також дуже багато.
Але не все так песимістично: Хибалівка претендує на звання єдиного села у громаді, де запрацює СТО. Наразі його облаштуванням займається молодий кладьківець. Власник підприємства «Агрофірма «Кладьківка» Віктор Шрам фінансово посприяв у придбанні старого гаража поруч із будівлею старостату. Нині чоловік займається офіційним оформленням та облаштуванням станції техобслуговування.
А з іншого боку, від будівлі старостату розгортається немила оку картина: приміщення РайСТу, де колись був розміщений справжній торгівельний комплекс, і який донедавна загрожував ось-ось завалитися, нарешті демонтували, залишивши чималу гору будівельного сміття, яке невідомо коли вивезеться. Така ж розруха лякає порожнечею і трохи далі, на шляху до порослого чагарниками сільського стадіону. Колись тут були громадські бані з басейном, а тепер — притон для любителів алкоголю та нелегальних речовин.
До слова, проблема зі славнозвісною спиртовою точкою, розташованою просто в центрі, досі не вирішена. Із змін — лише нова хвіртка на паркані. Тільки за півгодини, що журналісти спостерігали за цим «храмом питущих», через неї у двір та у зворотному напрямку пройшло більше десяти осіб. Селяни приписують розповсюджувачці неякісного спиртного не одну смерть від отруєння алкоголем та звинувачують в руйнуванні багатьох родин.
Серед іншого, поволі почала вирішуватися задавнена проблема із водопостачанням, а війна за воду в Хибалівці, до слова, триває вже добру п’ятирічку. Селяни б’ють на сполох, адже цього року майже повсюдно в колодязях та неглибоких свердловинах вода зникла, через що вони змушені привозити життєдайну рідину аж із Вересочі.
Ще у 2017 році в Хибалівці об-лаштували сучасний бювет, але вода у ньому була каламутною і відчутно пахла залізом. Селяни бідкалися, що вона непридатна ні для пиття, ні навіть для прання. Звинувачували місце розташування (на території колишнього гаража) та глибині самої свердловини. Непридатність води до вживання підтвердила і експертиза, у висновку якої значилося, що зразок не відповідає санітарним нормам по мутності, кольоровості, смаку та вмісту заліза.
Тоді ж вдалося добитися реконструкції старого самотічного джерела, яке на той момент було діючим, але не облаштованим. Однак цього року і воно припинило давати життєдайну вологу.
— У бюветі, облаштованому в 2017 році, спочатку вода була доброю, — зазначає Микола Глушко. — Я особисто її брав додому, використовував для приготування їжі, прання та іншого. Звичайна чиста вода. Але для того, щоб вона залишалася такою і постійно оновлювалася, потрібно забезпечити стабільний водозабір. З якоїсь причини хибалівці відмовилися брати воду з цієї свердловини. Очікувано, що її якість погіршилася. Ввесь цей час користувалися самотічною свердловиною, але цього року рівень води впав до критичної позначки і вода припинила текти. Нещодавно її почистили, звільнили від мулу фільтр, а незабаром встановимо насос, у придбанні якого посприяло керівництво агропідприємства «Північ-агро». Кілька днів тому обладнання доставили у село, тож вже найближчим часом, сподіваюся, свердловина знову запрацює.
Питання водопостачання актуальне ще й через відсутність водопою для худоби. Свердловину на вигоні за сприяння Віктора Труша пробурили ще кілька років тому, але вона й досі не оснащена резервуарами для напування. Бюджетні кошти на це не передбачені, а всі спроби старости організувати для вирішення проблеми селян, з його ж слів, увінчалися невдачею.
Окрім озвучених проблем, в око кидається ще чимало негативу: відсутність у селі виїзної торгівлі, неприглядний вигляд площі, де висока трава захопила не лише газони і клумби, а й асфальтове покриття, пошкоджена альтанка, де селяни чекають автобуса. І скрізь — запустіння, ніби люди в селі не живуть. Пожвавлений рух — тільки біля спиртової точки.
Але й позитивні зміни, на щастя, є. Найбільше хибалівці радіють, що нарешті змінили місце розташування контейнери для роздільного збору сміття. Раніше вони розташовувалися на розі навпроти школи, якраз на шляху до сусідніх сіл. Через це місцина постійно перетворювалася на справжній свинарник, бо проїжджі викидали пакунки зі сміттям просто біля контейнерів, а собаки потім все це добро розносили селом. Тепер же на цьому місці охайна клумба. Сільське сміттєзвалище, яке розрослося до небачених масштабів, також дочекалося звалкування.
Нещодавно було зроблено ямковий ремонт асфальтового покриття по вулицях Яблуневій та Назаренка. На ремонт були витрачені кошти соціальної угоди, а це близько 80 тисяч гривень. Дочекався ремонту і славнозвісний дерев’яний міст на «хутір», а також у селі з’явилися дорожні знаки «перегон скоту».
— Маю ще багато планів і сподіваюся, що втілити їх вдасться, — підсумував староста. -Із Божою поміччю всі негаразди подолаємо. Єдине, що я не в силах побороти, — це відсутність взаєморозуміння між людьми. Всі мої прохання допомогти з прибиранням на кладовищах, бо працівник по благоустрою не встигає, чи прибрати хоча б біля власних садиб та могил родичів, лишаються не почутими. Отож спільно з працівником по благоустрою та землевпорядником беремо інструменти та йдемо працювати. А хотілося б як в інших селах — гуртом, активно, злагоджено. Коли є підтримка громадськості, тоді й працювати хочеться, і сили на все знаходяться.
Джерело: газета "Поліська правда" №38 (8774) від 23 вересня 2021, Марина Іваненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Предыдущая статьяГенсек Совета Европы посетит Украину: что в программе визита
Следующая статьяВакцинація проти COVID-19: двома дозами щеплено понад 450 тисяч жителів області