Печорський районний суд Києва дав 27-річному жителю Городні Володимиру Акулінічу п’ять років позбавлення волі з іспитовим строком три роки. Тобто якщо за цей період не скоїть нового злочину, залишиться на волі. Судимість за неправдиве повідомлення про замінування.
Торік 1 листопада о 4.30 Акулініч подзвонив у поліцію на номер «102» і сказав черговому, що заміновано під’їзд будинку. А вже о 7.00 про те, що заміновано міст Патона в Києві. Він сполучає береги Дніпра. Вибухотехніки і кінологи з навченими винюхати «бомби» собаками шукали «взривчатку». На кілька годин рух мостом і в обидва боки було перекрито.
Місто-мільйонник. Ранок. Людям треба на роботу, все застрягло в транспортних заторах. Тим часом кібер-поліцейські вирахували «мінера» за номером мобілки. Вже о 10.00 затримали. І телефон, і сім-карта були у Володимира.
На суді Акулініч визнав вину і пояснив вчинок тим, що хотів привернути увагу до своєї проблеми. Говорив, що неодноразово звертався до компетентних органів, щоб отримати статус учасника АТО. Проте на його звернення не реагували. Чоловік розкаювався, мовляв, не знав, що його діяння є злочином. Визнання вини і каяття врятували його від тюрми.
— Син двічі був в АТО: під Краматорськом і під Луганськом. А статусу йому не дали. Відповідь на його запит ми чекали майже дев'ять місяців, і прийшла відмова, — зітхає 48-річна Світлана Акулініч, мати.
— Чому? Володимир справді ж був на війні?
— Був. Але випивати йому не можна. За випивку його і попросили зі служби.
Він у мене непоганий хлопець. Вчився на менеджера і торгового представника. А так життя повернуло… Вісім місяців просидів у СІЗО. З-під варти його випустили прямо в залі суду після проголошення вироку.
Нині син у Львівській області, у приватному реабілітаційному центрі. Там надають і психологічну підтримку, і допомагають позбутися різних залежностей. Його організували віруючі люди. Хлопці там і працюють, і мають час для Бога.
Валентина Остерська, «ВісникЧ» №28 (1835) від 15 липня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
