Ярослав Куц: йде війна, вважаю, в Чернігів поки повертатись рано

На адресу редакції нашого сайту надходить багато питань стосовно основних моментів життєдіяльності міста і комунальних послуг. Як Чернігів оговтується після п’яти тижнів безперервного бомбардування – про це наші журналісти поспілкувалися з начальником житлово-комунального господарства Чернігова Ярославом Куцом. — З чого почати? Вже чотири дні Чернігів не обстрілюють. У вас є можливість оцінити масштаб руйнувань і почати щось робити. Яка ситуація у місті зараз? — Руйнування величезні, але для того, щоб оцінити їх масштаб, потрібен час і фахівці. Багато об’єктів і районів міста ще не розміновані, там працюють військові спеціалісти. Наприклад, у нас поки що немає доступу до Яцево, і ми не можемо в звичайному режимі ховати людей. Це щодня багато померлих, і ми досі риємо траншеї і ховаємо їх там, щоб потім вже перепоховати по-людськи. Ось тільки розмінували і допустили нас до полігону твердих побутових відходів. Починаємо потроху оговтуватись. Поки що ми тільки почали системно оглядати і моніторити рівень руйнування комунального майна. Ми займаємося цим, але ми на початку шляху. Зараз вже місто потроху розчищається, сміття вивозиться. — Ярославе Валентиновичу, яка зараз ситуація в Чернігові по основним ресурсам: вода, газ, електричне живлення, тепло? — Почну з останнього. Опалення поки не буде, і мабуть, довго. Дуже значні пошкодження мереж. Газ є по місту майже всюди. Ну, звісно, ми не беремо будинки, які зруйновані або повністю, або частково. Стосовно води ситуація складніша. По-перше, кілька насосних станцій повністю зруйновані ворогом, тому подача води в певні райони міста досі дуже проблемна. По-друге, у нас багато поривів труб, тому вода з мережі просто витікає. Ми можемо збільшувати тиск, але толку від того нема. Тому зараз вода переважно всюди є, але напор дуже слабкий. У багатоповерхових будинках вода є тільки на перших поверхах. Проблемою «Чернігівводоканал» займається, але на все потрібен час. Електроенергія в місті – це поки що також болюче питання. Живлення є поки не в усіх районах. Знову ж таки, багато мереж зруйновано, а тих потужностей, які є, їх не вистачає. Вчора, наприклад, півдня не було світла, бо всі увімкнулися і поки що мережа не справляється. Є певні райони, де підстанції зруйновані. Наприклад, це Бобровиця. Цей район постраждав від обстрілів максимально сильно, і там наразі електрики немає. Але загалом на 70-80% місто вже забезпечене електроенергією. Хоча багато днів до цього ми живилися переважно на паливних генераторах, ресурс яких був дуже і дуже обмежений, і нам доводилося обирати найважливіші об’єкти, яким давати енергію. — Також велика проблема – нестійкий мобільний зв’язок і мобільний інтернет. Є у вас інформація, що з цим питанням? — Найкраще покриття в місті у кризовий період було у Київстара і Основи, у них були генератори і мережі працювали більш-менш стабільно. Після подачі електроенергії в місті зараз всі мобільні мережі відновили свою роботу. Настільки стабільну, наскільки це дозволяє зараз ситуація і наявне обладнання і ресурси. Взагалі, зв’язок у місті — це було пріоритетне питання. — Що по магазинах, які мережі працюють? — АТБ, Сільпо, Екомаркет, є й інші. Але знову ж таки, є проблема з логістикою і поставкою продуктів у ці магазини. Сьогодні буквально другий день, як до Чернігова почали їхати вантажі на постійній основі. Фури до сих пір поки не їдуть. Бізнес поки тільки починає налагоджувати повноцінні поставки продуктів в магазини. Бо поки що в основному це все були волонтерські завози. — Багато наших читачів запитують, що робити тим, у кого пошкоджене майно: будинки, квартири? — Ну, це однозначно не міської влади питання. Це глобальне питання для всіх регіонів України, де йдуть активні бойові дії, для тисяч людей. Думаю, зараз воно опрацьовується на рівні держави. Я чув, що у Дії там має бути форма звернення щодо пошкодженого майна. Можливо будуть інші алгоритми, я про це не знаю. Це не питання рівня міської влади. Та і для того щоб починати займатись пошкодженим житлом потрібно, як мінімум, щоб закінчилася війна. — Стосовно повернення у місто. Багато чернігівців планують вже вертатись у свої оселі, переживають за своє майно і родичів. Чи варто це робити зараз? — Я б цього не радив робити. Є як мінімум три важливі причини проти такого рішення. Причина перша – безпекова. Війну ніхто не відміняв і не зупиняв. I те, що Чернігів вже кілька днів не обстрілюють, ще не означає, що тут безпечно. Ніхто не знає, що у того російського демона в голові, і чи не дасть він завтра наказ знову кинути на наше місто бомби чи ракети. Повітряні тривоги продовжують регулярно лунати. Причина друга – місто на сьогоднішній день не забезпечене необхідними ресурсами для повноцінного життя: їжа, медикаменти та інше. Так, допомога йде, але на одних волонтерах життєдіяльність міста не побудуєш. Нам треба повертатися до нормальних господарських зв’язків і поставок, а на це потрібен час і ресурси. До речі, це одне з головних питань, яке напевно міський голова сьогодні (6 квітня – ред.) обговорюватиме у столиці. Тобто зараз у Чернігові ще намає багатьох звичних для всіх нас у нормальному житті речей і сервісів. Я от, наприклад, хотів бороду десь нормально постригти, не знайшов. Але поголю її вже після закінчення війни напевно. Третя причина – люди, які повертатимуться в Чернігів, будуть створювати додаткове навантаження на наші мережі, та систему забезпечення міста. Тобто більше людей – більше користувачів, газу, води, електрики, а значить більший ризик, нових проблем і нестабільної роботи. — Цілком логічно насправді. Тобто краще перечекати, якщо така можливість є і не наражати себе на небезпеку, а місто — на додаткові труднощі? — Абсолютно. Йде війна, і повертатися додому краще тоді, коли вона скінчиться і буде цілком прогнозований мир. Скажу, кому варто повертатися. У нас дуже великий дефіцит робітників, які потрібні для відновлення інфраструктури: трактористи, бульдозеристи, слюсарі, електрики і так далі. Щоб ви розуміли, зараз у місті в сфері комунального господарства працює менше 20% від звичайної штатної кількості. Люди роз’їхалися, повтікали, рятуючи свої родини. Лишилися найстійкіші, і їх дуже мало. Так, нам дійсно потрібні фахівці робітничих спеціальностей, щоб потроху починати відновлювати інфраструктуру Чернігова. Тому таких людей чекаємо. Источник: 0462.ua