Якщо газети друкують, значить, це комусь потрібно!

«Живемо в ХХІ столітті, невже люди досі виписують, отримують у поштові скриньки та читають паперові видання?!» – зізнаюся, мені як т.в.о. редакторки газети «Сім днів» частенько доводиться чути подібні запитання. Маю вас завірити: люди насправді нас читають, телефонують, пишуть, звертаються по допомогу, підказують цікаві теми для публікацій і розповідають про своїх неймовірних друзів, сусідів, колег, котрі заслуговують, аби про них дізналося широке коло чернігівців. Тому ми продовжуємо працювати для вас і принагідно нагадуємо: передплата триває! Однак роздуми про те, що шукають наші читачі на сторінках газети, що їх мотивує передплачувати «Сім днів», і чи є зрештою майбутнє у паперових видань, підштовхнуло мене зробити невеличке опитування. Його результати – до вашої уваги. А висновки робіть, звісно, самі. Андрій Терещенко, музикант, педагог, шоумен і мандрівник: — Як (і навіщо) зараз існують газети — незрозуміло. Газетярі кажуть, що друковане слово десь єдине джерело інформації. Не думаю. Моє село — в повній дупі на мапі і в реаліях. Світло – всього дві години на добу. Але всі все знають. При тому, що останній раз там газету бачили «ніколи». Однак особисто я багато років передплачую "Сім днів", бо мені симпатичні люди, котрі там працюють. А ще пообіцяли кожному на халяву шопер (укр. — торбинка). Хтось скаже — в газеті замало матеріалів. Особливо власних. Відповідаю: газета не для того, аби її читали, оскільки на момент виходу всі новини вже з'явилися у мережі, а унікальних статей, які не побачити в інтернеті – одна-дві. Газета — вона для того, щоб була. Це остаточна та вичерпна відповідь. Та й що таке 280 грн. на рік?! Не видєлуйтеся тут ото. Тре бути щасливими, що нам взагалі дозволяють її отримувати за такі смішні гроші… Я завжди виймаю газету з поштової скриньки, передивляюсь і перекладаю у скриньку сусідки тьоті Галі. А сусідка — далі. Інколи газета повертається до мене, і тоді я не знаю, що з нею робити. Мо, поштарю віддати, а він по етапу – пану Ярославу (це видавець і власник газети – прим. ред.)? А він що з нею робитиме? Холеро… Якщо серйозно, то добре, що пункт передплати повернувся в мікрорайон П’ять кутів. У пункті — дівчина і кулер з водою. Я запитав, і дівчина відповіла, що хорвати також можуть передплачувати "Сім Днів". Біля кулеру був шопер. Поклав його у шолдер і пішов до "АТБ" за морквою. Бо поруч. Катерина Литвин, заступниця директора управління культури та туризму ЧМР: — Є звички, від яких важко відмовитися, — читати друковані газети, наприклад! Й досі купую, бо це атмосфера дому, хьюжного читання, де все про своїх і для своїх! Чого варто більше? Культурних шпальт і багато, і про українців, які творили історію, і сучасників, які воюють! Денис Козлов, фотомайстер, волонтер: — Газета — це не "новини", це актуальна інформація, викладена в друкованій формі. І як у кіно, коли я йду "на режисера", в театр — коли йду "на п'єсу" або "на актора", в газету я йду «на колумніста». Ганна Пушкар, директорка чернігівської міської централізованої бібліотечної системи: — Газета «Сім днів» — уже легендарна періодика нашого міста. Завжди читаю, коли очікую своє замовлення в кафе. А також, звісно, оформлюємо передплату для бібліотек міста Чернігова. Газета своя, рідна. Тішить, що, коли читаєш, знаєш особисто майже кожного автора або фігуранта статті, впізнаєш кожне місце на фотографії. Бажаю процвітання, інформуйте наше місто і надалі! Ігор Грищенко, співробітник КП «Чернігівводоканал», колишній журналіст газети «Сім днів»: — Зараз я тільки "проглядаю" цю газету. Моя думка залишається незмінною багато років: газета, яка виходить раз на тиждень, апріорі не може бути газетою новин! Виникає цілком слушне питання: навіщо тоді купувати газети? На мою думку, якщо відкинути "розпалювання пічки", то основна мета друкованих та інтернет-видань — надання людям необхідної, важливої для них інформації. Новини — це важлива інформація, але сьогодні, під час війни, двогодинні новини вже застарілі! Колись газета "Сім днів" взяла напрямок на аналітичні матеріали. Думаю, це вірне рішення. Люди не завжди розуміють, що і чому відбувається. Вони опиняються перед фактом, коли вже щось міняти запізно. Якщо проаналізувати ситуацію і все розкласти "по поличках", думаю, це буде читачам цікаво. Інна Олешко, жителька Чернігова: — Раніше час від часу купувала. Обов’язково якусь газету передплачують батьки. Зараз це обласне видання. Їм подобається, що газета велика, багато матеріалів про місцевих людей і події. Особливо, коли йдеться про сільських мешканців. Взагалі, як на мене, пенсіонери на сьогодні є основною цільовою аудиторією газет. Передплачують, щоб почитати про життя таких самих людей, як і вони. Матеріалів має бути багато, мова — доступна для пенсіонерів. Петро Антоненко, редактор, журналіст, видавець: — Одне суттєве уточнення в дискусію, де так хвалять "новини з інтернету". Інтернет — це повна свобода слова, словоговоріння і словопомиїв. Помиїв повно і в пресі, але вона підпадає під Закон про пресу (друковані засоби інформації), тобто під юридичну відповідальність за надруковане, відтак на брехню в газеті легко подати, і подають на неї та авторів у суд. На писанину в інтернеті — ні, бо він не є юридично засобом масової інформації. Хоч уже є прецеденти подання в суд на певні публікації, сайти, їх власників. Коротше, щодо інтернету — яка оперативність, така адекватно і довіра. І уточню щодо начебто вимирання газет. Лише передплатний , тобто гарантований, з доставкою до читача, тираж (це без роздрібу) і лише газет області, обласних і районних, не рахуючи всеукраїнських, перевищує 100 тисяч. Це десь на 300 тисяч сімей області. Отже, кожна третя людина якщо не передплачує, то читає. Юлія Ковтун, журналістка, екс-керівниця пресслужби Поліції Чернігівської області — Коли працювала на держслужбі, моніторила всі газети в області, що друкували кримінальні новини. Але, зізнаюся, орієнтувалася більше на районки. Якщо брати ефективність поширення конкретної новини, то один сайт або допис у соцмережах за кількістю переглядів міг побити усі газетні тиражі. І тут ти вже обираєш пріоритет сам. Чи купувала би я газету для себе? Тільки, якщо там буде аналітика про справи місцеві. Читати новини тижневої давнини молоді не цікаво. Але дізнаватися щось унікальне чи глибоке про вже відому тему — круто! Щиро дякую усім за цінні думки та побажання на адресу редакційного колективу! Якщо маєте пропозиції, пишіть або телефонуйте! З вашою допомогою зробимо газету ще кращою та цікавішою. З пов., Вікторія Сидорова Джерело: 0462.ua