Як говорити з дітьми про смерть близької людини

Смерть близької людини – болюча й складна тема навіть для дорослих, а дітей, які вперше стикаються з утратою, це може як засмутити, так і збентежити, налякати. Ми розповімо, як ви, наші читачі, можете підтримати наймолодших членів родини, своїх вихованців, а також чого можна очікувати від їхнього горювання. Що таке втрата і горе? Втрата і горе можуть мати значний психологічний вплив на людей. Втрата зазвичай асоціюється з чимось, що ще може повернутися, а горе — із чимось більш постійним, тривалим, наприклад розлученням чи смертю друга або члена сім’ї. Горювання після смерті особливо складне, оскільки дитина має усвідомити та прийняти, що ця людина більше ніколи не повернеться. Як горюють діти? Реакція дитини на смерть близької людини буде різною, залежно від її віку та досвіду. Маленькі діти, віком до 5 років, часто не розуміють, що смерть постійна, і можуть запитувати, чи повернеться людина, котра померла. Вони можуть поводитися й інакше, наприклад не відходити від когось із батьків/опікунів або втратити на певний час деякі навички, зокрема почати мочитися в ліжко. Ця поведінка доволі поширена і зазвичай згодом припиняється. Старші діти, віком від 6 до 11 років, починають розуміти, що смерть — це назавжди (хоча деяким шестирічкам ще може бути важко це сприйняти), і можуть хвилюватися, що помре ще хтось із близьких. Вони можуть почати ставити більше запитань, прагнучи зрозуміти, що сталося. Їхнє горе часом проявляється через гнів. Підлітки приблизно з 12 років розуміють, що смерть незворотна і стається з усіма, зокрема станеться колись і з ними. Їм часто цікаво зрозуміти, чому це відбувається. Їхні реакції будуть різними — апатія, гнів, надзвичайний смуток і погана концентрація. Важливо пам’ятати, що немає «правильного» способу виявлення скорботи та етапів, на яких будуть проявлятися певні емоції чи поведінка. Реакції дітей будуть суттєво різнитися залежно від їхнього віку, інтелектуальних здібностей, стосунків із померлою людиною, того, як реагують на це інші члени сім’ї. І того, як заведено на це реагувати в суспільстві, у якому вони живуть. Як сказати дитині, що її близька людина померла? Головне — не приховувати правду та не зволікати. Природно, що вам хочеться убезпечити дитину, та краще бути чесним. Якщо розказати дитині, що сталося, вона буде більше вам довіряти, і це допоможе їй пережити втрату близької людини. Спробуйте знайти безпечне тихе місце, щоб поговорити з дитиною, і продумайте наперед, що збираєтеся сказати. Попросіть дітей сісти поруч. Якщо дитина ще маленька і в неї є улюблена річ, наприклад іграшка, яку вона всюди носить із собою, нехай візьме і її. Говоріть повільно і неодмінно робіть паузи, щоб діти мали час зрозуміти. Говоріть співчутливо та чесно з дітьми будь-якого віку, але особливо чітко і конкретно з маленькими. Якщо сказати щось на кшталт «ми когось "втратили"» – це тільки остаточно заплутає маленьку дитину, оскільки вона не розуміє, що це означає. Докторка психології Ліза Дамур рекомендує наступне: «Дорослим варто тепло й ніжно сказати: «У мене сумна новина, якою я мушу поділитися. Твій дідусь помер. Це означає, що його тіло перестало працювати і ми більше не побачимо його». Батькам може бути важко говорити настільки прямо, але важливо бути чесними та відкритими». Дітям треба буде дати час усвідомити цю інформацію. Маленькі діти можуть реагувати так, ніби вони вас не слухають. Проявіть терпіння та дочекайтеся їхньої уваги. Також будьте готові до того, що молодші діти знову і знову ставитимуть ті самі запитання як під час розмови, так і в наступні дні, тижні. Зверніть увагу на наявність «магічного» мислення. Деякі діти можуть хвилюватися, що вони сказали чи зробили щось таке, що спричинило смерть. Діти різного віку можуть відчувати себе винними, тому переконайтеся, що вони не відчувають своєї відповідальності. Ви можете запитати: «Ти переживаєш, що тато помер через те, що ти сказав чи зробив?» Поясніть простими словами, що сталося, і запевніть дітей, що вони не винні. Наприклад: «Ти не зробив нічого поганого. Це був мікроб, від якого тато захворів і не зміг більше дихати. Він міг підхопити його де завгодно. Ніхто нічого не міг зробити, і ніхто не винен». Чи можна сумувати в присутності дитини? Це цілком нормально та природно — показувати свій сум у присутності дитини. Спробуйте підготуватися, щоб не налякати дитину такою реакцією, але поводьтеся чесно. Якщо ви сумуєте та плачете, розкажіть їм, що ви відчуваєте. І запевніть їх, що немає нічого поганого у тому, щоб показувати свої почуття та висловлювати ці почуття. Це допоможе дітям краще називати, переживати та проявляти власні почуття. Як допомогти дитині впоратися з горем? Скорбота – важливий спосіб і для дітей, і для дорослих примиритися з утратою близької людини. Важливо, щоб діти були залучені в цей процес так, як комфортно і вам, і їм. Скорбота дозволяє дитині прийняти смерть близької людини, відзначити її життя та попрощатися. Знайдіть спосіб організувати спомин і показати, наскільки дорогою була для вас ця людина. Подумайте, як дитина може показати любов до цієї людини та її значення у своєму житті. Дітям може сподобатися ідея намалювати малюнок, прочитати вірш або скласти власну історію про цю людину, заспівати пісню. У родинах є різні духовні переконання або культурні практики. Якщо ваша сім’я сповідує певну віру, може бути корисно зв’язатися з вашим духовним провідником, який може допомогти вам пояснити дітям, що таке смерть, та втішити вас усіх. Як захистити психічне здоров’я дитини після смерті близької людини? Ось декілька способів допомогти дитині почуватися краще та захистити її психічне здоров’я: оточіть дитину любов’ю і турботою батьків, рідних чи опікунів, яким вони довіряють і яких добре знають; немовлята та маленькі діти відчуватимуть безпеку і любов завдяки ніжному фізичному контакту, співам, обіймам та погойдуванням; наскільки це можливо, варто залишити в силі звичний розпорядок дня. Намагайтеся дотримуватися сталого режиму та виділяти час на прибирання, домашні завдання, фізичні вправи, ігри. Якщо діти демонструють складну та/або регресивну поведінку, спробуйте зрозуміти, що вони так висловлюють емоції, які не можуть вербалізувати, і не карайте їх. Переконайтеся, що вчителі чи батьки розповіли іншим дітям в оточенні дитини про те, що сталося, щоб вони могли підтримати вашу дитину, коли вона повернеться до школи. Не забудьте подбати про власний фізичний і психічний добробут. Ви теж сумуєте. Може бути важко підтримувати своїх дітей і водночас зважати на власні почуття, тому необхідно приділяти час собі та піклуватися про себе. Ви не зможете допомогти дітям, якщо вам самим погано. Висипайтеся, правильно харчуйтеся, займайтеся спортом, знайдіть час для відпочинку (наприклад, послухати музику), а також знайдіть людину, до якої можете звернутися по емоційну підтримку. Намагайтеся уникати будь-яких шкідливих звичок, як-от вживання алкоголю. Ця стаття написана на основі матеріалу «Як спілкуватися з дітьми про смерть та допомогти дітям впоратися зі скорботою» Спілки з питань психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (MHPSS). Джерело: 0462.ua