Після понад двох років повномасштабної російської агресії Україна належить до найбільш замінованих країн світу. За різними оцінками, вибухонебезпечними предметами забруднені 30-40% території країни, що сягає до 180 тис. кв. км, що майже 4,5 рази більше території Швейцарії.
Через нерозірвані боєприпаси небезпечними залишаються ліси, поля, населені пункти. Не чекати завершення війни, а проводити розмінування вже зараз. Такі поради можна отримати від громадян тих країн, які пережили сучасні війни. Наприклад, від косоварів. Жителі Косово, маючи значний досвід розмінування територій, навчають цій справі українців. Одну з таких шкіл відвідала наша кореспондентка.
Досвід розмінування – для інших країн
Розмінування територій Косово завершується тільки зараз, хоча війна закінчилася тут 25 років тому. Є очікування, що тільки упродовж 2025-2026 років Косово отримає статус «країна без мін». Тому в країні є чимало фахівців, що мають відмінні теоретичні знання та практичні навички розмінування, працюють кілька приватних шкіл з підготовки демінерів.
Один із них розташований у місті Пея, на кордоні з Чорногорією. MAT Kosovo – це сертифікований приватний тренінговий центр, що працює в Косово з 1999 року (інший підрозділ центру — на Мальті). На сьогодні центр, за інформацією його представників, є найкращим на Балканах та готує фахівців за міжнародними стандартами. Вперше ми з українськими журналістами відвідували школу демінерів у лютому 2023 року. Тоді українців було декілька в змішаній міжнародній групі. Загальний штат установи на той час налічував 25 співробітників, чотири інструктори у режимі нон-стоп займалися підготовкою саперів з різних країн світу, крім Росії. Чи не найбільше тоді нам запамʼятався на вході до будівлі – прапор України, подарований учасниками тренінгового курсу.
Цього разу вирушаємо у МАТ Косово наприкінці вересня, коли вийшло узгодити всі питання. Дорога до Пеї якісна і займає з Приштини трохи більше години автомобілем. Але весь час йде дощ. Чудовий краєвид, що відкривається з території школи на гори – закритий хмарами. Дощ не стихає.
На місці нас не дуже привітно зустрічає охоронець, але коли пояснюємо, що домовлялися – пропускає. Незважаючи на зливу, українці та українки проходять підготовку. Одна з груп має теоретичні заняття – в класі, інша – працює в «полях» та виконує практичні завдання. «Студенти» з класу говорять, що їм трохи більше поталанило, бо виконали свої завдання зранку, коли ще не було дощу.
Навчальний центр з того часу, як ми тут були, майже не змінився: у класних кімнатах – муляжі величезної кількості вибухових пристроїв, вироблених в різних країнах і в різні часи; на подвір’ї – наближені до реальних умов бліндажі, приклади оборонних споруд, де потрібно проводити розмінування; макети керованих і некерованих ракет, територія для відпрацювання розмінування тощо. І вольєр собаки-демінера Соніка, який є колегою відомого в Україні пса Патрона. До того, як потрапити до демінерів, Сонік був звичайним вуличним псом. Щоправда, зараз у нього зʼявився напарник. Місцеві інструктори говорять, що собаки навчаються виявляти вибухівку всього за кілька місяців постійних тренувань, порода при цьому, здебільшого, значення не має.
З 2010 року в MAT Kosovo навчання різних рівнів пройшли понад 3 тис. спеціалістів з розмінування. Вартість одного курсу навчання, що триває чотири тижні, становить 6,5 тис. євро з проживанням та харчуванням. Якщо організація посилає навчатися кількох фахівців, або спеціаліст одразу опановує кілька професійних рівнів, то можуть бути знижки. Навчання організовано англійською мовою. Зараз школа цілеспрямовано працює з українцями, навчання яких оплачують міжнародні організації. Для якісного перекладу в штаті школи зʼявилися дві перекладачки.
За словами тренерів, навчання розмінуванню в Косово має свої переваги: тут в окремих місцях збережені типові післявоєнні території, чого немає в інших країнах. Крім цього, навчальна програма поєднує теорію з відпрацюванням практичних навичок. У горах Чорногорії на полігоні відбуваються спеціальні тренування, аби майбутні демінери були готові до будь-яких несподіванок під час своєї роботи.
Дуже повільний і кропіткий процес
На час нашого візиту у вересні до MAT Kosovo 3-й тиждень навчалася велика група українців – жінок і чоловіків, різного віку та професій, але для більшості з них це навчання – про власну відповідальність і прагнення бути корисним своїй країні.
Серед представників і представниць різних регіонів знаходжу земляків – чернігівців. Двоє чоловіків із Чернігова відмовляються спілкуватися з журналісткою, посилаючись на особливості свого статусу.
Водночас Анна під час 15-хвилинної перерви між заняттями погоджується відповісти на кілька коротких питань. 26-річна чернігівка до війни працювала в будівельній фірмі. З лютого 2023 року приєдналася до міжнародної організації, що займається протимінною діяльністю в Україні. Перед початком роботи проходила підготовку, здавала тести та іспити. Вже встигла попрацювати на різних обʼєктах у Чернігівській області (в Лукашівці, Ягідному, Шестовиці) та інших областях України. Зараз отримала можливість підвищити свою кваліфікацію. «Дуже цікаво, професійні інструктори, це навчання підвищить мій професійний рівень», – говорить вона. Окрім знань і вмінь, на її думку, демінерам вкрай необхідні наполегливість та витривалість, оскільки розмінування – дуже кропіткий процес. Анна вважає, що демінери вкрай потрібні як для нашої області, так й Україні в цілому, адже роботи неймовірно багато.
34-річна Оксана з Рівненщини працює з групою в «полях», доки їхня лідерка вирішує організаційні питання, всі чекають. Час від часу радяться, як діяти. Інструктор Чарльз, якого всі кличуть Чарлі, дає поради.
Оксана, тримаючи на руках кота, розповідає, що раніше займалася природоохоронною діяльністю, захистом довкілля, уже під час війни була залучена до збору інформації про забруднення навколишнього середовища внаслідок бойових дій. Нині теж стала демінеркою. Рідні її вибором пишаються.
«Розмінування – повільний процес, залежить від типу і щільності забруднення вибухонебезпечними предметами, наявної рослинності. Але загалом це дуже спокійна робота. Домогосподарка може бути в більшій небезпеці на кухні, аніж демінери, бо існує багато правил, що убезпечують нас», – пояснює жінка. Вона додає, що процедури розмінування дуже зарегульовані, на різних етапах здійснюється контроль якості. «Я впевнена в своїй безпеці, бо відповідально ставлюся до своєї роботи, і мої колеги теж», – говорить Оксана.
Комунікацію українців із тренерами в МАТ Косово забезпечують професійні перекладачки. Обидві дівчата – українки. Євгенія Сухонос із Сум під час війни вирішила, що хоче бути повʼязаною з військовим перекладом. Спочатку допомагала міжнародним організаціям здійснювати українсько-англійський переклад на волонтерських засадах, потім стала працювати. Євгенія говорить, що могла б залишатися в Києві, але відчуває, що бути в Косово потрібніше. «Сюди на навчання приїздять люди, які вже працюють демінерами або збираються працювати. Тут я більше відчуваю, що роблю саме те, що потрібно зараз», – наголошує вона.
Розмінування тривалістю в три покоління
Група з інструктором та перекладачкою йде далі виконувати завдання, а ми повертаємося в клас. Інша група опановує технології часткового знищення боєприпасів, щоб вони втратили свою потужність.
Серед тих, хто тут навчається, – Василь Поливанюк, професор кафедри тактико-спеціальної підготовки Дніпровського державного університету внутрішніх справ, полковник поліції у відставці.
Пан Василь говорить, що цей курс навчання теж важливий для нього, щоб у подальшому передавати знання курсантам, адже поліцейські перші, кого викликають на місце події, а тому мають ідентифікувати вибухонебезпечні предмети. «Мають розуміти – це вибухова речовина чи ні, щоб потім викликати представників ДСНС чи військових, які займатися ліквідацією боєприпасів», — пояснює він. Для викладача українського вишу цей досвід цікавий ще й форматом навчання, оскільки пан Василь – інструктор тактичної підготовки поліцейських. Українець переконаний, що досвід Косова може бути корисним для України після деокупації територій, оскільки вони будуть дуже забруднені вибухонебезпечними предметами.
Пан Василь збирає лінійний блок для підриву боєприпасу. У цей час до класу заглядає інструктор Чарлі, схвалює роботу та говорить українською «чарівно». Молодий британець розповідає, що має військовий бекграунд і останній час навчає в Косово українців. А тому почав вивчати українську. «Моя українська жахлива», – з гумором зізнається він і ділиться знаннями, серед яких слова «дуже чарівно», «не кипішуй». Чоловік займається з репетиром онлайн і зауважує, що філолог, який допомагає йому, живе в Чернігові, звуть його Руслан.
Чарлі говорить, що за останній рік школа збільшила кількість інструкторів та навіть звела модульний блок для проживання студентів. «Я працював з представниками різних національностей, але українці найбільше в серце потрапляють. Наполегливі, деякі люди навіть після занять самостійно тренуються. Всі різні – хтось краще розуміє теорію, хтось більше здібний до практики. Але в розмінуванні потрібні і теорія, і практика», – наголошує він. Також Чарлі розповідає, що сучасні технології можуть пришвидшити процес розмінування, але однаково в багатьох процесах будуть потрібні кваліфіковані спеціалісти.
Менеджер МАТ Косово Джон Дуне (Doone), який тривалий час вже мешкає в Приштині, має військовий вишкіл в британській армії, був у Лівані. Він підкреслює, що навчання в МАТ Косово враховує міжнародні стандарти. Підготовку тут, за його словами, пройшли вже 200 українців та українок. На запитання, коли може завершитися розмінування України, чоловік відповідає — щонайменше це триватиме три покоління.
«Українцям, яких навчаємо, я говорю, що розмінування вашої країни завершать ваші онуки», – зазначає Джон.
Ми завершуємо наш візит до МАТ Косово, куди потрапити можна через міжнародні організації чи державні установи, що наразі займаються розмінуванням. І все-таки зміни я помічаю – ніби тут більше українського духу і бажання перемоги. Хлопці та дівчата ще два тижні продовжать навчання в Косово, а потім повернуться додому, щоб власними зусиллями робити Україну безпечною. І виходячи з класу, чіпляюся очима за меморіальну дошку Дмитру Єршову, який також пройшов навчання в МАТ Косово. Він теж чернігівець, повернувся зі Шрі-Ланки, де був інструктором з серфінгу, щоб захищати рідний Чернігів. У липні 2022 року в авто підірвався на ворожій протитанковій міні неподалік Ізюма на Харківщині. Дмитро був єдиним, хто вижив тоді – четверо його побратимів загинули. У грудні 2023 він помер внаслідок ускладнень, отриманих під час поранень. На прощання в школі мені говорять, що сестра Дмитра теж має намір пройти навчання в школі демінерів МАТ Косово.
Ірина Синельник
Чернігівська Медіа Група
Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
— в TELEGRAM
— у VIBER
— в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!
Джерело: 0462.ua
