«Ворога ми переможемо, бо ми сильніші духом», — каже захисник Чернігова, який пережив поранення, полон та ампутацію стопи

Федір уже захищав Україну у складі її Збройних Сил у 2016 році за мобілізацією. З початком повномасштабного вторгнення росії прийняв рішення знову повернутися до військ та стати на захист країни. Як розповідає ОК «Північ», чоловік родом із Козелецького району Чернігівської області. Між періодами армійської служби працював водієм-далекобійником. У день 24 лютого знаходився у Черкасах, повідомив начальству про бажання піти в армію і повернувся на рідну Чернігівщину. Та через тоді уже сильні обстріли області відразу потрапити до підрозділу не вдавалося. Лише 6 березня разом із побратимами опинився в Новоселівці. Під час одного з боїв 8 березня Федір отримав поранення у шию. — Був бій, билися, поки були боєприпаси. Отримав поранення, і так вийшло, що потрапив у полон, — згадує чоловік. — Сім діб валявся у покинутій будівлі, може, колгосп, був із зав’язаними очима, не бачив. Через сім днів зранку погрузили у машини. Надвечір опинилися в курську в росії. Тоді до поранення, через яке Федір ледве не стік кров’ю, додалося ще й обмороження ніг, через що він пізніше втратить частину стопи. Адже, як розповідає, необхідної медичної допомоги вчасно надано не було. Більше того, ситуацію ускладнило й те, що росіяни знайшли у військовому квитку чоловіка записи про строкову службу й участь в Антитерористичній операції. З курська Федора літаком переправили до іншого міста, де забрали решту полонених. Це було 6 квітня. Тоді ж мав відбутися обмін військовополоненими. — Але обмін не відбувся, і нас завезли до військової поліції у Севастополь. Там мене доставили до шпиталю, де зробили ампутацію стопи. І 21 квітня нас погрузили і повезли в сторону Херсонської області, потім Запорізька область. І нас обміняли, — розповів Федір і каже, що сил триматися надавали думки про дім та рідних. Далі на чоловіка чекали військові шпиталі у Запоріжжі, Дніпрі, Одесі. Наразі захисник проходить реабілітацію, але вже вдома. Він продовжує підтримувати зв'язок із побратимами і впевнено заявляє, що готовий стати на ноги і продовжувати службу. Не хоче, щоб його «списали», не хоче сидіти вдома. — Думаю, що ворога ми переможемо, бо ми сильніші духом, — каже військовий. – Вони погубили багато українського народу ні за що. Ніхто їх сюди на звав, ніхто не просив ніякого захисту, а спецоперацію нехай проводять у себе в тайзі. *  *  * Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста. Джерело: 0462.ua