Відновлювали не будинки, а людські долі – як минув 2022 рік для «Бо Можемо»

Коли окупанти покинули околиці Чернігова, місцеві мешканці, оселі яких цинічно знищили росіяни, не розуміли, як жити далі. Усе, що наживалося працею протягом життя, було зруйновано. Але на допомогу прийшло Об’єднання добровольців «Бо Можемо», яке не залишило людей наодинці зі своїм горем. Вони допомагали, підтримували, та давали надію. Тож, як працювала у 2022 році громадська волонтерська організація, розповів її співзасновник Андрій Галюга. Початок громадська організація бере з 24 квітня, від одної людини, коли сам пан Андрій допомагав людям у форматі «чоловік на годину». Через кілька тижнів він зрозумів, що компанією працювати було б ефективніше, адже разом ми сильніші. Тож, до нього приєдналися Андрій Олексієнко, Валентин Бобр та Сергій Підипригора, від яких почала свій рух організація «Бо Можемо». — «Вийшло так, що ці мої два побратими – професійні фотографи, — говорить Андрій Галюга, – і ми почали показувати людям роботу. Роль зіграла медійна складова. Гарні фото з розряду «було – стало», «нас багато – багато зробили», почали закидати в мережу, і люди почали реагувати. Волонтери розпочали збиратися, а потім зіграло роль сарафанне радіо, коли друг привів друга, а той свого друга, і так далі. Люди побачили, що якщо збиратися кучею – буде результат». Якщо проблем з волонтерами не було, то з матеріалами на початку робіт було складно. В магазини нічого не привозили з матеріалів, адже порушилась логістика, тому доводилося робити з чого було. Іноді брали матеріали навіть на смітнику, щоб зробити дах. Під час розбору завалів, сміття сортувалося, і матеріали, що вціліли, використовували повторно, а подеколи навіть використовували їх на інших ділянках. З часом, як сказав пан Андрій: «Матеріали самі почали приходити, коли всі побачили, що люди є, і роботи ведуться». Зареєструвати Об’єднання добровольців «Бо Можемо» вдалося тільки 4 серпня. — «Людей в русі стало більше, треба було виходити на правове поле, якось забезпечувати, все що купували, чи здобували, мало обліковуватися. Від моїх побратимів Андрія та Валентина пішла ідея створити громадську організацію. Спочатку думали оформитися як благодійний фонд, але потім побачили, що з точки зору законодавства, громадська організація простіша. Вирішили зробити це в середині літа, коли зібралася найбільша кількість людей, і проводилося багато робіт» – розповідає пан Андрій. До спектру робіт «Бо Можемо» входять: розбір завалів, сортування матеріалів, вивіз сміття, прибирання ділянки, відбудова. Об’єднання добровольців допомагає не лише у місті Чернігів, але й найближчим населеним пунктам. Андрій Галюга розповідає: — «Почали з міста, адже на велосипеді далеко не заїдеш, переключилися на Бобровицю, з неї на Новоселівку, з неї на Олександрівку, Старий Білоус, Трисвятська Слобода, Киїнка, Зарічне, бували в Ягідному, Деснянці, Михайло-Коцюбинському. Хотіли б більше, але не було можливості. Ми до листопаду не мали свого транспорту, або наймали, або домовлялися. Кошти йшли на більш необхідні речі». Перший розбір завалів провели на ділянці Світлани Гончук. Пан Андрій розповідає: — «Люди не знали з чого почати, були в якомусь ступорі, коли приходили, то навіть до городу не могли дійти. Коли вже можна було ходити по ділянці, вони посадили город, і все зрушилося, заговорили про відбудову, а про неї перші 3-4 дні навіть не згадували. Але коли побачили що стіни живі, і будівельники наші підтвердили, що можна відновити, у людей з’явилася мотивація, зрозуміли, що можна, і що треба. І сусіди дивлячись на все це, теж почали в себе щось робити, побачили що немає чого чекати, потрібно працювати. Найбільше запам’яталася багатодітна родина Алли і Михайла Рудих. У них усе було зруйновано, і гараж, і будинок, на перший погляд залишилася лише купа сміття. Але коли ми за вечір все прибрали та розсортували, то сусіди почали казати «давайте відбудовуйтеся, адже ще можна це зробити». І зараз там уже стоїть будинок, зроблений дах, і скоро в ньому житимуть люди». Під час робіт Андрій Галюга найбільше переймався лише за те, щоб ніхто не натрапив на вибухонебезпечний предмет. Через це ділянки попередньо обстежували спеціалісти. Єдине, що знаходили – це хвостики від мін, частини від спрацьованих боєприпасів. Одного разу були підозри, що під завалами загинула людина, і її знайдуть під час робіт, але співробітники ДСНС пояснили, що враховуючи температуру, яка була, там нічого не залишилося, тому боятися нічого. — «Нас до 100 осіб», — розповідає чоловік про волонтерів, — «Зараз працюють не всі, через обмеження в робочому графіку. Постійний склад на сьогодні – 30-40 людей. Люди нам потрібні завжди, а під весну буде потреба і в професіоналах. У нас є не тільки спеціалісти, а й звичайні люди, які добре справляються. Наприклад, дівчата бухгалтери забивають цвяхи так, як не можуть навіть чоловіки. Фотографи роблять балки зі стропили та цегляну кладку так, як не зможе напевно і випускник професійного технічного училища. Крім робіт, кожен з нас виступає у ролі психолога. Наприклад, бабуся плаче над згарищем, а дівчата можуть підійти, заспокоїти її. Ми займаємося цеглою, а вони йдуть їй город сапати, щоб легше було. Коли дівчата накривають дах у дідуся, він це бачить, і теж починає щось робити. Якась родина налаштована негативно – хлопці можуть підійти підтримати». Дуже часто людей зворушують важливі знахідки серед завалів, наприклад: посуд, подарований на весілля, книги дітей, фото, чи згадки про тих, кого вже немає в живих. Одного разу, під час розбору завалів, коли вже не було наснаги, пан Андрій знайшов герб України, погнутий, але ж цілий. Саме ця знахідка і додала сили чоловіку. За 2022 рік «Бо Можемо» встигло розібрати завали на ділянках, кількість яких більше сотні, відремонтувати за 100 дахів, відновити кілька будинків з нуля, та заселити знову в свої оселі десятки родин. Допомагати намагалися усім, та перед зимою в пріоритеті були роботи із закриття середніх пошкоджень, щоб люди змогли пережити холод. Із приходом зими, волонтери перейшли на роботи всередині будинків, але якщо потрібно терміново відремонтувати дах, то це робиться. — «Мета – показати людям, як можна, вона досягнута. Мета зібрати команду небайдужих людей та дати зрозуміти, що в єдності сила, теж досягнута. Хотілося б більше допомогти, але все що ми могли зробити у 2022 році – ми зробили. У 2023 будемо продовжувати свою роботу над пошкодженими будинками, та допомагатимемо ЗСУ» — розповів Андрій Галюга. Джерело: 0462.ua