6 листопада у Бобровиці десяток комунальників розбирають згарище. Чорні недогарки дощок вантажать у причіп «Камазу». Ковшем трактора руйнують уцілілий в пожежі металевий каркас. Згарище мало бути «Будинком для одружень». Його власним коштом звів нардеп Борис Приходько.
У ніч на 18 липня весільний будинок на 49 квадратних метрів, з українським орнаментом на стінах, загорівся. Місцеві радіють, що вчасно загасили, бо вогонь міг перекинутися і далі по Бобровиці.
«Хай би воно усе згоріло!»
Трохи навскоси від згарища — біла хатка з дерев’яними вікнами. Це Бобровицький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану. Місцеві обурюються: мале, страшне і негодяще для такої радісної події, як укладання шлюбу. Хіба для розлучення підходить.
— Пожарище розбираємо, — невдоволено бурчать комунальники.
— Є рішення виконкому, — коментує роботи 70-річний Георгій Дудар, заступник начальника КП «Міськдобробут».
— Хто ж спалив будинок?
— Невідомо, — знизує плечима. — Нам головне за день його розібрати. Щоб не псував вигляд міста. Дерево — на полігон твердих відходів. Металеві конструкції, можливо, використаємо на іншому будівництві.
— Чого так довго не розбирали?
— Чекали дозволу від того, хто будував.
— Від Приходька?
— А як же, а то ще скаже «Яке мали право?» Хоча яке там урочисте приміщення могло бути! Без опалення, хто б тут зимою розписувався? Зроблений так собі, металеві балки, оббиті ДВП (дерево-волокнисті плити). Як на вулиці нуль, то в приміщенні плюс 10. Зроблено для галочки. Земля навіть не була виділена під це будівництво: звели будиночок і все.
— Самозахват?
— Та таке. Матеріалів і людської праці, звичайно, шкода. Та разом з тим, хай би воно усе згоріло, щоб часу на розбирання не витрачать. Тільки б залізо лишилось, ми б обрізали і все. Лінії електропередач поряд. Кропітка робота.
— Треба в Бобровиці новий РАГС?
— Ми вже поженилися сто років тому, туди не ходимо, — віджартовується Георгій Петрович. — Я розписувався у 1972 році у тому РАЦСі, що є. Він що тоді, що тепер однаково виглядає.
* * *
Витрати на будівництво Приходько оцінив у 500 тисяч гривень.
Згарище весільного будинку розбирають комунальники. Роботами керує Георгій Дудар (крайній справа)
«У нас є, де розписувати»
40-річна Оксана Бутакова, керівниця районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, заміж виходила також тут. У 2001 році. Шість років очолює РАЦС.
Із нового — вивіска на дверях про можливість укласти «Шлюб за добу», правда, у Чернігові.
— Чого до нас уже скільки років така увага? — бідкається Оксана Миколаївна. — Два роки пропрацювала після призначення спокійно, а потім почалося.
Перипетій з РАЦСом у Бобровиці задосить. Ще з 2015 року. Тодішній очільник РДА Микола Супрун вимагав хабар (неправомірну вигоду) за земельну ділянку під будівництво газозаправної станції (так зазначено у матеріалах слідства). Хотів 45 тисяч гривень, які, нібито, збирався витратити на проєкт нового приміщення РАЦСу. Ніжинський міськрайонний суд дав Супруну сім років ув’язнення. У червні 2017 року Апеляційний суд Чернігова вирок Ніжинського підтвердив, але Микола Степанович подався в біга. Його оголосили в міжнародний розшук. У 2019 році Верховний суд призначив новий розгляд в Апеляційному суді. У 2020-му Микола Супрун відсудив у держави за кримінальне переслідування 216 тисяч гривень моральної шкоди та майже 13 тисяч — матеріальної.
Нового приміщення РАЦСу так і не звели.
— Ми працюємо у карантинному режимі, — продовжує Бутакова. — Розписуємо. У залі РАЦСу — до десяти людей, разом з молодятами. У масках. Хоча рідко молодята зараз приходять з гостями. Хто хоче відсвяткувати — організовують виїзні церемонії, у кафе чи де там. Але святкувати взагалі стали менше.
— Кажуть, що бобровичани їздять укладати шлюби по інших районах, такий страшненький свій РАЦС.
— Не знаю, але реєстрації шлюбів щороку менше. Останні роки три — близько десяти пар на місяць. До того — пар двадцять було. Чи повиїжджали, чи бажаючих менше. Не знаю.
— Чекали на новий «Будинок для одружень»?
— Ні, — заперечує Оксана Бутакова. — У нас є, де розписувати. Хоч приміщення і 1967 року будівництва. Так, не хороми. Нема коштів на сучасні ремонти. Але охайно, чистенько у нас.
Фото — на гойдалці
Де ж роблять святкові фото молодята у Бобровиці? Серед переліку: палац Катериничів (нині в ньому розміщуються бібліотека і спортивний клуб), парк Бобровицького коледжу економіки та менеджменту імені О. Майнової (у коледжі радять про весільну фотосесію попереджувати адміністрацію), металева конструкція-серце з гойдалкою і написом «Я тебе кохаю» у центрі Бобровиці, поряд з локацією «Я люблю Бобровицю».
— Як тільки весілля, так і фотки звідси, — сміється 36-річний Дмитро Скворцов, всідаючись на гойдалку у серці. — Років зо два вже стоїть. А коли я одружувався, не було. Хоча і ми з дружиною тут фотографувалися. Поряд дитячий майданчик, а у нас діти шести і двох років, то ми поєднали приємне з корисним. І малі наші на гойдалці позували. Єдине, вважаю, не дуже вдало підібрали колір конструкції — сірий. Але він не так вигорає. Менше фарбувати треба.
Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №46 (1800), 12 листопада 2020 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
