«Везу десятьох. Живі скелети». Ірина Чорна вивозить з прикордоння Чернігівщини покинутих господарями тварин

Село Грем’яч, що в Новгород-Сіверському районі, зараз під обстрілами кожного дня. Воно на кордоні з росією: напряму — кілометр. Люди вимушені виїжджати, але деякі без співчуття залишають своїх тварин. 31-річна Ірина ЧОРНА вивозить покинутих котів та песиків з Грем’яча, іноді ризикуючи життям. Повідомляє Час Чернігівський — Везу десятьох, — каже телефоном 7 листопада зранку Ірина. — Живі скелети. У Блистові (Менщина) лишаємо великого пса. У Чернігові — меншу. Кошеня завозимо в Киїнку. В Іванівці дівчата беруть на перетримку тварин, а потім шукають родини. Якщо їх не врятувати зараз, їх чекає загибель. Тварини голодні, дикі і налякані. Бабуся досі в Грем’ячі, хочемо вивезти. Їй 84 роки. Глуха й обстрілів зовсім не чує. Здоров’ям слабка. Мені, певно, простіше відловити всіх тих диклявих, кусючих собак, ніж умовити її виїхати. Їздити постійно і сидіти під обстрілами не кайф, а жестяк. Доки буду їздити, стільки й годуватиму тварин. Друзі, знайомі скидають мені від 10 до тисячі гривень. На ці гроші купую корм. Тисяч на 12 уже точно закупила. Підійшла до місцевих, прошу: «Ось корм, підгодуйте тварин, вони не винні, що власники покинули їх». У відповідь: «Чого маю годувати чужих?» Ворог спостерігає зверху. Якщо щось не сподобається, може вдарити. Улітку машину поставила біля двору бабусі, під деревом. Шість днів була, і весь цей час над автівкою висів їхній дрон. Збивати його не можна. Бо туди одразу буде приліт. Місцева копала на городі, пролетів дрон, кинула лопатою і попала. Увесь урожай викопали, 120 мін. А коли виїжджала,  гатили по дорозі. Падало і ззаду, і спереду. А я закрила очі і давила на педаль газу. Молилася, аби панорамний скляний дах мого «Пежо» не впав на голову. — Не боїтеся? — Інколи можу впасти на землю. Або сховатися в якусь хату. Вірю в долю. Та і ховатися немає куди. Погребам тим по сто років. Учора, 6 листопада, було страшно, як ніколи. — Скільки покинутих тварин у Грем’ячі? — Точно сказати важко, з пів сотні точно. Трапляється, вішають на ланцюгах і мотузках котів, собак. Одна справа, коли виїжджаєш за кордон, немає куди подіти. А як сидиш у сусідньому селі, не можна перевезти з собою?  * * *  Поки Ірина не вивезе бабусю, час від часу буде їздити в Грем’яч. І возити корм, аби підгодувати покинутих тварин. Тих, кого зможе впіймати, вивезе. А хто хоче допомогти, ось номер карти: 5168 7450 1874 9314.  Авторка: Юлія СЕМЕНЕЦЬ, "Вісник Ч", фото зі сторінки Ірини Чорної Джерело: 0462.ua