Ведмідь, олень з аномалією та рись – які незвичні дикі тварини живуть на Чернігівщині

Цього року на Чернігівщині зафіксували ведмедя, якого давно не бачили в області. Згодом вдалося виявити гніздування червонокнижних чорних лелек. А через деякий час місцеві сфотографували білого оленя, якого теж не часто зустрінеш у природі. Які ще рідкісні тварини живуть на Чернігівщині, а кого з червонокнижних не бачили вже давно, розповів засновник природничого центру «Міжрічинська пуща» Андрій Сагайдак. Територія Чернігівщини чудово підходить для проживання багатьох рідкісних, і не тільки, видів. Андрій Сагайдак розповідає: «На природоохоронних територіях ведеться моніторинг, є списки рідкісних видів. Якщо говорити про якийсь національний чи регіональний парк, то там може бути до сотні рідкісних видів. Якщо по тій території, де я зараз працюю, між Дніпром і Десною (Міжрічинський парк), то тут із цікавих цьогорічних зустрічей – це ведмідь, якого вже не було понад 90 років. Сірі журавлі часто потрапляють на очі, біля Десни полює хижий шуліка чорний, орлан білохвостий (є гніздо, де гніздиться пара, і ми його щороку спостерігаємо). Всі ці види червонокнижні. Ще є чорні лелеки, дуже рідкісні, але якщо знаєш де гнізда, то часто зустрічаєш». Список тварин та інших істот, що проживають на Чернігівщині та занесені до Червоної книги, достатньо великий. «Він включає в себе і безхребетних тварин, у нас багато рідкісних комах, наприклад, жук-олень, якого часто бачать там, де є дуби. Також різні види бабок, риб, яких ми наче не помічаємо, але вони живуть біля нас, наприклад, червонокнижний карась золотий. Є і рідкісні змії, серед них мідянка, яку часто плутають з гадюкою Дуже багато рідкісних птахів і ссавців. Якщо говорити про ссавців, то це ведмідь, лось, у нас в області з ним ситуація нормальна, а от далі на південь країни лося майже немає, він там зникає. Видра також рідкісний вид. Їх дуже багато. Це зумовлено тим, що наша область у межах двох природніх зон – полісся і лісостеп. Види притаманні обом природним зонам, розміри області великі, а щільність населення, порівняно з іншими, низька. У нас не погані умови для збереження рідкісних видів» – говорить Андрій Сагайдак. Білий олень, якого сфотографували місцеві, швидко розлетівся соцмережами. Чи справді ці тварини дуже рідкісні? «Це не є рідкісним видом», – пояснює Андрій Сагайдак, – «це аномальне забарвлення. Це як відхилення: альбіноси – білі, меланісти – чорні, хромісти – руді. Скоріше це як аномалія, а не рідкісний вид. Красиво, але це відхилення. Олені притаманні нам, вони були і є у нас. Якщо така тварина буде схрещуватися з іншими особинами свого виду, то скоріш за все з’явиться тварина типового забарвлення». Іноді оленя можуть переплутати з ланню, яку на територію Чернігівщини із Західної Європи завезло мисливське господарство. До речі, саме таким способом у наші області з’явилися муфлон та плямистий олень, який взагалі родом із далекого Сходу. Андрій Сагайдак говорить, що з природоохоронної точки зору це негативний момент, адже ми маємо берегти власну фауну, власні рідкісні види. Деяких червонокнижних видів давно не фіксували в нашій області. засновник природничого центру «Міжрічинська пуща» розповідає: «У нас є дуже рідкісні сови. Серед них пугач, але є сумніви щодо його існування в області. Це найбільша з українських сов, гніздиться зовсім поруч, за Дніпром у Чорнобильському біосферному заповіднику. Пугач має в нас бути, але його не відмічали вже кілька десятків років. Те ж саме з бородою совою. Це північний тайговий вид, є на правобережному поліссі, у нас має гніздиться, і скоріш за все вона в нас є, але давно не відмічали. Рись у нас є, але чисельність вкрай низька. Для одного самця рисі треба 30 тис га території. Вони живуть одні, у них немає сімей, зграй, пари стабільні не утворюють. Самка народжує лише 1-2 кошенят. Чисельність дуже низька, і буває браконьєри добувають, звір дуже обережний. Я більше 20 років працюю у лісі, досліджував рись, а в очі бачив лише 4 рази. Переважно все, що ми про неї знаємо, це за слідами на снігу, вони дуже обережні тварини». Війна значно вплинула на популяцію тварин. Від російської агресії страждають не лише люди, а й червонокнижні види. Але вплив війни на рідкісні види переважно непрямий. Андрій Сагайдак говорить: « Зараз іде розмежування на кордоні з Білоруссю, зрозуміло, що це потрібно робити, але з екологічної точки зору – це фрагментація угідь. Тобто, якщо для рисі потрібно було 30 тис га, то вона не зважала на кордони, обирала кращі угіддя. Вона могла жити на території, яка охоплює частину Білорусі та частину України, але тепер з’явилися штучні перепони, це погано для тварин. Існує великий фактор турбування у зоні обстрілів. Окрім того, що тварин лякають, є мала ймовірність того, що когось може поранити чи вбити. Там знаходяться наші військові – це також турбування. Великі території наших лісів не відвідують активно грибники,та й заборона діє, кількість людей у лісах зменшилась, деяким видам це йде на користь, наприклад ведмедю» – зазначає Андрій Сагайдак. На території нашої області проживає багато рідкісних, і не тільки, видів. Це й не дивно, адже природна зона Чернігівщина чудово підходить для їхнього існування. Валентина ГавриленкоЧернігівська Медіа Група * * * Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини? Приєднуйтесь до наших каналів:- в TELEGRAM- у VIBER - в INSTAGRAMТут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова! Джерело: 0462.ua