– Минулого вівторка я заступила на чергування, – розповідає про події ночі із 16 на 17 лютого головний лікар Куликівської ЦРЛ Оксана Хорошок. – близько п’ятої ранку мені зателефонував лікар екстреної допомоги Юрій Мельниченко, повідомивши, що карета «швидкої» везе вагітну, в якої вже почалися пологи. У той момент швидка мчала між селами Вересоч та Жуківка. Води відійшли, а перейми траплялися щохвилини, тому вагатися було ніколи. Терміново потрібен був гінеколог, який би точно визначив – варто везти породіллю в Чернігів чи потрібно приймати пологи на місці. одночасно зі швидкою до лікарні прибула гінеколог Ольга Павленко, а також колишня наша працівниця – педіатр Марія Хорошок.
Варто зазначити, що остання пропрацювала педіатром та по сумісництву неонатологом 27 років. За фактом, лікарка не мала б реагувати на виклик, бо вже давно не працює в лікарні, а отже – юридично і не повинна, але, як кажуть, колишніх лікарів не буває.
– Все відбувалося миттєво, у Ольги Анатоліївни навіть не було часу зняти куртку – відкриття матки було повне, треба було негайно приймати пологи, – продовжила розповідь Оксана Хорошок. – Породіллю на носилках підняли в колишнє пологове відділення. Пологи були дуже стрімкими, тому все відбувалося блискавично. нащастя, все обійшлося – дівчинка народилася о 6:15. новонародженій мама одразу дала ім’я – Ліза.
Ми побували в Куликівській лікарні, щоб поспілкуватися з породіллями:
– У нас із чоловіком це перша дитина, – поділилася новоспечена 19-річна матуся Тетяна Бондалер. Своє незвичне для нашого регіону прізвище успадкувала від чоловіка Володимира, який родом з Городнянщини. Тепер подружжя мешкає у Вересочі.
– Ми разом усього три роки, – усміхається Тетяна. – Звісно, збиралися одружитися, але не так скоро. Коли дізналися, що чекаємо дитину, одразу ж стала на облік у жіночій консультації.
При останній зустрічі лікар мені сказав, що вже до середи маю народити. Так і сталося. Прокинулася вночі, коли вже відійшли води, тож довелося викликати швидку. найбільше боялася, що доведеться народжувати просто в машині. але бог милував. Доня народилася з вагою 3 кілограми та зростом 50 сантиметрів. Чоловік, коли її побачив, навіть розплакався від щастя.
Тетяна зізналася, що наразі почувається добре. найбільше радіє, що реальність перевищила всі очікування: у палаті тепло, просторо, є все необхідне – не гірше, ніж у місті. неабияке враження справили на неї й місцеві медики, які вирізнилися не лише дбайливим ставленням, а й професіоналізмом.
Проте не обійшлося і без проблем: через надлишок білірубіну маленька Діза трохи пожовтіла. Таке стається під час грудного годування, коли резус-фактор крові матері та дитини не співпадає. Це не смертельно, але від проблеми можна було б значно швидше позбутися, якби матеріальне забезпечення лікарні передбачало лампу ультрафіолетового світла.
А ще головний лікар додала, що у медицині існує поняття так званої «парності» випадків – коли будь-яка ситуація у найкоротші терміни повторюється двічі. Ця закономірність спрацювала і цього разу. Вже за добу куликівським медикам знову довелося приймати пологи.
Дуже пощастило, що цього разу на нічне чергування заступила Ольга Павленко, яка працює медичним директором та гінекологом по сумісництву. Оксана Степанівна запевнила, що якби не вона, ситуація могла б обернутися катастрофою або навіть втратою дитини. Пояснила це просто: все відбувалося в лічені хвилини, що навіть не було часу на виклик лікаря. Породіллю ледве встигли занести у пологовий зал.
– Ситуація у точності повторилася, тільки цього разу швидка їхала з Орлівки, – поділилася спогадами ночі Ольга Анатоліївна.
– Екіпаж екстреної допомоги пережив справжній шок, адже нема нічого гіршого, аніж приймати пологи в машині. я мала такий досвід: автомобіль шалено хитає, а ти стоїш у калюжі (адже води вже відійшли, а місця в автівці дуже мало) і не можеш навіть як слід роздивитися у темряві. Зупиняти швидку не ризикуєш, бо ще маєш надію доїхати до лікарні вчасно. Дитина має народжуватися у стерильних умовах і за температури не нижче 25 градусів, а у швидкій – жодних умов. Це прямий шлях до пневмонії. Та цього разу встигли. Породіллю привезли у четвер 18 лютого, коли вже перевалило за другу ночі. лікарка у цей час мала хоч годину відпочити. але, як кажуть, не судилося. на ногах вона провела дві доби, адже після робочого дня заступила на нічне чергування, під час якого довелося приймати пологи, а вдень знову приймала пацієнтів. – на щастя, всі інструменти були під рукою: їх простерилізували і запакували, але ще не встигли сховати після попередніх пологів, – каже Ольга Анатоліївна. – Жінку привезли о 2.25, а народила вона вже о 2.30.
Дитинка народилася здоровою з вагою 3,2 кілограма. але була проблема – ніяк не відходила плацента. У ті години я натерпілася великого страху, бо дуже боялася за пацієнтку. Та, зрештою, все закінчилося
добре. Лікарка поділилася, що найбільша біда у тому, що вагітна не звернулася до медиків вчасно. Може навіть навмисне, щоб не їхати у Чернігів, де за кожну послугу треба заплатити шалені гроші. адже лікарям відомо, що породілля перебувала на обліку у соціальних служб і не надто вирізнялася відповідальністю.
– Це вже третя її вагітність, але вона навіть не перебувала на обліку в жіночій консультації, – зазначили медики. – У середу соціальні служби привезли її, щоб вона нарешті стала на облік, але після кількох аналізів пацієнтка просто зникла. Не надовго, бо вже вночі її привезли народжувати.
Для новонародженої донечки 22-річна Аня Вовк ім’я ще не придумала – не визначиться між Танею та Олександрою. Має ще двох: старшій Вікторії – три роки, сину Жені – два.
Після пологів обох породіль перевели до загально-хірургічного відділення, де збереглися палати
колишнього дитячого. Тут залишилися і дитячі ліжечка, і сповивальні столики. До того ж, матусь безкоштовно забезпечили деякими дитячими речами та одягом. Всі речі абсолютно нові, минулого року надійшли до лікарні від гуманітарного фонду. Та через закриття дитячого відділення ними так і не скористалися. За кілька днів обом новонародженим зробили перші щеплення, а вже через тиждень новоспечені матусі повернулися додому.
* * *
Пологове відділення в Куликівці не працює із 2006 року. як не прикро, але питання його відродження на сьогодні упирається не лише у кадрову перепону, а й демографічну. Щоб відділення функціонувало, у районі щороку має народжуватися не менше 400 дітей. До того ж, за ним мають бути закріплені щонайменше 12 кадрових одиниць: чотири акушер-гінекологи, чотири неонатологи і стільки ж анестезіологів. а, як відомо, в Куликівській лікарні на сьогодні і так дефіцит лікарського складу. Для прикладу, не так давно вимушено закрилося дитяче відділення через відсутність лікаря-педіатра. Проте керівництво закладу не полишає надії, що скоро надійде заміна.
На випадок екстреної потреби пологовий зал був збережений та законсервований. на сьогодні у ньому зроблено пристойний ремонт, навіть величезне вікно на півстіни замінено на сучасний склопакет. Є все необхідне обладнання: акушерський стіл, столик для сповивання, стіл з підігрівом, лампа, кювез для недоношених малят, маніпуляційний стіл, холодна і гаряча вода, на полицях – простерилізовані та упаковані у крафт-пакети інструменти, медичні халати.
Все це було збережене та підтримується у «робочому» стані. Проте ніхто і не здогадувався, що вже найближчим часом воно може знадобитися, адже востаннє в Куликівці приймали пологи більше трьох років тому – до міської лікарні породіллю вчасно не довезли б.
Джерело: куликівська газета "Поліська правда", №8, від 25.02.2021, Марина Іваненко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
