У пожежі загинув трирічний Богданчик. Його сестра-двійняшка Єва — у лікарні. Обпечено 47 відсотків тіла

14

«Наш зайчик. Вічна пам’ять. Спи спокійно. Хай земелька тобі, ангелочок, буде пухом. Синочечок, моє серце перестало битися навіки разом з твоїм. Ти моє все життя», — написала в інтернеті 27-річна Тетяна Харченко з села Високе, що на Борзнянщині.
Вдень 20 квітня у будинку, де вона жила з трьома дітьми, загорілося. Жінка пішла за старшим сином у дитсадок. Трирічні Єва та Богданчик залишилися вдома самі. В цей час і сталася трагедія. Як повідомляють мнсники, ймовірною причиною пожежі стали пустощі дітей з вогнем (попередньо з сірниками). Загорання почалося з дивана. Хлопчик загинув. За життя дівчинки борються медики обласної дитячої лікарні. Єву туди привезли з діагнозом отруєння чадним газом та різними ступенями опіків 47 відсотків тіла.


Єва Харченко

Богдан Харченко
«Намацав дитя між стінкою і диваном. Подав у вікно»
23 квітня хата, де сталася трагедія, замкнена. Про те, що горіло, нагадують позабивані плівкою вікна. У дворі чистота, підметено, дрова складені.
— Більше півроку Таня з дітьми проживала навпроти. Жодного разу не бачив її нетверезою. Дітки чисті, доглянуті. Вона їх завжди з собою водила. Малеча така весела. І раптом біда. Я вже три дні не можу спокійно спати. Тільки заплющу, очі і все, що сталося, ніби переді мною стоїть, — притискає до себе власних дітей 52-річний Абіль Гусейнов. — Ми живемо на околиці. Дитсадок в центрі села. Високе — велике, її не було трохи більше десяти хвилин. Я приїхав з магазину, чую крик на вулиці. Вискочив. Пожежа, жінок назбігалося. Плачуть, шо в хаті двоє діток. На мене накинули мокру червону кофту, і я пішов у будинок. А там дим, нічого не видно. Кілька кімнат. Якби дівчинка не захрипіла, я б її не знайшов. Навпомацки йшов на звук. Ось трохи руки пообпікав, — розчепірює пальці Абіль. — Намацав дитя між стінкою і диваном. Пожежники якраз виламали одне з вікон, подав її на вулицю. І сам ледь-ледь вибрався з хати.
У малої обгоріли личко і руки. Вона плакала. Приїхала «швидка допомога», забрала. Хлопчика знайшов інший чоловік. Коли винесли, поклали, шкіра на ньому була обгоріла, потріскана.

Добре, що місцевий лікар Павло був тут
Доки «швидка» не приїхала, він дитину дивився, і матері укол зробив. Вона кілька разів непритомніла, була у такому стані, що не знала, хто з дітей помер, а хто живий. Її батюшка забрав машиною і відвіз у лікарню.
— А батько дітей де?
— Я його не бачив. Кажуть, десь працює.
«Ідіть бігом до нас, хата горить»
Хата, де горіло, не Тетянина. Її впустили пожити друзі сім’ї першого чоловіка. Від першого шлюбу жінка виховує 6-річного сина Владика. Богдан і Єва — від другого чоловіка.
— Нічого поганого про Тетяну не скажу. Вона у хороших стосунках з першою свекрухою, яка працює вчителькою початкових класів у нашій школі. Любляча мати.
Того дня, як все сталося, вона приїхала до садочка, забрала дитину і назад. Якраз у центрі працювали комунальники. Вони підтвердили: ніде, окрім садка, жінка не була і не затримувалася.
Не було у неї ні гулянок, ні зборищ. Тетяна за дітками аж трусилася. Я бачив її після похорону, її водять, вона під дією ліків, — говорить 43-річний Олег Василенко, голова Височанської ОТГ.
— Олеже Олексійовичу, яку допомогу Тетяні може надати громада? Адже потрібно і Єву лікувати, і чужу хату ремонтувати.
— Ми збирали сільрадою, односельці. Буде сесія, можливо, винайдемо якісь кошти, аби відремонтувати це житло чи знайти інше. У неї у Галайбино є два місця, де проживати. Одна хата, у якій дідусь живе, і друга, де вона раніше мешкала.
— До Тані, як до матері, у нас претензій немає. Ми підтримуємо стосунки, допомагаємо їй, — підтверджує 55-річна Валентина Розинко, колишня свекруха. — Вона мені подзвонила: «Ідіть бігом до нас, хата горить, діти в хаті». Сама першою вибила вікно і звела крик. Тоді сусід почув і прибіг.
Кажу: «Немає Богдана». Вона: «Ну хоч ви мені не брешіть». А я їй: «Ну хіба таке брешуть?» Вона кричить: «Якщо дітей не буде, я теж не житиму». Ми забрали Владика до себе. Йому ще не сказали, що немає братика. На все потрібен час. Коли доїхали до кладовища, вона знепритомніла. Тягали, «швидку допомогу» викликали та дожидатися не стали. Повезли самі в лікарню.
Спасибі батькам мого першого класу, вони того вечора, як все сталося, привезли десь п’ять тисяч гривень. Євочка на той час була вже у Чернігові в лікарні.
— Валентино Василівно, чого розлучилися ваш син і Тетяна?

— Молодьож… Річницю весілля ще справили, а потім не склалося. Онука ми обожнюємо. Цього року Владик вже піде до першого класу.

Тетяна Харченко з Євою
«Таня приїздила за картоплею, планувала город садити»
На кладовищі у селі Галайбино могилку Богдана Харченка видно здалеку. На вінках написано «Від люблячих мами і тата», «Від дяді Льоші», «Дідуся і бабусі», 3 фотографії посміхається яснооке хлоп’я.
Ховали дитя у Галайбиному з хати дідуся Тетяни по батьковій лінії 76-річного Миколи Синиці.
— Вчора поховали Богдана, а сьогодні зранку пішли до нього на кладовище. А потім-поїдуть до Єви на Чернігів, — тремтячим голосом каже Микола Олексійович. — Тижнів два тому Таня з дітьми приїздила за картоплею. Планувала город садити.
28 квітня дев’ять днів по правнуку і півроку, як не стало моєї баби. Онука Яна підтримує. Яна і Таня сестри, діти сина Жені. Яна вивчилася у Новгород-Сіверському на медика. Робила у Борзні сім років в районній лікарні. Тепер у Києві в больниці працює. Таня вивчилася у Конотопі на кухаря. Та останнім часом не працювала, діти ж малі. Двійнятам тільки десятого квітня по три роки минуло.
— А батьки Яни і Тані де?
— Розлучилися, ще як дівчата малими були. Женя живе у Києві, молодицю знайшов. Колишня невістка Валентина Кагадій проживає у Головеньках, у неї інша сім’я. Син цього року закінчує дев’ять класів.
— Миколо Олексійовичу, онуки з ким росли?
— Із матір’ю і тут.
— Видно, нелегко Тетяні по життю ведеться?
— Вийшла заміж у село Доч. Трохи там пожила. Потім ми у Галайбиному хату купили, тут жили. А тоді чомусь роз’їхалися. А Сашко Харченко, батько Єви і Богданчика, це вже другий. Він з Покровського, що на Менщині.
— Як вони познайомилися? Він що, тут працював?
— Чи по інтернету, чи ще якось. Нині інтернет знайомить і роззнайомлює. Вона там на Менщині якийсь час пожила, а тоді з дітьми приїхала у Високе. Я у тій хаті ні разу не був.
— А чоловік?
— Не знаю. Мені відомо, що Сашко у Єви в лікарні був. Її годують обережно, бо горлянка попечена.
«Стан тяжкий»
— Як почувається Єва? Пишуть, що у неї, окрім опіків тіла, ще й опік дихальних шляхів. Дівчинка підключена до апарату штучної вентиляції легень? — поцікавилася у 72-річного Олександра Карети, головного лікаря дитячої обласної лікарні.
— Стан тяжкий.
На горе Тетяни відгукнулося чимало людей. Хтось молиться за одужання Євочки, хтось переказує, скільки може, грошей на лікування. А воно не дешеве. (Було в житті, що і мені довелося побувати пацієнткою опікового відділення. Отож, не з чуток знаю, у скільки воно обходиться і які болючі перев’язки. — Авт.).
Якщо вам не байдужа доля дівчинки, номер картки мами Харченко Тетяни Євгеніївни 4149 5010 2211 2867.

За даними Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій, з початку року в області сталося 918 пожеж, в яких 44 людини загинуло, з них одна дитина і троє було травмовано.

Матеріал по темі:
У Чернігівській області лікарі борються за життя трирічної дівчинки
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №17 (1824), 29 квітня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.