Травматологія Чернігівської міської лікарні №2 без роботи не буває. Упродовж року сюди потрапляє чимало людей.
А найбільше, коли надворі ожеледиця. Прямо як коронавірусна пандемія -хвилями напливає. Одна була у грудні минулого року, друга, найбільша, нещодавно, у лютому. Остання найпотужніша за останні 7-8 років, стверджують у відділенні. Нарешті хвиля пішла на спад.
Але наш візит до травматологічного відділення Чернігівської міської лікарні №2 викликаний іншими обставинами. Пацієнти палати №5, які якраз перебували тут на лікуванні, виявили нестримне бажання через газету висловити подяку медперсоналу за чуйне ставлення, за професійність. А особлива подяка медсестрам і санітаркам, рядовим медичного фронту, важка праця яких зазвичай залишається непоміченою. В палаті №5 згадали про сестричок, право 8 Березня, жіночий день, нагадало. Як не сказати про медсестру Людмилу Мазун та санітарку Тетяну Немченко, які якраз пацієнтами цієї палати і опікуються.
Палата №5 — для відносно легких потерпілих. Шестимісна, але два ліжка вільні.
— Ми завжди тримаємо якусь кількість ліжкомісць вільними, адже ніколи невідомо, коли і який наплив терміново чекати, — пояснило керівництво відділення.
Одне з ліжок — за Володимиром Ломакою. Він рихтував залізні ворота, і йому вагою защемило пальці руки -одного позбувся, а інші врятував лікар Олександр Савченко. У Юрія Деркача проблеми з плечем. Він теж пацієнт лікаря Савченка. Павло Чернишов потрапив у ДТП на дорозі до Славутича, машину понесло по молодому льоду. Перекинувся, серйозно травмувався. Оперував його Віктор Оніщенко. Ще один пацієнт — Валентин Іванець, постійний відвідувач цього закладу. Як він сам стверджує, це вже сьомий його візит до відділення. І таке буває.
Наразі напруга у відділенні трохи спала.
— Сезонні навантаження вже минули, — видихнув лікар-травматолог Віктор Оніщенко. — Лютнева ожеледиця до відділення щодня «поставляла» близько 50 травмованих. Нині ж від роботи і перепочити вже встигаємо.
— За минулий місяць операцій найбільше було за останні 7-8 років. 100 з лишком. 6 за день. 24 на тиждень. Це в середньому. А то виходило й по 8-10 операцій щодня. Один лікар-травматолог приймає, другий гіпсує, третій оперує. Важкий був місяць, — каже завідуючий відділення травматологи лікарні Богдан Рожило. — Коротше, без роботи не буваємо. Навіть деякі планові операції доводиться ставити на чергу. Влітку теж не дуже перепочиватимемо: відсоток дорожньо-транспортних пригод у нас дуже високий, усі постраждалі — до нас. Спортсмени травмуються. А там і збір вишень не за горами — дерево крихке, падають люди.
Але на умови у відділенні не жаліються. У лікарні це найбільший структурний підрозділ з травмопунктом разом. Адміністрація лікарні (генеральний директор Владислав Кухар) допомагає, відгукується на запити відділення у матеріальному забезпеченні. Нещодавно за власні кошти заклад придбав металоконструкції для травматології. Але з’являються нові: треба принтери, ноутбуки, інше комп’ютерне обладнання. Сподіваються, питання буде невдовзі вирішене.
А від медсестер надійшло таке прохання. В цьому районі скупчено три лікувальні заклади — міська лікарня №2, пологовий будинок та міська лікарня №3 (колишня відомча «ЧеЗаРи»). І персоналу багато, і відвідувачів. А ще ж є й інші робочі місця. Людей обертається дуже багато, а от дістатися, особливо вранці на роботу і в кінці дня, з роботи, вкрай важко. Особливо в умовах пандемії, коли транспорт функціонує з обмеженнями. Дорога декому забирає півтори-дві години. Чи не можна якось покращити ситуацію? Це вже до міської влади.
Але попри негаразди, карантини і таке інше, відділення працює і вдень, і вночі. Така специфіка роботи. Тут завжди готові допомогти, але ліпше уникати таких зустрічей і бути здоровими. Якщо в лікарів-ортопедів-травматологів буде менше роботи, вони тільки спасибі скажуть.
Віталій Адруг, «Деснянка» №11 (850) від 18 березня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
