Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Чернігів був зовсім не таким, яким звикли бачити його сучасні містяни та гості. У той час не було висотної забудови, містяни жили в приватних будинках. А тримання корів, свиней і птиці у власних господарствах навіть у центрі міста було звичною справою.
У той час центральні вулиці міста пролягали в районі від Валу та Красної площі і щонайдалі – до нинішнього проспекту Перемоги. Це була центральна частина Чернігова. Основними були вулиці Богоявленська, Богуславська, П’ятницька, Борисоглібська, Мстиславська, Миколаївська, Воздвиженська, Сіверянська, Стрітинська, Троїцька. Останні дві вулиці переходили одна в іншу.
За словами Максима Блакитного, кандидата історичних наук, станом на 1897 рік у Чернігові проживали 27 006 осіб, налічувалося 1750 будинків, 2 монастирі, 14 церков, 1 костьол, 8 промтоварних магазинів, 15 продуктових магазинів, 3 булочні.
«На 1908–1910 роках у Чернігові було 38 вулиць і провулків, 2462 будинки, 91% яких були дерев’яними, 93% будинків були одноповерховими. Більшість вулиць мала ґрунтове покриття, яке в дощову погоду перетворювалося на багнюку.
Натомість двоповерхові будинки розташовувалися в центральній частині міста. Деякі з них були обкладені цеглою. Зазвичай на перших поверхах були готельчики, кав’ярні чи магазинчики, які відкривали власники будинків і вели там бізнес. Якщо ж власник не хотів вести бізнес, то міг перший поверх здати в оренду, що також приносило кошти.
Кімнати на других поверхах будинків могли також здавати в оренду. І до речі, деякі з тих старих будинків збереглися до наших часів», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Максим Блакитний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наближаються періоди похолодання: синоптики – про фінал літа
Варто зазначити, що навіть у центрі міста забудова була садибного типу, коли поблизу будиночка розташовуються господарські двори, земельні наділи, городи, сарайчики й інші будівлі.
«Багато господарів у той час мали кінні екіпажі, дехто навіть і не по одному. Адже здебільшого пересувалися бричками. Також чернігівці тримали корів, свиней і птицю.
Збереглися відомості, що в 1908 році в місті забили понад 3 тис. свиней. Їх кололи по дворах, на берегах річок, озер. До речі, періодично влада робила зауваження і застереження, штрафувала з цього приводу через погіршення санітарної ситуації поблизу водойм.
Цього ж року на міських бойнях, щоб забезпечити Чернігів м’ясом, із державних резервів було забито 7907 голів ВРХ, 4338 телят, 1248 овець і 10 235 свиней», – розповів історик.
Також цікавий факт, що на території Валу в Чернігові було кілька пасовищ, де випасали корів.
І така тенденція зберігалася до Другої світової війни. Натомість під час війни місто дуже постраждало. І вже завдяки післявоєнній відбудові сформувався сучасний вигляд Чернігова. З’явилася нова забудова, зокрема висотна, яка переважно витіснила старі одноповерхові будинки. І люди стали жити по-іншому. Нині в центрі міста ніхто худоби не тримає. Звісно, що на околицях у приватних секторах це можливе.
Ірина Осташко
Фото надано Максимом Блакитним
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Tagsісторія Вал Новини Худоба Чернігів Чернігівщина
