25 грудня 2021 року, коли християни у всьому світі відмічають Різдво з Чернігова до Франції вирушив автобус з 13-ма учасниками театру пісні «Забава» та його незмінною керівницею, ось уже, як 7 років, — 41-річною Мариною Харчук. Цього року приєднатися до своїх учнів через сімейні обставини не змогла колега Марини 42-річна Наталія Литвинова, проте, не дивлячись на це, подорож і виступи пройшли чудово. Поїздка була організована завдяки асоціації Liouba Lorr'Ukraine. Асоціація Liouba Lorr'Ukraine створена в 1999 р., розвиває оригінальне партнерство з Україною, базує свою дію на принципах взаємних культурних обмінів, з подвійною метою: зробити Францію відомою дітям і познайомити з культурою України Лотарингію. Асоціація щороку вітає талановитих дітей та молодь Чернігівщини. Нагляд за асоціацією повністю надається волонтерами, як в Україні, так і у Франції. Президент асоціації — Daniel Beddelem.
Про те, як пройшли гастролі чернігівських артистів у Франції та про сам колектив докладніше нашому виданню розповіла Марина Харчук.
— У нашому колективі навчаються співати близько 40 мешканців міста та області. Вік учасників від 5 до 40 років, найстарша Светлана Вертебна — співачка-аматорка. Жанр у якому ми виступаємо називається шоу-вокал, а взагалі це такий собі синтез мистецтв, де мають місце співи, танці та театр. Акцент робимо на виконанні саме української пісні, окрім автентичних творів в репертуарі маємо світові хіти та кавери, перекладені на українську. Колектив дає в середньому 30-40 концертів на рік та бере участь у різного роду творчих конкурсах.
— На початку становлення колективу, який було засновано на базі Школи мистецтв (розташована в районі чернівського міськсаду — прим.авт.) нам доводилось докладати багато зусиль, аби голосно заявити про себе. На даний час ми досягли впізнаваності, «Забава» на слуху, тож маємо чимало запрошень на різні заходи у Чернігові та по області. Ведемо свій канал на Ютубі та сторінку у Фейсбуці, а коли були введенні суворі карантинні обмеження не полишали творчість і брали участь в онлайн-концертах та робили виступи просто на вулиці.
— Скільки часу займають репетиції?
— Практично у всіх дорослих учасників є постійне місце роботи, а співи у «Забаві» — для них це хобі. Орендуємо залу, де проходять репетиції 1 раз на тиждень близько 2 годин, по неділях. Деякі молодші учасники — учні Чернігівського музичного коледжу, тобто майбутні професійні музиканти.
— На ваших фото артисти виглядають надзвичайно яскраво та елегантно, завдяки вбранню, хто шиє вам сценічні костюми?
— Ми плідно співпрацюємо з майстрами Чернігівщини. Так, ательє «Танго» робить для нас вишивку на одязі та й сам одяг. Також замовляємо костюми в дизайнерки Ірини Козлової — вона знає як має виглядати саме сценічний образ, адже такі костюми не підходять для носіння в повсякденному житті, вони створені для сцени і під час моделювання потрібно враховувати те, як вони будуть виглядати під світлом софітів та інші важливі нюанси. Оскільки ми виступаємо у жанрі шоу-програми, то костюми для нашого театру мають дуже велике значення.
— Процес пошиття костюму узгоджується з солістом особисто, а дизайн ансамблевих костюмів ми плануємо колективно. Те, як вони будуть сконструйовані напряму залежить від діагностики виступів, тут я маю на увазі, що я наперед прораховую скільки годин триває виступ, яка кількість номерів та яка між ними перерва. Наприклад, оголошення між виступами може тривати не більше 1 хвилини, за цей час артисти мають швидко перевдягнутися, тож часто ми замовляємо костюми-трансформери. Такі костюми-трансформери виручають ще й тому, що не у всіх учасників та їх батьків вистачає коштів часто їх оновлювати. Навіть взуття шиється на замовлення індивідуально під кожного артиста. Намагаємося використовувати у костюмах багато деталей ручної роботи. Що не можемо дістати в Чернігові замовляємо у майстрів із західної України. Наші вишивки та віночки розмовляють — мають своє розшифрування. Наприклад моя синя концертна сукня має стилізовану саме чернігівську вишивку тільки зі страз. У вишивці чоловічих сорочок язиком вишивки в ромбі вишито "Забава". Квіти в кокошниках підібрані також не випадково. Ми проводимо також окремі репетиції з переодягання костюмів, аби перебіг концерту був ідеальним.
— На жаль власної костюмерної в нас нема, це наш біль, як багатьох інших місцевих колективів. Тож кожен зберігає свій сценічний одяг вдома. В мене такого ціла шафа, бо ще й 2 мої дитини займаються в «Забаві».
— На чиї плечі зазвичай лягає фінансування поїздок містами України/іншими країнами?
— В Чернігові у нас немає жодного спонсору, тим більше постійного, тож все лягає на плечі батьків та самих учасників. Якщо брати поїздку до Франції, то все оплачувала французька сторона в рамках волонтерської програми, за що ми їм надзвичайно вдячні. До речі відбір колективів до цієї програми непростий і ми пройшли її втретє. Перша наша поїздка була в 2018-му році, потім через пандемію була дворічна перерва.
— Хочу зауважити, що такий обмін дозволяє побачити те, що недоступно звичайному туристу, адже всі ці 3 тижні ми проживали у звичайних французьких родинах по всій Лотарингії — це північ Франції. Таким чином, ми на власні очі бачимо, як французи виховують своїх дітей, яке в них ставлення один до одного у побуті, як проводять свій вільний час і таке інше.
— Як тривала підготовка до гастролей?
— Наш двогодинний концерт тривалістю 2 години налічує 27 номерів, тож аби підготувати колектив належним чином нам потрібно було провести додаткові репетиції в умовах концертного майданчику. Інтенсивна підготовка тривала 2-3 місяці по 3 години в день, 3-4 рази на тиждень. Хочу виразити велику вдячність директору школи мистецтв Пітику Олександру Миколайовичу, який вже вкотре нас виручає і надає залу з мікрофонними стійками та звукооператором та Дмитру Мельниченку — директору культурного центру, що на Шерстянці. Також нам надав змогу провести репетицію храм УПЦ Михайла та Федора, керівництво Катеринської церкви також ніколи не відмовляє. На жаль наша зала для репетицій не має належної площі, акустики та звукового спорядження, а орендувати такі — дуже дорого. Після цих репетицій ми багато чого змінили, адже недоліки та нюанси дуже добре випливають, коли тренування проводяться на професійно обладнаних для цього майданчиках.
На відео — "Забава" співає у храмі Михайла та Федора
На відео колектив "Забави" співає у кафедральному соборі вмц. Катерини м. Чернігова.
— Розкажіть як добиралися?
— В нас був автобус та два водія-професіонали Віктор та Андрій з Чернігова, вони спеціалізуються саме на тому, що возять дитячі колективи на гастролі. Це надзвичайно чуйні люди, які дуже люблять дітей. Наприклад, одна з наших дівчаток-підлітків ненавмисно роздавила ліктем свій смартфон в автобусі під час сну, а коли це виявила дуже розстроїлася, адже без телефону неможливо зробити фото з подорожі. Тож один з водіїв дав їй свій запасний телефон. І було ще немало таких моментів, через які ми вирішили, що якщо і будемо кудись їхати — то тільки з ними, настільки вони завбачливі та відповідальні. Також у нас була перекладачка Катерина Маркелова. Деякі з нас трохи знали французьку з минулих поїздок, я ж не випускала з рук телефон з гугл-перекладачем, аби можна було спілкуватися.
— До речі, після того, як ми перетнули кордон з Польщею, а це було як раз 25 грудня, то заспівали прикордонникам колядку, адже поляки, як і більшість європейців святкують Різдво саме в цей день і це свято для них набагато пріоритетніше, ніж Новий рік. Вони були приємно вражені і аплодували нам.
На відео — колектив "Забави" співає колядку польським прикордонникам
— Коли виїздили з дому, то у нас була температура мінус 15, а у Франції — плюс 10, 1 січня потеплішало до 15-ти градусів, сяяло сонечко.
— В якій родині ви проживали, які там звичаї, може щось запозичили для себе?
— Більшу частину часу я проживала у багатодітній родині, в них 6 дітей, члени родини — вегетаріанці. Щодо побуту мені сподобалось багато чого, при чому вже коли приїхала додому з цілим багажем спостережень, то аналізувала їх приклад, згадувала деякі деталі і міркувала, як зможу адаптувати це в своїй родині. Наприклад, мене дуже вразило, що французи навіть досягнувши похилого віку залишаються романтиками. Для них принести своїх другій половинці каву зі смаколиками у постіль — це звичайна справа, до цього я думала, що таке буває тільки в кіно.
— Також підмітила, що пенсіонери дуже активні та стрункі, багато рухаються. Якось ми пішли гуляти з 82-річною бабусею родини, в якій я проживала по містечку. Прогулянка тривала більше 2 годин, а жінка наприкінці навіть не захекалась. У Франції на пенсії життя тільки починається, літні люди подорожувати, займатися волонтерською дільності, вступають в різного роду асоціації за інтересами. Пенсіонери енергійні та гарні, а не такі зморені та сумні з купою хвороб, як у нас. Наприклад, наш екскурсовод по Парижу Крістіан, який також виконував цю функцію на волонтерських засадах, — ми за ним тільки встигали пересуватися. І хоч, було дуже ніяково, я навіть запитали скільки йому років, виявилось за 70, але б ви бачили як чудово він виглядає!, — ділиться враженнями Марина.
— Що стосується особливостей побуту. У французів прийом їжі займає тривалий час, а не так як у нас швидко поїли, іноді перед телевізором і розбіглися по кімнатам. Вони під час обіду чи вечері можуть вмикати класичну музику, на стіл обов’язково подається графін з чистою водою, яку вони п’ють до вживання їжі, під час неї та після. В нас же є такий стереотип, що воду потрібно вживати окремо. Також за столом французи багато спілкуються одне з одним, дуже допитливі, вони щиро були зацікавлені в тому, як у нас працюють соціальна та культурна сфери, які закони в місті та країні, як люди ведуть себе у побуті, які існують звичаї і так далі.
— Ще в них зараз модне колективне приготування їжі, для чого в нашій родини використовували під час вечері роклет, який прийшов на зміну фондю (фондю — це коли в загальну миску з розплавленим сиром кожен учасник застілля вмочує шматочки хліба або картоплі — прим.авт.). Через пандемію традиція вживати фондю втратила свою актуальність, адже це не зовсім гігієнічно. Роклет — це такий електричний прилад з грилем зверху і маленькими пательнями на нижньому ярусі. Зверху, як правило, кладуть "в мундирі" картоплю, — а на пательні кожен кладе саме те, що йому до смаку. Таким чином учасники обіду спілкуються ще більше, дуже цікава річ. Я навіть хотіла собі такий придбати по приїзду, але в українських магазинах продаються зовсім не такі роклети, які я бачила у Франції.
На фото — роклет
— У діток зараз на піку популярності — вживання бабл-чаю. Моїм донькам французи навіть подарували такий чайний набір, туди входять сиропи та спеціальні кульки, які якщо їх додати до чаю виглядають у виді бульбашок, які схожі за консистенцією на ікру.
— На Новий рік ми з французами обмінялися символічними подарунками. У цьому нам допомогла головна спеціалістка відділу культури управління культури та туризму Чернігівської міської ради Катерина Литвин. Разом із нашими перекладачами Ярословою Макогон та Катериною Маркеловою управління зробило нашим французам рекламні туристичні путівники французькою мовою. Це дуже і дуже сподобалося нашій приймаючій стороні і підтримало у багатьох з них бажання до нас приїхати та відвідати наше місто.
— Як пройшли концерти, де бували на екскурсіях?
— Нас приймали надзвичайно тепло і захоплено. Почувалися у Франції справжніми зірками! По всьому місту були розклеєні наші афіші. Якось зайшли до одного магазинчику за булочками, а там також наша афіша, чоловік за прилавком мене одразу впізнав, розпитував про виступ та зазначив, що багато його клієнтів підуть на наш концерт і пригостив безкоштовно тістечком. Усього ми дали 4 концерти, у трьох містах Лотарінгії — Вансей (Vinsey), Туль (Toul), Голбей (Golbey) та вперше у Шампані місто Авене Валь Дор (Avenay Val D`or). Виступи проходили на різноманітних майданчиках, були і такі, рівних яким у Чернігові взагалі нема, та у костьолі, де завдяки акустиці утворюється якісне та урочисте звучання солістів.
На фото — статті у місцевій французькій пресі про приїзд колективу "Забава"
На відео — виступ "Забави" у м.Голбей, Франція
На відео — виступ "Забави" у м.Вансей, Лотарінгія, Франція
— На концертах, як такої плати за квитки не було, збирали пожертви, частину цих коштів передали дитячим колективам Чернівщини, з якими вони співпрацюють, для пошиття сценічних костюмів, тлщо іншу — на благодійність, наприклад, як закупівля обладнання для однієї з лікарень Чернігівської області.
— Після виступів глядачів нас довго не хотіли відпускати, вітали та проводжали стоячи з гучними оплесками, записували відео на телефони, деякі глядачі приїздили подивитись на нас із сусідніх міст. Це було неймовірно і дуже зворушливо! Діти з цієї подорожі повернулись до Чернігова окрилені та щасливі. На жаль, в Україні та у місті Чернігові такої підтримки та уваги до талановитою молоді та інтересу до української пісні — нема.
— Щодо екскурсій то, це були Шампань, Авіз (Aviez), Овілер (Hautviller), Еперне (Epernay) та звичайно Париж. В окрему обглядову екскурсію по Парижу ввійшли такі місця як: Версаль, Ейфелева вежа, Лувр, Єлисейські поля, Гранд-опера, галерея Лаффаєт з оглядовим майданчиком, найстаріший у Парижі Макдональдс та побачили світове шоу Ейфелевій вежі Також при поверненні додому встигли побачити місто Вроцлав, що у Польщі.
— Наскільки суворо у Франції дотримуються карантинних норм?
— За моїми спостереженнями населення більш законослухняне, ніж у нас, проте, як і будь деінде трапляються виключення.
— Чи є у вашому колективі випадки, коли учасники вирішили продовжувати свою творчу діяльність за кордоном?
— Так, старша донька моєї колеги Наталії Анастасія Буряк, яка також була членом колективу «Забава» залишилась у Франції навчатися, вийшла там заміж та вже їй народила онука. Ще один хлопець також підтягнув французьку і минулого вступив до консерваторії у Франції і зараз живе там. Загалом вже декілька наших випускників живуть у Франції.
— Марино, а як ви відпочиваєте від роботи, які у вас хобі?
— Подорожі та фотографія. Всі мої знайомі та колеги знають, що беру фотоапарат навіть, у ділових поїздках. Наші французи також запитували і чекали, коли я викладу знімки, що зробила у Франції. Якщо брати Україну, то люблю подорожувати саме родиною, а не наодинці, дуже подобається наш Седнів — це справжня перлина не тільки Чернігівщини а і всієї України. Мене можна назвати досвідченою мандрівницею, при цьому я не з тих, хто надає увагу лінивому відпочинку у шезлонгу на сонечку, люблю багато рухатися, відкривати для себе незвідані маршрути та місця.
— Які у вас плани на майбутнє, які мрії?
— Усі свої мрії я намагаюся втілити у життя. Все що нам зараз потрібно — це якісний майданчик для виступів і репетицій у Чернігові та більша зацікавленість від населення. Ми, як організатори, у свою чергу з Наталею, робимо усе, щоб привернути увагу чернігівців до нашої творчості, але без підтримки зі сторони — влади, волонтерів, профільних управлінь, спонсорів — це дуже важко, усе сам не зробиш. І коли веземо наших артистів до іншої країни, демонструвати українську пісню і культури, то хочеться, аби артисти виглядали та були підготовлені бездоганно.
— Ми дуже хотіли зробити великий концерт до 5-річчя колективу, але елементарно не вистачило коштів, аби орендувати концернтну залу у Філармонійному центрі чи драмтеатрі, — сумно зітхає Марина.
— Скориставшись нагодою, хочу запросити через ваше видання дітей та молодь. Знаю, що багато з них мають таланти, але соромляться їх реалізувати. Проте, коли такі люди приходять до нас, то швидко позбавляютсья комплексів, стають з нами практично однією родиною. Не біда, якщо у вас нема відповідної професійної освіти, ми допоможемо вам доторкнутися до сили української пісні. В нас завжди цікаво, всі хто приходять залишаються на довгі роки. Ми завжди співаємо наживо, а цим можуть похвалитися далеко не всі колективи.
— Ще раз хочу подякувати Асоціації Liouba Lorr'Ukraine та їх волонтерам! Всі наші 59 місць в автобусі були забиті вщент благодійною допомогою від них. Ці люди знають, як подарувати дітям просте щастя, а для дитини ж багато і не треба — проявити увагу, показати нові місця і вона вже щаслива. Зауважу, що члени асоціації допомагають багатьом малозабезпеченим родинам на Чернігівщині, моніторять інформацію про них і все це на добровільних волонтерських засадах.
Gorod.cn.ua, фото і відео Марини Харчук та Francis Von Hudingen
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
