Менська виправна колонія №91 в Макошиному, — єдина на всю Україну установа, де відбувають покарання правоохоронці, які скоїли злочин. Серед них — колишні судді, поліцейські, прокурори, працівники ДСНС, СБУ і навіть військовослужбовці. У цій компанії свій строк за розбій відбував і 35-річний Євген Сагайдак із Кушугума Запорізької області. Він звільнився незадовго до повномасштабного вторгнення росії і повернувся в рідне селище. Зараз працює охоронцем у місцевій фірмі. Та невдовзі Євген може знову відправитись за ґрати, оскільки днями Менський райсуд визнав його винним у нападі на адміністрацію виправної установи, вчиненому в грудні 2019-го (під час його відсидки у макошинській колонії). Через війну судовий розгляд провадження затягнувся на кілька років, але вирок нарешті винесено.
За плечима Сагайдак уже має три судимості. Першу (за грабіж) він отримав ще у 2015-му. Суддя тоді вирішив суворо його не карати і дав усього два роки умовно. Та вже за кілька місяців Євгена судили вдруге — за крадіжку. І цього разу вже присудили реальний строк — 2 роки позбавлення волі. Відбувши покарання, на волю він вийшов у березні 2017-го. А наприкінці травня того ж року, за версією правоохоронців, здійснив два розбійних напади в Запоріжжі. Один — разом із товаришем (вони підстерегли в під'їзді багатоповерхівки місцевого мешканця, побили його і відібрали в нього наручний годинник, гаманець, золотий ланцюжок із хрестиком, а також сумку з мобільним телефоном і банківськими картками), а другий — сам (у парку побив перехожого і привласнив його мобільний, срібний ланцюжок, хрестик, каблучку і 150 гривень).
Поліцейські затримали Сагайдака наступного ж дня і закрили в ізоляторі. Свою вину він навідріз заперечував і запевняв, буцімто взагалі жодного стосунку до пред'явлених злочинів не має. Суд першої інстанції визнав Євгена винним лише за одним епізодом і присудив йому 5 років ув’язнення. Тоді обвинувачений і прокуратура подали зустрічні апеляційні скарги. Поки тривали суди, Сагайдака утримували в Запорізькому СІЗО. Там він провів аж два роки, поки в липні 2019-го (на підставі рішення Апеляційного суду, який залишив вирок без змін) Євгена не направили відбувати покарання у Менську виправну колонію №91. На новому місці він спершу зарекомендував себе добре: влаштувався на швейну дільницю, став відвідувати культмасові заходи, брати участь у благоустрої колонії, виконував обов'язки старшого днювального відділення №8. Усе це дозволило йому швидко отримати позитивну характеристику і в жовтні 2019 року подати до суду клопотання про умовно-дортрокове звільнення. Та перш ніж його розглянули, Євген умудрився «начудити».
20 грудня 2019 року близько восьмої адміністрація колонії влаштувала позаплановий «шмон» у відділенні №8. Однак група засуджених була проти обшуку і стала барикадувати вхід до спального приміщення. Серед «бунтівників» був і Євген. За даними слідства, він усіляко обзивав працівників колонії, а потім виніс із роздягальні поліетиленовий пакет, дістав з нього пластикову пляшку із соляркою і, погрожуючи підпалом, спершу хлюпнув пального на стіни й на підлогу коридору, а потім — на начальника оперативного відділу колонії й начальника відділу нагляду і безпеки. Після чого узяв запальничку і підпалив підлогу. На щастя, один з ув’язнених оперативно загасив полум’я. Та Сагайдак на цьому не зупинився і підпалив аркуш паперу. Інший засуджений зразу ж загасив і його. Обшук відділення зрештою так і не відбувся, та Євгенові цей бунт дорого коштував. Проти нього відкрили кримінальне провадження за ст. 392 Кримінального кодексу України (напад на адміністрацію виправної установи), санкція якої передбачає від 5 до 10 років позбавлення волі.
Розслідування тривало аж два роки. Лише в лютому 2022-го (за кілька днів до вторгнення рф) справу передали до Менського районного суду. До того часу Сагайдак уже встиг відбути весь свій строк за розбій і вийти на волю. При цьому досиджував він не в Макошиному, а в СІЗО. Туди його перевели не через участь у бунті, а у зв’язку з рішенням Верховного
Суду, який скасував йому вирок за розбій і направив провадження на повторний розгляд. Судова тяганина зрештою завершилася тим, що Євгена визнали винним в обох пред'явлених розбоях і призначили 7 років тюрми. Але в колонію вже не направляли, бо відбутого в СІЗО часу (де за старим законом один день зараховувався за два) вистачило, аби покарання йому списали.
Розказують, що після звільнення Сагайдак повернувся в Запорізьку область і почав нове життя: влаштувався на роботу, має на утриманні малу дитину. Втім за старі«гріхи» йому таки доведеться відповідати. Через війну розгляд провадження у менському суді затягнувся аж на 2,5 року. Бо в перші місяці російського вторгнення суди взагалі не працювали, а пізніше засідання не раз відкладалися — то через повітряні тривоги, то через проблеми з електрикою, то через неявку свідків. І ось суд нарешті прийняв остаточне рішення. За напад на адміністрацію колонії Євгенові присудили 6 років позбавлення волі. Хоча сам він уже традиційно все заперечував. Стверджував, що нікого пальним не обливав і нічого не підпалював. Але на противагу Євгенові виступили одразу п'ятеро свідків і двоє потерпілих (це ті офіцери, яких він облив соляркою). Тепер у Сагайдака є місяць, щоб оскаржити вирок у Чернігівському апеляційному суді. Є впевненість, що він неодмінно скористається цим правом. Бо якщо добитися зміни вироку й не вдасться, то хоча б потяте час. Тим більше, що запобіжного заходу для Євгена не обирали і він поки що залишається вдома.
Джерело: газета «Гарт», Юрій Нікітін
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
