Відлетіла у Вічність Людина прекрасної душі, скромного і доброго серця — Олександр Кузьмич Овдій. Смерть завжди трагічна і несподівана. Він жив, радів світу, людям, що оточували його, але доля розпорядилась по-іншому. Друзі будуть згадувати Олександра Кузьмича, як доброго товариша-отиміста, доброзичливого колегу-жартівника, надійного порадника, професіонала своєї справи.
На жаль, словами важко загоіти в душі страшну рану від втрати, важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце, проте світлі спогади про цю людину, яка чесно і гідно прожила своє життя, завжди будуть сильнішими за смерть. Нехай добрий, світлий спомин про Олександра Кузьмича назавжди залишиться у серцях рідних, колег, усіх, хто його знав, любив та шанував
Мене доля познайомила в 1968 році з 14-річним Олександром у Боброеицькіи восьмирічній школі Чернігівського району, куди мене направили на роботу. Учень був надзвичайно енергійним, допитливим, справжнім лідером серед школярів, очолював спортивний комітет закладу. А далі ми по життю крокували разом, допомагаючи один одному, організовували різні цікаві заходи, навіть чемпіонати області з кінного спорту.
Овдій завжди прагнув бути попереду всюди, які 6 посади не мав Ще в сільгоспакадеміі він став призером всесоюзних змагань з легкої атлетики серед студентів Вчився у Києві легко, з насолодою, адже його мама Марія Павлівна була в районі знаною жінкою-зоотехніком і прищепила свою професійну любов сину. Згодом, коли його обрали головою колгоспу в Черииші. вона всіляко допомагала молодому керівникові порадами
Можна довго перелічувати добрі справи, які зробив Олександр Кузьмич, яким непересічним авторитетом користувався серед односельців та своїх колег. Уже став легендою той епізод, як Овдій на коні зустрічав і супроводжував у кареті тодішнього Президента України Леоніда Кравчука.
Він палко любив життя. В усі сфери сільського буття керівник вкладав душу і серце Саме його господарство збирало рясні врожаі картоплі, зернових, льону, городини, також відзначалося високими показниками у тваринництві і на птахофермах Саме у Черииші вм створив єдиний в області конезавод, подром, юнацьку кінно-спортивну школу, організував захоплюючі дні села, спортивні змагання, які збирали тисячі глядачів і учасників. А скільки емоцій викликав його кінно-козацький театр, вистави якого передивилася мало не вся область, а сам Олександр Кузьмич був майстерним коментатором з чудовим знанням різних порід коней. Він сам хвацько тримався в сідлі, був неабияким вершником-козаком, мисливцем і намагався прийти на допомогу лікарям, будівельникам, пожежникам, священнослужителям. працівникам освіти, культури і спорту, ветеранам Усього й не перелічити У різних ситуаціях, а інколи у досить гострих проблемних питаннях він намагався бути спокійним, виваженим і мудрим…
Прикро, що не встиг Олександр О в дій реалізувати уо свої мрії та плани Ми не в змозі змінити обставини, лише просимо Всевишнього упокоїти його душу в своїх Небесних Оселях, там. де спочивають праведні.
З невимовним сумом та тугою Сергій Гайдук
«Деснянка» №34 (873) від 26 серпня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
