Назви районів міст нерідко походять не тільки від характерних ознак місцевості, як Лісковиця чи Болдина гора, або від конкретного заняття його жителів, як Бобровиця чи Ковалівка. Частенько назви окремих місцевостей ведуть свій початок від імен їхніх найяскравіших жителів. Нині в Чернігові вже не побутує жодна з назв, яку можна було б напряму пов’язати з прізвищем відомої людини. Утім ще до Другої світової війни містяни могли безпомилково вказати, де знаходиться Рашевщина, або так звана Чернігівська Швейцарійка (або Швейцарівка).
Приватний будинок як туристична родзинка
Мабуть, чимало людей, які народилися не пізніше середини 90-х років, можуть пригадати, що неподалік перехрестя вулиць Героїв Чорнобиля, Козацької та проспекту Миру, поруч ринку, раніше були руїни старовинного дерев’яного будинку. Власне кажучи, його залишки, а саме цегляний вхід до погреба, там можна побачити й зараз. Нині це єдине, що досі несе в собі спогади про одну з найбільших окрас Чернігова сторічної давнини – садибу видатного українського художника та скульптора Івана Рашевського, який, до речі, товаришував з Іллею Рєпіним.
Саме завдяки такому миловидному пейзажу, що відкривався для ока перехожих, цей район назвали Швейцарійкою.
Дерева наведених в описі порід ростуть на схилах урочища й досі. А ось на місці озера нині непрацююча автостоянка. Саме її територію затопило під час потужної зливи, що накрила Чернігів улітку 2018 року.
А ось безпосередньо між ринком і доріжкою, яка веде від проспекту Миру до одного з корпусів «Чернігівської політехніки» зустрічаються й залишки саду. Адже саме тут можна побачити здичавілих нащадків яблунь і груш, плодами яких колись ласувала родина Рашевських.
Від Швейцарійки до Бойової
Нині на район, який раніше називали Рашевщиною, дедалі частіше поширюється стара назва вулиці Героїв Чорнобиля – Бойова. Фактично ділянку проїзної частини від Ялівщини до перехрестя з проспектом Миру та вулицею Козацькою і досі іменують старою назвою вулиці. І ця, тепер уже неофіційна, назва продовжує жити своїм життям поступово, так би мовити, напливаючи на прилеглі до перехрестя місцини.
Досить часто до сьогоднішнього району Бойової відносять і територію так званих Казарм, про походження назви яких можна буде довідатися в наступних статтях цієї серії.
Будинок садиби Івана Рашевського не дожив до нашого часу зовсім трошки і загинув по великому рахунку через недбалість тодішньої міської влади. Адже на початку 80-х років минулого століття будинок на тому місці ще стояв і навіть був віднесений до пам’яток архітектури, що підлягали реставрації. Але в той же час влада міста ухвалила рішення про його демонтаж, який на момент проголошення Україною незалежності був майже завершений.
Судова тяганина про правомірність такого зносу тривала впродовж більш ніж 15 років. У той же час руїни будинку, за спогадами очевидців, були прихистком для пацюків та безпритульних тварин. До нашого ж часу не лишилося і цього.
Нині на ділянці приватного сектору між вулицею Козацькою та проспектом Миру є вулиця названа на честь видатного художника. А на місці, де колись стояв будинок Рашевського, хочуть створити арт-сад.
Але, як би там не було, цей район уже ніколи не називатимуть, ані Рашевщиною, ані тим паче Чернігівською Швейцарійкою.
Довідка
Іван Рашевський походив зі старовинного роду козацької старшини. Значна частина його робіт присвячена Гетьманщині. Зображував художник і краєвиди Сіверського краю. Останні роки життя він був директором Чернігівського музею українських старожитностей Василя Тарновського та працював над проєктом пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку.
Еженедельник "Семь Дней" Рашевщина Швейцарійка. топоніми Чернігова Іван Рашевський
