Борис Іванищенко працює в «Чернігівгазі» 10 років, з них 7 – слюсарем на «аварійці». За цей час, каже, були різні випадки, звик до всякого. Мабуть, саме це дозволило і під час бойових дій бути зібраним та чітко виконувати завдання. «Я не ділив, війна це чи ні. Аварійна ситуація технологічно і під час бойових дій, і в мирний час – це, по суті, одне й те саме. Тільки зовнішні обставини та умови роботи різні. Це вже психологія, коли думаєш, що це ж війна. І у мене, мабуть, спрацювали захисні механізми психіки – їдеш чи йдеш і робиш, робиш, робиш те, що повинен. Наша задача була одна – усувати аварії, лагодити пошкодження і зберегти мережі, щоб у людей був газ. Приїздиш на місце обстрілу, а люди зі сльозами просять – зробіть що можете, тільки щоб газ не зник. Тому робили все можливе, щоб ремонтувати навіть, здавалось би, критичні пошкодження. По суті, в Чернігові лише газ і залишався протягом всієї блокади й обстрілів, за винятком тих місць, які були зруйновані вщент. І люди кажуть – ой, бідулічка показала, наскільки ваша робота треба. Бо воду ще якось можна було знайти – в колодязях, навіть у річці. А якщо нема на чому її скип’ятити, чи як зігрітися – то що робити?», — каже Борис. 24 лютого зранку його розбудила сирена. Борис каже, одразу зрозумів, що це за «музика». Відчував, що росія таки вдереться до України з повномасштабною війною, але вірити не хотів до останнього. «Росія з нами воює ж з 2014 року. Ми на мирних територіях розуміли, що йде війна, але не розуміли, що таке війна. Зрозуміти це можна лише відчувши, на жаль. І я б нікому не побажав такого розуміння. Ми безмірно вдячні нашим військовим, що вони не впустили російські війська в місто. Що моя родина, мої діти вціліли. Коли ми побачили те, що відбувалося в окупованих містах і селах, що сталося з Маріуполем – це жахливо. Тому я ціную, що вижили мої рідні, що вцілів мій дім. А от від дачі в районі Кільцевої нічого не залишилося», — розповідає Борис Іванищенко. Він разом з родиною залишився у місті, бу тут – його дім, його земля, його робота. Жити на час бойових дій переїхали з багатоповерхівки у приватний сектор на околиці, думали, так буде безпечніше. Але й там опинилися під вогнем росіян, які били по позиціях українських військових за містом. «Коли міст через Десну росіяни з літаків бомбили, ми там недалеко жили – оце, напевне, найстрашніше було. Лежали в хаті на підлозі, а воно підкидувало і нас, і хату. Звідти на роботу їздив, на зміни. Найнебезпечніше було вночі їздити, під час авіанальотів. Вдень у порівнянні з цим нам вже здавалося майже дріб’язком. Хоча страшнувато було ще в той день, коли росіяни розстріляли з важкої артилерії чергу за хлібом у Чернігові. Тоді загинуло 14 людей – мирних людей, які просто прийшли за хлібом. Ми працювали якраз в тому районі. Тільки на одному будинку усунули аварію, біжать люди – їдьте он туди, вже туди прилетіло. Був такий день, як в сюрреалістичній каруселі. Чуєш, що прилетіло – значить, не в тебе. Приїхали на один будинок – лежить поряд велосипедист, вже накритий. А ти просто робиш-робиш-робиш, не зупиняєшся. Матеріалів для ремонтів нам, на щастя, вистачало. Усували витоки будь-якими можливими способами. На одній адресі було 5 пробоїв від мін. Метрах на п’яти висоти працював. А воно свище і свище з усіх боків, там як крайня лінія була. Високо – зістрибнути наче не зістрибнеш, коли летить, а спуститися не встигнеш. Я дірку в трубі мав чіпком закрити. Ставлю його, а воно травить, діаметр малуватий. Злазити нема коли. Дивлюся, на балконі шкарпетки висять чиїсь, скло балконне вибите. Кажу сам собі – вибачте мені, люди добрі. Дотягнувся, взяв шкарпетку ту замість ущільнювача, аварію локалізував. Так і працювали. У нас тоді посад якби й не було. Не було коли між собою ділитися, хто що має робити, ділитися на начальників та підлеглих. Дуже допомагало психологічно, що голова правління з нами була постійно, щоранку проводила зустріч», — пригадує Борис. Каже, після перемоги буде дуже сильно радіти – так, що навіть трохи боїться сили цієї радості. А ще поїде на риболовлю. А поки залишається на своєму робочому посту, аби разом з колегами тримати енергетичний фронт. До Перемоги Україні. Джерело: 0462.ua
Главная Новости Чернигова «Щоб затулити дірку в газопроводі, довелося «позичити» шкарпетку споживача з обстріляного балкону»,...
Последние новости
Лікарні Чернігівщини отримали гуманітарну медичну допомогу на понад 1,8 мільйона гривень
До Чернігівської області надійшла велика партія гуманітарної медичної допомоги загальною вартістю понад 1,8 мільйона гривень. Медикаменти, ортопедичні вироби та сучасне обладнання найближчим часом розподілять...
"Пам'ятаємо героїв, пам'ятаємо ворога" — у Тбілісі вийшли на пам'ятну акцію у річницю серпневої...
"Пам'ятаємо героїв, пам'ятаємо ворога" - у Тбілісі вийшли на пам'ятну акцію у річницю серпневої війни<p>Сотні людей пройшли маршем від Філармонії до площі Героїв, несучи...
Бледный и изможденный: новые фото Путина вызвали волну слухов о его здоровье
Новые фотографии из Кремля продемонстрировали плохое самочувствие российского диктатора. На кадрах, которые, очевидно, редактируются перед публикацией, Путин на рабочем совещании всё равно выглядит бледным...
Без укриття, вогнегасників і стабільного опалення: на Чернігівщині перевірили модульне містечко для ВПО
У модульному містечку для внутрішньо переміщених осіб у селищі Сосниця на Чернігівщині виявили низку проблем, які потребують вирішення. Серед основних недоліків – відсутність укриття,...








