32-річна Валентина Водала-Топішко з Обмача Бахмацького району їхала трактором «Т-16» до Коропа 100 кілометрів. Доставляла розсаду. Через Сейм переправляла човном. І знов трактором. Помідори і перці продає по 40 за десяток, капуста — 30.
— Розлив, мостів немає, а сезон у розпалі. Люди просять, треба якось доставити. Машина є, але дорога самі розумієте яка, побоялися, — каже жінка. — Їхали в об’їзд через Конотоп Сумської області. Вирішили погрузити розсаду на трактор «Т-16». Довезли до води, перегрузили в човен МНСників, вони переправили на інший берег. А чоловік трактором їхав вкругову. 100 кілометрів давав. 20 літрів пального. Перша ходка — сім з половиною годин в один бік була. Виїжджали ж ввечері, товар на ранок треба. У дорозі ще і заночувати довелося, на московській трасі. Як трактором доїхав, на переправі хлопцям гостинчика дала. Товар перевантажили і на базар. Бо там вже люди дзвонять, чекають. А тоді вже я за кермом, а мама поряд зі мною їде. Права є. Чоловік Сашко зварювальником працює, служити не забрали, посівна.
— Усі жаліються на високу ціну. Чи вигідна розсада в цьому році?
— По заробітках буде трошки менше, ніж минулого року. Як великі об’єми, то вигода є. Хоч і важка та робота. Коли все почалося, питаю свого діда, чи треба взагалі вона у цьому році, чи будуть купувати, як земля з кров’ю змішана? А дід мій пережив і Другу світову війну, і голодовку: «Війна війною, а їсти щось треба буде». Літаки літають, Чернігів, Ніжин бомблять, а ми раком на городі. Сніг розчищаємо, щоб парники поставити.
— Скільки землі під розсаду?
— Біля хати 13 соток землі. Три відвела під сад. Під картоплю чотири, все інше — під розсаду. Парники, плівки, агроволокно, закалка — це все з зими до березня. Тоді все прибираю і на цій землі теж саджу овочі-фрукти. Не для себе, теж на продаж. Літаю, як баба-яга на мітлі, по городу. Ніколи і ноги по-людськи помити. І доньку Альбіну до роботи привчаю.
Джерело: газета «Вісник Ч» від 26.05.2022, Юлія Семенець
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
