Помирають села, гинуть цілі селища, містечка і бюджетоутворювальні підприємства… Село Кути. Прикордонна Семенівщина.
Колись тут вирувало життя, народжувались сім'ї, виростали діти і будувались нехай не грандіозні, але життєві плани. Життя плинуло розмірено, як наша неповторна Десна… Але сьогодні воно покинуло ці благодатні місця.
Безлюддя! Час нової великої Руїни не милує нікого й нічого. Ми, здається, назавжди втратили нашу глибинку, а з нею і нашу самобутність. Наше ментальне поїдає урбанізація. Села помирають із останніми його мешканцями. Останніми, а не крайніми!
Багатоквартиний будинок у селі Кути Другі стоїть мовчазним памятником селу
«Спадщина» прихватизації — залишки заводу з переробки картоплі
Чи можна врятувати Чернігівське Полісся? Можна! Взяти хоча б приклад китайців, які, завдяки правильній податковій політиці, наповнили виром життя відсталі провінції Піднебесної. Не треба будувати стадіони, на яких через 10-15 років нікому буде займатись – треба всього-на-всього зробити податковий рай, і завтра матимемо стадіони, підприємства, дороги, життя… Або вільна економічна зона для Полісся, або неминуча його смерть! Іншого не дано!
Газета «Чернігівщина», Віталій назаренко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
