Альона Петренко в 2013 році була на сторінках «Вісника» як інтерн шорської лікарні. Після навчання в київському медичному університеті дівчина хотіла лишитися в рідному місті. Та не сталося, як гадалося.
— Працюю пульмонологом (лікарем по легенях) у чернігівському тубдиспансері, — розповідає. — Тобто в обласному медичному центрі соціально значущих та небезпечних хвороб. Інтернатура в Сновську тривала півтора роки. Спеціалізація — чотири місяці — в київській академії післядипломної освіти імені Шупика. І мене направили в центр небезпечних хвороб. Спочатку працювала як фтизіатр (фтизіатри лікують суто туберкульоз). Потім мене забрали у відділення
І діагностичної направленості пульмонологом. Тут різні хворі, не тільки з туберкульозом.
— Вам не страшно серед такої обстановки?
— А що робити? Треба працювати.
— Може, щось робите для імунітету? Щось їсте спеціальне.
— Всі питають мене про це. Питають, що я їм. Нічого спеціального. Ношу респіратор для захисту.
На розподіленні в Сновськ було лише два місця, — згадує. — їх дали іншим. Мені лишився Чернігів. Хотіла : ближче до дому, то взяла те, що було. У Сновську в мене мама, дім. У і Чернігові житло винаймаю, разом з дівчиною. Я незаміжня.
Тамара Кравченко, «ВісникЧ» №31 (1838) від 5 серпня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
