Після закінчення дев’яти класів Корюківської гімназії Анаіда Ісаханова довго торувала шлях у світ музики. Сьогодні вона – успішна професійна скрипалька, яка побувала в багатьох країнах світу. Наприкінці вересня Анаіда зі своїм майбутнім чоловіком, піаністом з Білорусі Олексієм Казаком завітали до Корюківки, де відіграли власну шоу-програму для учнів та викладачів школи мистецтв. Ту, з якою вони працюють по всьому світу. Сусіди.Сіty про те, як звичайні діти стають музикантами.
Анаіда народилася в Грузії у сім'ї вірменина і росіянки. Назвали її на честь бабусі, татової матері. Невдовзі через війну батьки були вимушені переїхати в Україну. У статусі біженців вони прибули до Бречі, де оселилися в будиночку родичів.
Через чотири роки перебралися до Корюківки. Довгий час жили в крайньому будинку по «фабричній» алейці. Мама, вчитель російської мови й літератури, за професією не працювала. Тато був знаним у місті взуттєвиком. До нього несли ремонтувати чобітки з усієї Корюківки. А маленька Анаіда все дитинство проходила у взутті, власноруч пошитому батьком.
У Корюківці дівчинка пішла до школи. Якось у школу навідалася викладачка по класу скрипки школи мистецтв Тетяна Заєць. Вона познайомила дітей з музичним інструментом, заграла й поцікавилася, кому подобається скрипка. Очі маленької Анаіди говорили самі за себе!
Вдома дівчинка натхненно розповіла батькам про цю зустріч і просила віддати на навчання до Тетяни Валентинівни. Але тато сказав як відрізав: «У нашій родині всі грали на фортепіано». І повів доньку влаштовувати в клас фортепіано. Однак, на той час на клавішні вже не було місць і йому нічого не залишалося, як відвести Анаіду на скрипку. Дівчинка дуже зраділа такому повороту долі. Хоча ще не розуміла, що той день у її житті насправді виявився визначальним.
Скрипка
Уперше вона несла свій музичний інструмент додому так, неначе це була не просто скрипка, а всі скарби світу. З обличчя не сходила посмішка, а дитяче серце тріпотіло від щастя.
— Я була настільки рада тій скрипочці, що боялася навіть до неї доторкнутися! Для мене це був якийсь дивовижний інструмент, незвичайний. Пам’ятаю ті зворушливі відчуття дотепер.
А потім були й перші складнощі, і нові рівні. Однак дівчинці дуже подобалася аура школи мистецтв і музика, тож на труднощі вона не зважала. Наполеглива й працьовита Анаіда не звикла здаватися, щодня займалася музикою.
Її викладачка Тетяна Заєць запримітила дівчинку ще тоді, у класі початкової школи, лиш тільки глянувши на її «музичні» пальчики.
Викладачка та учениця зустрілися через багато років
— Анаіда в усьому відрізнялася від своїх ровесників, — згадує Тетяна Заєць. – Передусім своєю інтелігентністю й вихованістю. А ось співчутливою і доброю вона була завжди. І дотепер у великому серці цієї тендітної дівчинки стільки бажання допомагати людям і стільки віри, що диву даєшся! Думаєш: як ця дівчинка, дитинство якої було зовсім нерадісним, змогла залишитися такою відкритою і щирою?
Про погане Анаіда не хоче згадувати. Проте й не приховує, що в її житті так склалося, що багато чужих людей стали їй ближчими, ніж рідні. У важку хвилину, коли маленька дівчинка змушена була самотужки протистояти дорослим проблемам, саме від сторонніх отримувала і підтримку, і допомогу.
Людей, які підставили їй своє плече, багато: шкільні вчителі, викладачі школи мистецтв тощо. А також названа бабуся, колишня корюківчанка Лариса Булавіна. Лариса Григорівна займає особливе місце в серці Анаіди, бо стала їй наставницею, порадницею й другом.
В училищі
Про свій дружний клас, керівником якого була Оксана Самодова, Анаіда Ісаханова згадує охоче. А Оксана Юріївна пам’ятає її приязною дівчинкою, яка всім намагалася допомагати. Проте закінчувати школу разом з однокласниками Анаіді не довелося – після дев’ятого вступила до Чернігівського музичного училища.
Так їй порадили викладачі й тодішня директорка школи мистецтв Валентина Лашко. Ба більше – по-батьківськи передали до рук відомого викладача, тодішнього завідувача відділу струнно-смичкових інструментів Анатолія Данілевського. Тетяна Заєць особисто просила Анатолія Михайловича опікуватися її ученицею, бо бачила, що їй треба допомогти, підштовхнути, направити, а решту працьовита й талановита дитина зробить сама. Так і сталося.
У Чернігові Анаіда знайшла багато друзів, з якими підтримує стосунки дотепер. З теплотою і вдячністю згадує Анатолія Михайловича, свого наставника й людину особливої душі.
Анатолій Данілевський до всіх своїх студентів ставився з батьківською турботою. І не просто цікавився їхнім життям, а годував, додому доводив, а за потреби, ще й гроші їм позичав — Анаіда Ісаханова
Не покидав своїх студентів і після закінчення училища. Навпаки – всіляко допомагав влаштуватися в житті. Не кожному щастить з такими педагогами.
— Озираючись назад, хочу сказати, що в училищі я грала найкращу повчальну музику, — каже Анаіда. – Саме Анатолій Данілевський давав нам зрозуміти, що таке висока якість музики, за що я йому безмежно вдячна.
А потім був вступ до Одеської консерваторії, яку свого часу закінчив і Анатолій Михайлович. Анаіда навчалася в його колишніх одногрупників, які стали поважними педагогами. Зізнається: якщо в школі мистецтв і в училищі в дітей вкладають знання і вміння, то в консерваторії – від них уже вимагають певного рівня й майстерності. Анаіді було непросто, але за 5 років вона стала дипломованою артисткою оркестру, солісткою, викладачем по класу скрипки.
За фахом працювала в одній з музичних шкіл Одеси. А потім її запросили до складу струнного квартету на круїзний лайнер «Oceania».
Такий різний світ
Життя на лайнері особливе, його не кожен витримує. Проте Анаіда укладає контракти вже протягом чотирьох років. Якщо в дитинстві їй не довелося подорожувати, то тепер, працюючи на лайнері, побувала в різних куточках світу: США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Китай, Індія, Філіпіни, Бразилія, Ізраїль, країни Європи тощо. І багато чого дізналася, адже побачити світ – це цікаво!
Кожна країна залишає у серці Анаіди свій відбиток
— У США мене вразили колорит, безліч національностей, — ділиться враженнями від подорожей. – Американці надзвичайні трудоголіки, які працюють усе життя, щоб у зрілі роки радіти життю й подорожувати. Канада вразила атмосферою культурного життя. Кожне місто чистесеньке, охайне і, головне, там бережуть те, що мають. А, скажімо, в Африці люди виживають, тож заради шматка хліба можуть, не роздумуючи, піти на найстрашніше. Хоча саме африканці живуть у максимальній гармонії з природою, вони є її частинкою.
Анаіда вважає, що у всіх країнах повинні бути жорсткіші закони щодо збереження природи. Не можна дати людині порушити баланс, бо це призведе до самознищення.
Особлива зустріч
Скрипалька й піаніст
На кораблі під час четвертого контракту Анаіда познайомилася з білорусом, піаністом Олексієм Казаком. Це було у 2018 році. Відтоді вони разом. Олексій уже зробив пропозицію руки й серця свої коханій. І вона погодилася. Але, перш ніж одружитися, у талановитої пари є ще плани попрацювати, бо хочуть розвиватися далі.
Батьки Олексія в Білорусі з нетерпінням чекають онуків. Майбутня невістка підкорила їх своєю вихованістю, скромністю й умінням смачно готувати. Для Олексієвої мами, виховательки дитячого садочка, і тата-піаніста, Анаіда стала донькою.
Без відчуття дому
Її батьківщиною можна назвати багато країн, бо родина – багатонаціональна. Але в жодній з них вона не почувається вдома.
Нема у неї відчуття власного дому ні в Корюківці, де минуло її дитинство, і де нині живе батько (мами немає на світі вже 6 років). Ні в Грузії, де вона провідувала татову рідню, тільки-но завершився її перший контракт на лайнері. Навіть в Одесі, де дівчина власним коштом придбала двокімнатну квартиру, вона не почувається вдома.
Анаіда сподівається, що справжнє родинне вогнище, якого вона прагнула все життя, запалає там, де буде їхня з Олексієм сім'я. Наразі вони не знають, де це. Можливо, навіть у зовсім іншій країні.
Концерт вдячності
Музика для Анаіди Ісаханової – світлий промінчик у житті. Вона їй в усьому: у крапельках дощу, пориві вітру, дитячому сміху тощо. Це їй дали відчути наставники-педагоги ще в школі мистецтв. Дівчина завжди відчувала гостру потребу віддячити своїй школі мистецтв і її викладачам, які зробили значний внесок у її становлення в житті. А тому під час останнього свого візиту до Корюківки разом з Олексієм влаштували концерт.
На її концерт прийшли діти, викладачі і деякі гості. Бо запросити багатьох через карантин не можна було. Серед глядачів був і майстер з ремонту взуття Олександр Ткаченко, який премудростям цієї справи навчався в батька Анаіди Ісаханової.
Після концерту скрипальці подарували багато квітів і сувенірів. Розчулені педагоги не приховували сліз радості від майстерності своєї учениці. А вона довго не припиняла дякувати людям, які повірили в неї й дали крила.
Джерело: сайт susidy.city, Наталія Рубей
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
