Правець зустрічається практично в усіх куточках землі. За деякими даними, від нього у світі щорічно помирає близько 160 тисяч чоловік. І хоча в Україні такі випадки трапляються рідко, однак все ж у не прищеплених від хвороби людей шанси підчепити недугу досить високі. При цьому навіть найсучасніше лікування не гарантує того, що людина виживе. Так, за статистикою помирає від 3 до 8 з 10 захворілих. Шанси заразитися ж відносно високі.
Ще трохи більше ніж півсторіччя тому правець був досить поширеною, а головне – смертоносною хворобою. Однак після того, як людство винайшло вакцину і людей почали масово щеплювати, захворюваність в Україні впала майже у 10 разів. Після 1993 року, коли почали ширитися перші антивакцинаторські ідеї, почалися нові спалахи хвороби.
Іржавий цвях та бите скло
Від людини до людини правець не передається. Однак безпечнішим від цього він не стає. Правцем можна заразитися, лише якщо збудник хвороби потрапляє до рани. Тобто потенційно кожне пошкодження шкіри або слизових оболонок може бути джерелом підвищеної небезпеки.
Найчастіше люди занедужають на правець, напорюючись на іржаві цвяхи або ж бите скло, які лежали в запилених місцях або на землі.
Найперше, що люди роблять після таких випадків, рясно обробляють рано спиртовмісними речовинами. І це правильно, однак бактерії правця до них чутливі мало, а отже й шанси заразитися чималі.
Власне, після подібної травми близько трьох тижнів потрібно спостерігати за самопочуттям. Симптоми правця досить виразні, сплутати їх з чимось іншим складно.
Так, про хворобу свідчать спазми м’язів обличчя, зокрема стискаються щелепи та «витріщаються» очі, спазми по всьому тілу, але досить часто лише у шлунку, судоми у спині та й загалом болісна напруга у всьому тілі.
Крім того, у людини з’являються проблеми з ковтанням, дихати стає важче, а голосові зв’язки починають неконтрольовано скорочуватися.
Решта симптомів (лихоманка, пітливість, стрибки артеріального тиску і прискорене серцебиття та ламкість кісток) досить стандартні й без вищенаведених можуть свідчити про що завгодно.
Власне, одразу після появи чогось подібного потрібно, не гаючи ні хвилини, звертатися до лікарів. Адже, як уже було сказано, навіть найсучасніші методи допомагають лише у певній кількості випадків. І те, як вчасно звернеться людина, прямо додає шансів на виживання.
Правець хоча й не завжди, проте досить часто викликає закупорку легеневих артерій і пневмонію. На фоні цієї хвороби в організмі починають розвиватися й різноманітні інфекційні хвороби.
Проти правця використовується антитоксин правцевий та протиправцевий імуноглобулін. Який препарат вводити і скільки – залежить від стану хворого і часу, що минув від моменту зараження.
Єдиний вихід – вакцинація
Навіть ті, кому пощастило вижити після правця, не застраховані від нового зараження. Справа у тому, що природний імунітет не дуже стійкий і зникає доволі швидко. А вірогідність заразитися вдруге не така вже й мала.
Вакцин, які вберігають людей від правця, нині існує досить багато. Так, для дітей централізовано закуповується вакцина проти кашлюку, дифтерії та правця (так звана АКДП). Завдяки цільноклітинному кашлюковому компоненту вона вважається найкращою. Існує й вакцина, що убезпечує від дифтерії та правця (АДП). При цьому остання є як у дорослому, так і в дитячому варіанті.
Якщо вакцинування дітей нині майже обов’язкове, то дорослі після шкільного віку можуть не щеплюватися протягом усього життя. Однак імунітет після останньої вакцини тримається не більше 10 років. Тож приблизно після 25–30 років укол краще повторити.
Календар щеплень визначає оптимальний вік і проміжки часу для введення вакцин. Тому для найкращого захисту варто робити щеплення вчасно. Якщо ж з тих або інших причин вчасно після правця людина не прищепилася, особливості вакцинації можуть бути відмінними. І цей момент краще обговорити з лікарем.
Якщо дорослий або дитина не вакцинувалися або ж просто не пам’ятають, так або ні, то візит до лікаря відкладати не варто.
Не варто забувати, що без медичної допомоги від правця помирають практично всі. Тож краще перестрахуватися.
До групи ризику належать усі вікові групи, але особливо – усі, хто доглядає за своїм домашнім городом, розводить свійську худобу, або птахів, постійно отримують поранення – і нічого з цим не роблять, навіть не підозрюючи, на яку небезпеку себе наражають.
Якщо з людиною трапилася прикрість: вона наступили на цвях, занесла в рану ґрунт, її покусала собака або ж інша тварина – потрібно негайно промити рану з милом і обов’язково звернутися до найближчого травмпункту.
Як правило, тільки сильне поранення або велика відкрита рана на тілі можуть послужити сигналом звернення хворого до лікаря. Із незначними травмами мало хто звертається. Тому і ризик захворювань вище серед тих, хто отримує невеликі ранки. Звичайне оброблення рани антисептичними засобами (перекисом водню, йодом, зеленкою тощо) знешкодити спори правця не може. Особливо небезпечні поранення в ділянці голови та очей.
правець хвороба вакцинація захворювання смерть
