Понад мільйон гривень на допомогу цивільним і військовим

Це результат діяльності волонтерської пари — Анастасія Корицька + Олександр Малець та їх команди в період облоги Чернігова Анастасія та Олександр – студенти, навчаються у Національному університеті «Чернігівська політехніка». Заручилися ще перед війною і вже цього літа зіграли б весілля, якби не війна. Вона внесла корективи і в особисті плани, і в громадську діяльність. Але кожен з цієї пари був активним, цілеспрямованим, наполегливим і патріотичним, напевно, ще зі шкільної лави. Вони є членами молодіжної ради при ОДА, разом створили ГО «Українська монолітність». Анастасія є помічницею депутата Чернігівської міської ради, членом ГО «Спілка жінок Чернігівщини». Не зважаючи на свій юний вік, має досвід роботи аналітиком у стартапах і ІТ-компаніях, працює координаторкою проектів ГО «Інтерньюз Україна». Олександр — член ГО «Українські студенти за свободу», працював у банку, у сфері обслуговування автотранспорту. Згадують, що в перший день війни вони були, наче в тумані. «Залишилися від злості та відчаю» — Близько 6-ї ранку до нас у кімнату злякано зайшла мама нареченого й сказала: «Здається, почалася війна», — розповідає Настя. — Я одразу ж зателефонувала своїм батькам, але вони в це не повірили та лягли спати. Сашко швидко зібрався на роботу забрати цінні речі. День здавався дуже дивним, все відбувалося, як у кіно. Ми стояли у величезних чергах: знімали кошти, купували продукти, все необхідне для евакуації тварин, воду. Багато чого вже не змогли знайти, а саме: свічки, ліхтарики, певні засоби гігієни. Це був хаос. Ночували ми вдома, але постійно прокидалися від кожного звуку. Наш будинок розташований біля певного стратегічного місця, тому наступного дня перебралися в бомбосховище. — Чому взагалі вирішили залишитися в Чернігові? Цікаво також, з чого почалося ваше волонтерство? — Ми залишилися в Чернігові від злості та відчаю. Це наше місто, в якому ми зростали, навчалися, працювали і намагалися реалізувати проекти для його розвитку. І від всього цього так просто відмовитися? Ні! Одразу подумали, чим можемо бути корисні, через усе місто пішки пішли робити коктейлі Молотова. А ще перед тим наречений заглянув на колишню роботу та почав тягати вживану гуму на блокпости. Його колишній роботодавець дізнався про це, і надав у користування машину. Приблизно у той же час я спілкувалася зі своєї керівницею на роботі. Вона радила евакуюватися й пропонувала допомогу. Однак я не розглядала цей варіант. Запитала напряму, чи є кошти на допомогу іншим? Співробітники ГО «Інтерньюз Україна» надали 200 000 грн. для допомоги цивільним у Чернігові. «Вражена, як люди згуртувалися» — В чому полягала ця допомога? Можете розказати, чим найбільше пишаєтеся? — Найбільше купували й розвозили продукти харчування, засоби особистої гігієни, ліки. Це було складно, адже в місті на той час працювало не більше 5 магазинів. Крім того, ми не оминали увагою військовим на крайніх блокпостах міста, завозили речі першої необхідності – все, що можна було дістати у блокадному місті. Займалися і евакуацією людей з передмістя у більш безпечні мікрорайони, причому це відбувалося переважно під обстрілами. Декому за допомогою друзів допомагали виїхати до Києва. Варто сказати, що мій наречений у той час майже забув, що таке повноцінний сніданок, обід та вечеря – настільки був задіяний, активний. А я раділа, коли бачила усмішку дітей, людей похилого віку і особливо військових, які незважаючи на всю складність ситуації, могли пожартувати, розповідали якісь епізоди з героїчної оборони міста. Загалом у той час ми витратили на продукти харчування, ліки та засоби особистої гігієни понад мільйон гривень. Надали допомогу більш ніж 15 000 жінок, чоловіків і дітей – це якщо говорити про цивільних, і близько 1000 військовослужбовців. Все це завдяки спільній злагодженій діяльності ГО «Українська монолітність». — Як змінювалася ця волонтерська діяльність? Може, з кимось об’єдналися, обрали якісь пріоритетні напрямки? — Так, спочатку ми діяли самостійно, вдвох, отримуючи підтримку від усіх небайдужих. Потім наш друг, голова одного із волонтерських штабів, запропонував кооперуватися. Ми постійно масштабували діяльність, кожен день отримували новий досвід, почали задумуватися, що варто робити для ефективнішої допомоги. Олександр вважає, що гуманітарна допомога, яка надходила в область, розподілялася переважно справедливо. Я вражена тим, як люди згуртувалися, як одне одного підтримували та допомагали вистояти. «Війна зміцнила взаємини» — Що змінилося з того часу? І чи плануєте продовжувати? — Тоді ми переважно думали про те, як допомогти людям вижити. А зараз постало питання про відновлення житлових приміщень, підтримку малого та середнього бізнесу, працевлаштування, реабілітаційні заходи для дітей, волонтерів, тощо. На сьогодні ми співпрацюємо з багатьма. Слова особливої вдячності хочу сказати співробітникам ГО «Інтерньюз Україна», депутаткам Чернігівської міської ради Юлії Дарницькій та Регіні Гусак, депутатці обласної ради Юлії Гребньовій, голові молодіжної ради при міськкому голові Михайлу Брижку, Unchain.fund, викладачам Національного університету «Чернігівська політехніка», волонтерам Києва, ГО«АСУ» та, звісно багатьом-багатьом іншим організаціям і небайдужим людям. Окрема вдячність — Обласній Військовій Адміністрації, яка нас згуртовує. Ми продовжуємо волонтерську діяльність і робимо акцент на найбільш важливих на цей момент напрямках. — Настя, а як війна вплинула на ваші особисті взаємини в парі? Що змінилося? Може, щось переосмислили? — Війна зміцнила наші взаємини та показала, що ми можемо покладатися одне на одного за будь-яких обставин. На даний момент у співпраці з міжнародним фондом ACTED реалізовуємо проект психологічної та гуманітарної підтримки найбільш постраждалих жителів Чернігівського району. З Юлією Дарницькою реалізовуємо проект «Спільно. Точка зустрічі». У співпраці з ГО «Професійний розвиток Харкова» проводимо освітні заходи для дітей шкільного віку за підтримки ЮНІСЕФ. Вже скоро стартує проект для активізації молоді в громадській діяльності в рамках ініціативи #StandWithUkraine. Також готуємо благодійний аукціон для збору коштів з метою підтримки українських військових. Зупинятися не плануємо! Вероніка Приходько Матеріал підготовлений у рамках проекту Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини «Менторинговий курс інституційного розвитку локальних медіа Житомирської, Сумської та Чернігівської областей «ЗМІ нових громад», за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Джерело: 0462.ua