Таку народну мудрість почув від ветерана праці з Козельця Миколи Степановича Турчина.
Признався він, що запозичив і перефразував її з народної приказки, почутої ще від бабусі: «Пани, як дурні, що хочуть, те й творять». Приводом для згадки народної мудрості став лист комерційного директора АТ «Чернігівгаз» В.А.Хилько, що надійшов Миколі Степановичу 1 вересня цього року Укрпоштою.
Починався лист стандартною фразою: «АТ «Чернігівгаз» на Ваше звернення до Урядової «гарячої лінії» від 13.07.2021 року наступним повідомляє». Далі йде роз’яснення, яким Кодексом передбачені взаємовідносини між «оператором газорозподільних систем із суб’єктами ринку природного газу», що цей Кодекс затверджений постановою національної комісії, що він розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу». Що «обсяг спожитого (розподіленого) природного газу визначався Оператором ГРТ на підставі контрольних показників лічильника газу, переданих Вами до Контакт-центру…». Далі йдуть поради, як можна скористатись їхнім онлайн-сервісами, роз’яснення інших інструкцій стосовно використання мобільних додатків, особистого кабінету, електронної пошти та інших новацій.
– Але я звертався до Урядової «гарячої лінії» з іншими конкретними питаннями, на які не одержав пояснень від місцевих чиновників «Чернігівгазу», – дивувався й обурювався ветеран праці Микола Степанович. – Мені не зрозуміло, чому в квитанції оплати за газ проставляють лише суму до оплати, але не вказують кількість спожитого мною газу, показники газового лічильника, які я регулярно передаю до їхнього Контакт-центру? В результаті таких непрозорих взаємовідносин з продавцями газу, за моїми підрахунками бачу, що в Чернігові, а, може, і в Козельці, мені завищують показники газового лічильника, тобто нав’язують платити за газ більше, ніж показує мій лічильник. Оплату я здійснюю першого числа кожного місяця, і не розумію, на підставі яких показників мені, буває, виставляють заборгованість?
Пенсіонер зі стажем порівнює сучасних «продвинутих» євроелектронних торгашів газу з магазинними й базарними торгашами продуктів радянського періоду, коли процвітало «обважування» покупців. Тоді чого тільки не придумували: з металевими гирями «хімічили», стрілку на шкалі ваг «підкручували», часто продавці користувалися неуважністю покупців тощо. Тепер у газовиків схема дуже проста: скільки «намалюють» у квитанції, стільки й плати. Не згодний – іди по інстанціях, шукай правду. Дехто й добивається виправлення помилки, допущеної «електронною системою», хоча неможливо повірити, що то якийсь комп’ютер добавляє показники лічильника. Але «повірити» чи «не повірити» – як кажуть правоохоронці, до справи не долучиш. Від комп’ютера навіть вибачення не одержиш. Мовляв, завис Інтернет, збій у системі газопостачальників… Якщо проявив наполегливість і добився перегляду суми оплати – значить молодець, пощастило. До когорти «щасливчиків» майже не потрапляють немічні, літні люди, передусім самотні. Тобто на українському так званому ринку газу – «рулетка з казино», ще й надто цинічна, обманює здебільшого беззахисних. Про що свідчить і бюрократична відписка джерелу влади Миколі Турчину від Уряду, за доручення якого відписався й комерційний директор «Чернігівгазу». У столиці і області, очевидно, навіть не прочитали, з якими питаннями звернувся до них пенсіонер, котрий усе трудове життя працював на українську державу. Тепер, незважаючи на далеко не європейську пенсію, справно, число в число платить за «європейський» газ, а «євроторгаші» намагаються ще й «обважити» чоловіка, повернути його до спогадів про торговок радянської споживчої кооперації.
Цинізм ще і в тому, що газопровід, на якому зараз зажерливо наживаються продавці і постачальники газу, споруджений за народні й особисті кошти споживачів. Чогось подібного немає в жодній демократичній країні Європи. Як немає і такого ставлення до тих, хто створює годівниці для «європанів».
Український народ гордиться своїми історичними й сучасними революціями, але не помічає, видно, мудрості від великого письменника Бернарда Шоу, лауреата Нобелівської премії: «Революції ніколи не полегшували тягар тиранії; вони лише перекладали цей тягар з одного плеча на інше».
Історія із забезпечення населення й промисловості природним газом – одна із складових мудрості Бернарда Шоу. В ході революцій і реформ народні газопроводи й газові надра опинилися в руках купки обраних владою, потім ще й обслуговування цього «золотого джерела збагачення тієї купки»» переклали на плечі народу. Кажуть, така практика є і в Європі. Але там зовсім інша історія цієї практики, зовсім інший добробут у європейців, зовсім інший соціальний захист тих, хто його потребує. Навряд чи там згадують пересічні громадяни народну приказку про панів, які, як дурні, що хочуть, те й творять. Бо їхні «пани» по-справжньому підзвітні громадськості, своєму електорату, за найменші промахи в роботі й моралі йдуть у відставку, а за серйозні негідні вчинки – й судові вироки одержують. Тож ніхто не сміє відписуватися на запитання від народу тим, що на голову збреде. У нас чиновницька дурість безмежна, як Всесвіт, один з поширених прикладів продемонстрував і прокоментував пенсіонер з Козельця Микола Степанович Турчин. А про скільки їх щоденно розповідають журналісти? Пояснення цього можна пошукати у давнього філософа й політичного діяча, національного героя Китаю Конфуція, який дві з половиною тисячі років тому сказав: «Ніколи не міняється лише вища мудрість і найбільша дурість». Чого більше в нашому суспільства – самі визначайтеся.
«Чернігівщина» №42 (860) від 21 жовтня 2021, Григорій Войток
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
