Невідомий Че – де в Чернігові могила вікінга

Насип кургану «Чорна могила» розташований у Чернігові поруч з Єлецьким монастирем. Це один із найбільших за розмірами давньоруських курганів X століття, який зберігся до нашого часу. Існує легенда про те, що в цьому кургані похований князь Чорний, який був засновником міста і дав йому своє ім’я. Але, чи так це насправді? Вікінги в Чернігові? Відповідно до загальноприйнятої версії вважалося, що у «Чорній могилі» лежали останки засновника міста Чернігова князя Черниги (або Чорного), його сина та дружини. Проте знайдені під час археологічного дослідження кургану предмети і речі вказали більш пізній період появи цього величного поховання. Згідно з літописними даними, Чернігів уже наприкінці IX століття значиться з-поміж великих міст регіону, а виявлені в кургані дві золоті візантійські монети датовані 70–90 роками вже X століття. У зв’язку з цим народилося припущення, що похований у «Чорній могилі» міг жити саме в цю історичну епоху як видний представник чернігівської знаті. Для з’ясування особи того, хто був похований у могильнику, учені зверталися і до «Повісті временних літ», на сторінках якої шукали згадку про зброю, виявлену в цьому кургані. У результаті інформацію про мечі й шаблі необхідного зразка було знайдено в розділі, присвяченому 986 року. Український історик припустила, що бронзова статуетка, яка була знайдена серед речей, могла бути частиною грального набору вікінгів та символізувати собою скандинавського бога Тора. Подібна версія народилася з того, що такі фігурки були виявлені у шведському місті Реллінг, а також у різних містечках Ісландії. Тому, імовірно, похований – це чернігівський ВІКІНГ. До того ж поряд з Черніговом був форпост вікінгів – Шестовиця. Хто копав? Вражають розміри кургану: його діаметр – 40 м, окружність – 125 м, висота, що збереглася, – 11 м. У давнину він був оточений ровом до 7 м завширшки. Курган дослідив у 1872–1873 роках відомий археолог– уродженець Чернігівщини Дмитро Якович Самоквасов. Розкопавши насип, учений виявив сліди та елементи тризни – язичницького похоронного обряду, який проводився поблизу місця поховання одразу після спалення покійного. Речі та цікавинки Первинний насип кургану становив 7 м, потім тут відбувалася тризна-змагання на честь померлого, після якої курган досипався. На тризні були знайдені два ритони, зроблених із рогів тура зі срібним окуттям, багато орнаментованим. Найбільш цікаве окуття більшого ритона з чудовим фризом, де зображено фантастичних звірів, птахів, людей. Крім того, на тризні знайдено два жертовних ножі та бронзовий ідол скандинавського бога Тора. Ці знахідки розглядають як дари, які відповідали статусу померлого за його життя. У кургані знайдено три візантійські монети, наймолодша з яких карбована у 945–959 роках Костянтином VII Багрянородним та його сином Василем. За цією монетою курган датують 960-ми роками — епохою князя Святослава. Одним із найбільш значущих артефактів із Чорної Могили є антропоморфна фігурка. Історія публікацій та інтерпретації цього предмета пов’язана з історією його реставрації. У першій публікації, яка належить автору розкопок Д. Я. Самоквасову, фігурка згадана в переліку знахідок як зображення «людини-божка, що сидить навпочіпки, зі складеними на грудях руками». Судячи з малюнка, опублікованого в посмертному виданні 1917 року, фігурка була вкрита потужним шаром оксидів, що не давали змоги роздивитися деталі зображення, згодом про його належність, до кола північноєвропейських старожитностей, серед яких добре відома серія невеликих об’ємних зображень сидячих чоловічків, виконаних з різних матеріалів (моржового ікла, бурштину, мідних сплавів). Усього таких фігурок відомо шість: це знахідки з Феддета (Данія), Ейрарланда, Бальдурсхеймюра (Ісландія), Реллінга і Лунда (Швеція) Призначення фігурок спірне. Більшість дослідників схиляються до думки, що вони є зображеннями язичницьких скандинавських богів. Можливо, ці статуетки були мініатюрними копіями статуй із язичницьких храмів Найбільш акцентованою деталлю зображень Тора є борода, що й дає змогу пов’язувати більшість зображень саме з цим божеством. Текст: канд. іст. наук Маргарита Гарига Ілюстрації – власність автораЖурнал «BOOM», випуск літо 2023 Джерело: 0462.ua