Вік найдавніших культурних пам’яток міста над Десною сягає майже тисячі років. Протягом століть, попри війни та інші катаклізми, які призводили до руйнувань, до нашого часу збереглося все ж чимало такого, чим по праву може пишатися кожен містянин. Але якщо з давніми пам’ятками розібратися неважко, то що робити з тими, які з’явилися лише пару поколінь тому? Чи можна приносити в жертву сучасним тенденціям роботи митців та архітекторів середини ХХ століття?
Адам і Єва в робітничих строях
Програма термомодернізації та капітального ремонту Чернігівського міського палацу культури була розроблена ще п’ять років тому. На жаль, розробники проєкту тоді не надто переймалися мозаїчним панно на фасаді споруди. І фактично викреслили його з планів.
Коли минулого року будівельні риштування почали поступово підходити до панно, містяни зацікавилися – яка доля мозаїки? Серед них був і доктор історичних наук, викладач Навчально-наукового інституту історії Ігор Кондратьєв. Він створив петицію до міської ради, у якій висловив пропозицію зберегти твір. Упродовж короткого часу за неї проголосували сотні жителів міста.
У цей же час питання про цінність мозаїчного панно вивчали митці, краєзнавці та історики. Виявилося, що аналогів цій мозаїці просто не існує. А ті смисли, які несе в собі зображення, у ті час вважалися навіть небезпечними.
У панно переосмислюється тогочасна дійсність з оглядом на традиційну національну культуру. Радянська влада вважала такий напрямок небезпечним для себе. Тож список репресованих українських митців містить чимало прізвищ.
Авторства нема, цінність є
Одна з найбільших проблем мозаїчного панно «Робітник та робітниця» полягає в тому, що, попри не такий уже й великий вік твору, архіви не зберегли ім’я митця, який його створив. Відомо, що над внутрішнім оздобленням Палацу культури працював український художник Григорій Довженко. Утім про те, чи й зовнішні окраси – це також справа його рук, напевно невідомо.
Оцінку мозаїчному панно дала і відома українська мистецтвознавиця Євгенія Моляр.
28 серпня консультативна рада з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури, туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА присвоїла мозаїчному панно «Робітник та робітниця» статус щойно виявленого об’єкта монументального мистецтва. Мозаїка отримала охоронний номер та стала об’єктом культурної спадщини.
Чи все-таки знищити?
На жаль, засідання ради не поставило крапку в питанні збереження панно. Як виявилося, рішення не було підписано, адже до управління надійшов лист від міської ради, де зазначалося, що на засіданні не були присутніми представники установи. Незважаючи на те, що законодавство цього не вимагає, а отже рішення ради було законним, 25 вересня її скликали вдруге.
На засідання прийшов і чинний депутат міськради, а за сумісництвом і підрядник, який виконує роботи на об’єкті Ігор Жолдак. Він зазначив, що збереження мозаїки на фасаді не дасть можливості завершити тепломодернізацію Палацу культури, і запропонував свій варіант.
Утім голова Чернігівського осередку Національної спілки художників України Віталій Василевський, який свого часу сам працював над створеннями мозаїк, наголосив, що в даному випадку зрізати – означає знищити. І не тільки тому, що панно конструктивно відрізняється від демонтованого минулоріч з пологового будинку, з яким цю процедуру проробити все ж таки вдалося.
Фахівці наголосили, що подібні пам’ятки не можна переносити. Адже на практиці їх ніколи не вдасться відтворити знову. По перше, через величезні розміри, а по друге, це може обійтися набагато дорожче, ніж тепломодернізація за умов їх збереження.
Зрештою на новому засіданні ради наданий раніше статус пам’ятки мозаїці був підтверджений. Тож відтепер вона охоронятиметься державою. Міська рада має створити робочу групу, що розробить план збереження твору мистецтва за умов проведення робіт з тепломодернізації.
мозаїка Міський палац культури термоізоляці
