Про те, що у нас вже багато років поспіль працює спортивна школа Олімпійського резерву з лижного спорту, а по-простому – лижна база, знають не лише чернігівці, а й мешканці області та навіть інших міст. Саме сюди, щойно випаде пухнастий білий сніг, поспішають любителі здорового способу життя та активного зимового відпочинку.
Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа Олімпійського резерву (ДЮСШОР) розташована у двоповерховій будівлі за адресою: вул. Малиновського, 59. Тут знаходиться і 5-кілометрова лижноролерна траса, призначена як для змагань та тренувань спортсменів, так і для любителів лижного відпочинку. На стіні будівлі вивішено схему лижної траси та місцезнаходження стрільбища для біатлону.
Дістатися можна тролейбусом №1: потрібно доїхати до кінцевої зупинки та пройти 7-10 хвилин уперед. На території є безкоштовна парковка, тому можна приїхати на автомобілі.
На території поряд з будівлею за огорожею знаходяться спеціальні тренажери для спортсменів. За проїзд та катання трасою на скейтах, велосипедах, мопедах, мотоциклах, автомобілях або стрілянину зі зброї сторонніми особами передбачено штраф у сумі 5 000 грн.
Спочатку ми вирішили поговорити з незмінним директором Чернігівської ДЮСШОР з лижного спорту, Заслуженим тренером України з лижних гонок, Заслуженим працівником фізичної культури і спорту України 68-річним Віталієм Серафимовичем Паршуковим.
Він розповів, що школа була побудована ще в 1977 році. Спочатку вона була одноповерховою, а через 10 років добудували другий поверх. Зараз у школі професійно займається майже 200 дітей. Є два відділення: лижні гонки та біатлон (біг на лижах і стрільба з гвинтівки), спортзал, душові кабіни, вбиральні, медпункт, прокат лиж, кабінети тренерів-викладачів, а на другому поверсі – гуртожиток та їдальня для спортсменів. Взагалі основне завдання школи – підготовка резерву для збірних команд України з даних видів спорту, яке супроводжується оздоровленням, вихованням дітей, залученням до здорового способу життя.
— Лижний спорт завжди був одним із популярних видів спорту у чернігівців. За цей час ми виростили чимало чемпіонів, якими по праву пишається Україна та завдяки яким про Чернігів дізналися за межами нашої країни!
— У вас завжди багато охочих покататися/ походити на лижах?
— Завжди, коли випадає сніг. У нас створені всі необхідні умови і для спортсменів, і для незабутнього проведення дозвілля. Особливо багато охочих покататися, а потім і відпочити на свіжому повітрі – у вихідні дні. У суботу та неділю до нас приїжджає 400-500 відпочиваючих. А після катання у нас можна випити гарячого чаю, провести час на свіжому повітрі у альтанці, і навіть посмажити м'ясо на мангалі. І мангал, і дрова ми надаємо в оренду.
— Яка довжина траси? Як готують лижню?
— До 1986 року у нас була освітлена лижна траса завдовжки всього 1 км. Взимку спортсмени тренуються на лижах, а решту часу, коли немає снігу – на лижеролерах. Тому у нас була побудована спеціальна лижеролерна траса довжиною 5 кілометрів, де проводяться змагання на дистанції 5, 3 та 1,6 км. Існує схема руху, щоб ті, хто приходить просто покататися (ми називаємо їх «катальниками») не зіткнулися на лижні зі спортсменами. А в основному гості катаються навпроти школи по колу довжиною 400 метрів. Тут і тренери працюють з дітьми над технікою лижних ходів. Траса обладнана ефективними діодними світильниками у кількості 65 штук, тому можна кататися і у вечірній час
У разі проходження змагань ми, звичайно, заздалегідь попереджаємо наших гостей. У снігову погоду практично щодня за допомогою снігоходу та спеціального пристосування, яке до нього чіпляється, ми нарізаємо лижню, яка буває з класичним та ковзанним ходом. Крім цього, якщо випадає багато снігу, ми знову-таки за допомогою спеціального пристосування його закочуємо. Тобто існує певна технологія.
— Що змінилося з нашої останньої зустрічі 3 роки тому та які плани на майбутнє?
— Раніше будівля нашої школи була на балансі Чернігівської ДЮСШОР з лижного спорту. Зараз вона перейшла у державну форму власності до сфери управління Міністерства молоді та спорту України і передана до оперативного управління державного центру Олімпійської підготовки з біатлону, який тут базується. Завдяки цьому, зараз розробляються проекти з метою модернізації всього приміщення школи. Треба змінити систему опалення, водозабезпечення, створити умови для менших енерговитрат, побудувати тренажерний та відновлювальний зали, покращити умови проживання дітей, розширити траси, модернізувати стрільбище тощо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ФСТ Україна більше не власник приміщення ДЮСШОР з лижного спорту. Суд виніс рішення (відео)
— Чи є якісь ще проблеми?
— Основні проблеми полягають у нестачі спортивного інвентарю, наприклад, не вистачає патронів для стрільби з гвинтівки. Один патрон коштує більше 5 гривень, а їх потрібно тисячі, як для тренувань, так і для змагань. Школа самостійно не може закупити все потрібне. Але нам допомагає Всеукраїнська Федерація з біатлону. Бувають затримки з фінансуванням змагань. Тренерам, наприклад, необхідно виїжджати на збори, а гроші ще не надійшли.
На фото — лижі в кабінеті директора.
— Скільки працює тренерів?
— У нас працює 23 тренери з лижного спорту та біатлону. Багато нинішніх заслужених майстрів з лижного спорту та біатлону, будучи молодими, зустріли тут своє кохання, створили сім'ї, в яких вже їхні дорослі діти навчають усім премудростям лижного спорту майбутніх чемпіонів (подружжя Лісогор, Ворчак, Зоц). У кожного з тренерів-викладачів є свій особистий кабінет, де знаходиться спорядження підопічних, які приходять тренуватися у певний час в залежності від графіку шкільного навчання.
На фото — Жанна Зоц
Так, вже більше 25 років тренує підростаюче покоління лижників й сімейна пара — Заслужені тренери України з біатлону 55-річний Зоц Микола Миколайович та 47-річна Жанна Степанівна, з якою нам сьогодні пощастило познайомитися. У подружжя двоє синів – 20-річний Ярослав та Сергій, якому 25. Ярослав з дитинства займався футболом, але продовжити кар'єру на вищому професійному рівні не вдалося. Зараз навчається на 3-му курсі педагогічного університету та допомагає батькам у тренерській роботі з дітьми. Сергій вже закінчив університет і працює тренером-викладачем у збірній команді другого складу Б.
В кабінеті директора висять портрети Андрія Дериземлі, Валентини Цербе, Ніни Лемеш та Оксани Хвостенко
Микола Зоц тренував Андрія Дериземлю, який досі допомагає школі всім, чим може, а Ірина Варвинець, Заслужений майстер спорту України з біатлону, дворазова чемпіонка, срібна призерка чемпіонату Європи з біатлону 2018 року, яка буде виступати на Олімпійських іграх у Пекині — їхня спільна гордість. Зараз Жанна Зоц тренує дітей, починаючи з 8 років. Вона нам і розповіла про лижне екіпірування, вартість прокату та інше.
— Який графік роботи та вартість прокату лиж?
— Прокат лиж працює з 8 ранку до 18-ї вечора, без вихідних та коштує 100 гривень за годину. Але туристи можуть приїхати зі своїми власними лижами та кататися безкоштовно до 20.00, оскільки траса обладнана чудовим вечірнім освітленням.
— Яке екіпірування є у вас в наявності? Ви допомагаєте підібрати довжину лиж, черевики відповідного розміру?
— Звичайно, ми допомагаємо підібрати комплект. У нас в наявності близько 100 пар пластикових лиж та палиць відмінної якості для дітей, чоловіків та жінок, таких відомих фірм, як Fischer (Австрія), Comp (Німеччина), Aaltonen (Фінляндія), Tisa (Західна Україна) та різної довжини: від 1 м до 2,10 м. Лижі для конькового ходу повинні бути на 10-15 см довші за зріст лижника, а лижі для класичного ходу – більше за зріст на 25-30 см.
Черевики у нас зручні, утеплені і йдуть розмір у розмір: взув, став на лижі — кріплення самі заклацнулися, і все — нога зафіксована, лижа вже не спаде. Розміри – від 28-го до 49-го. Колись давно були однакові чорні черевики без утеплення — потрібно було брати з собою теплі шкарпетки. Крім того, доводилося затягувати черевики ременями, бо не було кріплень. Смішно навіть згадувати. Для тренувань влітку на лижеролерах у нас є шоломи.
Шоломи для літнього тренування
На фото — професійні черевики
На фото — лижні палки
— Скільки в середньому коштує лижне спорядження?
— Ціни різні, залежать від виробника. Наприклад, пара лижних палиць бренду Fischer (Австрія), призначених для людини зростом 165 см у магазині «Адреналін» коштує 1800 гривень. Лижі без кріплення цієї ж компанії-виробника коштують 2800 гривень. Ціна черевиків Fischer туристичних – від 1900 до 5500 гривень. Але для професійного лижного спорту у нас є інші черевики, наприклад бренду Madshus — норвежської компанії-виробника або австрійські Fischer Speedmax. Ціна таких черевиків може коливатися від 250 до 700$.
На фото — лижі, які надають у прокат
Саме в цей час на лижні знаходилися маленькі вихованки Жанни Степанівни – 9-річні Карина Зволь та Владислава Бут. Як відомо, у лижному спорті є дві техніки катання: класичним та ковзанним ходом. Дівчата тренуються вже протягом року та володіють обома техніками. 
На фото вихованки Жанни Степанівни – 9-річні Карина Зволь та Владислава Бут
Роман Сандул, 42 роки приїхав на лижну базу з жінкою та двома дівчатками 13 і 14 років. Оскільки у школі карантин, вирішили відпочити таким чином. Працює у сфері обслуговування населення. Зізнається, що останній раз був тут років 20 тому. У минулому році з сім’єю відпочивали у Буковелі, але це зовсім інша «річ», бо там гірські лижі та круті спуски.
Дмитро, 51 рік. Другий рік суто з оздоровчою метою, як тільки з’являється сніг, ходить на лижах, дихаючи на повні груди, протягом 1-2 годин. Сьогодні проїхав чотири кола по 5 км, тобто 20 км! Також займається кайтингом – це пересування по воді або снігу на дошці, керованій великим повітряним змієм.
Приїхали з користю провести вільний час мама з сином: 48-річна Оксана та 12-річний Роман Гордієнко. Оксана у шкільні роки займалася лижним спортом, полягала у товаристві Динамо. Намагаються приїжджати, щойно випадає сніг.
Легкоатлет Володимир Бочок, 45 років, приїжджає на лижну базу оздоровлюватися. Катається на лижах все життя, майже з 11 років.
Приїхали на лижну базу активно провести час 43-річна Олена Бочок із своїм 8-річним сином Захаром. Цього разу, хлопчик катався на «плюшці» — трохи далі є чудові снігові гірки. Олена працює вчителькою фізкультури. Живуть далеченько, аж на Лісковиці, але це їх не зупиняє від такого класного проведення часу. Хлопчик розповів, що любить стріляти кульками з пістолета, вважає себе влучним, і, можливо, скоро почне займатися біатлоном.
На фото Олена Бочок та син Захар
На фото Оксана Хвостенко та донька Анна
Тут ми зустріли ще одного заслуженого майстра спорту та тренера з біатлону – Оксану Хвостенко. Їй 44 роки, у спорті — з 16 років та вже 10 років займається тренерською роботою з дітьми. Разом із мамою на тренування вийшли її 10-річна донька Аня та 17-річний син Микита, який протягом 5 років (з 8 до 13) займався лижним спортом, а зараз, як і мама, тренує дітей.
На фото син та донька Оксани Хвостенко
Наталія Вербицька
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
