Відомо, що Лиса гора – це історична місцевість у Печерському районі Києва. Назва пов’язана зі старовинними легендами про шабаші відьом і перевертнів на цій горі.
Між тим, своя Лиса гора також є й на Чернігівщині. І навіть не одна.
На околицях Міжрічинського регіонального ландшафтного парку, що на Козелеччині, їх кілька. І всі мають сакральні назви: Свята, Богова, Вовча, Лиса.
Як повідомив засновник природничого центру «Міжрічинська пуща» Андрій Сагайдак, це місця давніх капищ і так звані місця сили.
І гуляючи Міжрічинським регіональним ландшафтним парком, можна ніби здійснити мандрівку до пустелі чи якоїсь скандинавської країни.
За словами Андрія Сагайдака, дюни – це характерний ландшафт для Полісся, просто на них мало хто звертає увагу, а насправді вони є практично по всьому Поліссі.
«Це сліди, який лишив по собі останній льодовик приблизно 10-12 тисяч років тому. Він танув, величезні маси талої води стікали – і виникли великі піщані відклади. Наукова назва – флювіогляціальні відклади. Це витягнуті піщані пагорби. Насправді невисокі, заввишки 5-7, рідко до 10 метрів», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Андрій Сагайдак.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівців попереджають про погіршення погодних умов
На Поліссі люди їх часто не помічають, бо зазвичай вони вкриті сосновими лісами. На них ростуть, як кажуть лісники, непродуктивні сосняки, тобто розлогі та невисокі дерева. Тому ці дюни наче й непомітні.
«Але в тих місцях, де ліс зник унаслідок пожеж, через випас худоби або якусь іншу причину, оці піски починають трішки рухатися, їх вітер перевіває, і формується дуже цікава місцевість, що нагадує справжню пустелю – голий відкритий пісок, який вітер хвильками викладає, як справжні бархани з кущиками трави, лишайниками чи якимись іншими посухостійкими рослинами. З часом бархани знову можуть зарости, і так до наступної пожежі чи ще якогось впливу», – розказав Андрій Сагайдак.
За площею «пустельна» ділянка – приблизно 50 гектарів. Це вважається доволі невеликою площею. Примітно, що по всій Європі вони поступово зникають. Тому оці угрупування континентальних піщаних дюн підлягають охороні.
«Зазвичай ці землі непродуктивні, їх у господарстві не можна використати, але люди завжди пробували щось із ними зробити, щоб земля, як кажуть, не гуляла. Їх позаліснювали соснами, хоча сосна на цих площах росте погано. Або банально пісок розкопували для будівництва чи ще для якихось господарських потреб. Ось тому багато де в Європі вони зникають, хоча піщані дюни важливі для екосистеми. Наприклад, у нас водиться болотяна черепаха, яка живе в болотах, але щоб вона розмножувалася, потрібні піщані дюни. Вона має вилізти з води, знайти ділянки відкритого піску, відкласти яйця, щоб вони як в інкубаторі прогрілися. Ящірка прудка любить такі піщані ділянки, щоб відкладати туди яйця. Дуже багато рідкісних комах, є рідкісні рослини, які тільки на піщаних дюнах ростуть», – пояснив засновник природничого центру «Міжрічинська пуща».
Він упевнений, що зазвичай людям цікаві ландшафти, яких вони не бачать у повсякденному житті, або ті, які нагадують якісь далекі краї.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
TagsНовини Чернігів Чернігівщина
