У селі Хотуничі на Чернігівщині під час російської окупації 2022 року військові РФ намагалися спалити український прапор у грубі, але він не згорів. Після деокупації його знайшли місцеві жителі й перетворили на кілька маленьких стягів — як символ незламності та пам’яті, розповідає Суспільне Чернігів.
Вісім маленьких прапорів — це те, що лишилось від одного великого, який висів у приміщенні будинку культури села Хотуничі Сновської громади. Під час російської окупації села в березні 2022 року тут жили солдати армії РФ. Цей прапор вони намагалися спалити у грубі.
"Напевно воно не загорілося, якби загорілось, то воно б згоріло все. Вони не змогли одразу розпалити напевно, і так прапор зберігся", — розповідає директорка будинку культури Тетяна Троцька.
Також жінка розповіла, що після деокупації села почали дивитися, що по собі залишили росіяни. Якби не заглянули у грубу, то навіть і не знали, де подівся прапор зі стіни.
"Прапор ми знайшли, він був місцями, наче потлів. Я кажу, я віддам мамі, хай вона нам пошиє багато прапорів маленьких, щоб його не викидати. І одразу така думка промайнула, щоб зробити декілька прапорців, скільки вийде".
За словами директорки, будинок культури до ладу приводили довго.
"Перший тиждень ми взагалі сюди зайдемо і виходимо. Ми нічого не робили, поки не приїхали, і не обстежили приміщення. Потім ми потроху почали заходити. Тяжко. Так давило на тебе.Такий запах. Неприємно".
Жінка сподівається, що після завершення війни вони зможуть розповідати історію села та вцілілого прапора не лише жителям Хотуничів.
"Як все закінчиться, тоді будемо щось робити масово. А зараз, поки ми масово не збираємося. У нас кожен день обстріли тут чутно, то люди не хочуть нікуди приходити", — розповідає Тетяна Троцька.
На початку повномасштабного вторгнення через Хотуничі на Київ йшла російська техніка. 7 березня село окупували. Росіяни лишалися тут до 31 березня.
Староста Хотуницького старостинського округу Лариса Безручко розповіла, що запитувала у росіян чи розуміють вони навіщо приїхали в Україну.
Росіяни сказали жінці, що не треба переживати, а у селі тепер буде асфальт, буде розвиток. Вони прийшли звільняти.
"Від кого? Ну, від кого? Вони були, звісно, зазомбовані своєю інформацією. А потім, коли вони підключилися в будинку культури до інтернету, вони, мабуть, надивилися інформації нашої й таких розмов не було", — розповідає Лариса Безручко.
Джерело: 0462.ua
