Учениця Чернігівського обласного наукового ліцею Ангеліна Попелюх минулого року отримала диплом ІІ ступеня на Всеукраїнському етапі конкурсу-захисту робіт Малої академії наук 2023–2024, а в 2025 році стала першою в обласному етапі цього конкурсу. Наразі дівчина готується до фінального всеукраїнського етапу.
Сама Ангеліна Попелюх приїхала на навчання до Чернігова з Мени. Нам вдалося поспілкуватись з юною науковицею про її життя, наукові роботи та майбутні плани.
Ангеліно, розкажи, будь ласка, про себе та свої захоплення.
Мені сімнадцять, народилась у місті Мена, значну частину дитинства провела в бабусі в селі. Моя родина невелика, але дуже дружня: я, мама, тато й пес на ім’я Суботик, який часом приносить не менше халеп, ніж герой оповідання Маара, проте й бажання теж здійснює. Навчалася у двох школах, закінчила клас із поглибленим вивченням математики й фізики, згодом вступила до Чернігівського обласного наукового ліцею на суспільно-гуманітарний профіль. У вільний від навчання час займаюся вишиванням і фотографією, а також читаю ромкоми про STEM, інколи літературу «високої полиці», часом лише інструкцію на освіжувачі повітря.
Розкажи, коли та як почалася твоя наукова діяльність?
Уперше про МАН я дізналась у кінці дев’ятого класу, тоді й виникло бажання провести власне дослідження, зрозуміти, як взагалі працює наука поза межами шкільної програми, пізнати щось далеке й загадкове. На пропозицію писати роботу з літератури в ліцеї погодилася одразу й без вагань (мабуть, у стані афекту й ейфорії: дзвінок куратора, сьома ранку, третій навчальний день). Складалося по-різному. Інколи процес наукового пошуку перетворювався на неординарну головоломку, в якій перепліталися теорія літератури, фрагментарні знання про мистецький процес і власна рецепція. Літературознавство, як наука, насправді вразило мене розмаїттям методів і підходів, що допомагають систематизувати та схарактеризувати процес думки іншої людини, сенси й ідеї, викладені на папері. Найщиріше захоплення з’являється, коли красиві й складні слова не просто стають зрозумілі в контексті роботи чи опрацювання теоретичних джерел, а й природно з’являються в голові під час читання творів або споглядання мемів в інстаграмі, коли нарешті починаєш усвідомлювати, як працює цей механізм.
У ліцеї шукала себе в різних сферах: брала участь в обласних олімпіадах з англійської та інформатики, всеукраїнських і міжнародних конференціях із літератури й педагогіки, національному форумі з реформування старшої профільної школи, писала тези та статті, двічі брала участь у МАН. Отримала диплом ІІ ступеня на всеукраїнському етапі конкурсу-захисту робіт Малої академії наук 2023–2024 та диплом І ступеня на обласному етапі в 2025 році, з новим дослідженням фінальний етап ще попереду. Зараз разом із ліцейною командою працюємо над проєктом для техатону «Teens in AI Ukraine 2025». Також я членкиня парламенту та адмінка ліцейного телеграму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Флористка з Чернігова виготовляє їстівні квіти (Фото)
Якою була твоя перша наукова робота?
Перша манівська робота була на тему «Особливості жіночого портретування в романі Оксани Забужко “Музей покинутих секретів”». Крім іронічних жартів про забужкінізм, речення, які, здавалося б, просто не мають кінця, та об’єм, твір вразив проблемно-тематичними аспектами, до яких звертається письменниця: війна, боротьба УПА, радянські репресії, дисидентство, каральна психіатрія, корупція, пошук себе, зв’язок поколінь, концепт історичної памʼяті, а насамперед – доля жінки на тлі епохи. Симпатизувала й сама постать авторки. Потім захопилася і не змогла зупинитися, саме так почала міркувати про наступне дослідження. Найбільше пишаєшся й любиш роботу, якою займаєшся в моменті. Проте обидві цінні, різні й по-своєму особливі.
Друга твоя робота присвячена твору Макса Кідрука «Колонія». Чому вибрала саме цей твір і чи складно було працювати над ним?
У другій роботі я писала про хронотоп у романі Макса Кідрука «Колонія». Із цим твором мене пов’язує особиста історія. Вперше про «Колонію» я дізналась з інтерв’ю письменника Еммі Антонюк. Наукова-фантастика про життя на Землі й на Марсі з купою фізики. Що може бути краще? Тільки об’єм – майже тисяча сторінок. Проте через навчання й всеукраїнський етап захисту ідея прочитати «Колонію» була похована щонайменше до літніх канікул. Канікули настали й принесли з собою літню школу, що її ліцеїсти провели в Карпатах. В останній день зупинилися на кілька годин у Львові. Домовились пофотографуватися, випити кави й купити книжки. На згадку. Виринула в пам’яті вона – «Колонія». Шукали півтори години (містом як слід помилувалися), але знайшли! Скільки було щастя. А потім дорога до Чернігова й десять годин сну на ній замість подушки, бо класти на полицю над головою в однокласників цей фоліант було страшно.
Роман збентежив своїм антиутопічним сценарієм майбутнього для України й світу, прогнозами щодо першої й, можливо, другої російсько-української війни, формування сірої зони на сході, візіями подій на геополітичній арені та лякаючою відповіддю на запитання, що ж чекає на нашу державу? Саме модель майбутнього людства, пересторога, яка, сподіваємось, назавжди залишиться проявом алармізму, привернула мою увагу. Найцікавіше в роботі було інтерпретувати емпіричний матеріал на основі теоретичних положень і відомостей про ірреальний часопростір, а також відстежувати зв’язки з історією й астрономією, наявність реальних прототипів у героїв. І, звісно, готуватися до захисту: удосконалювати постер і презентацію, хвилюватися через запитання, сидіти з керівницею в зумі й обговорювати теорію, яка навіть нікому на думку не спала б, спілкуватися з членами журі та презентувати роботу іншим учасникам під час наукової конференції. Подекуди вагалася, бувало складно зорієнтуватись та не рефлексувати зайвий раз, але щиро вдячна науковій керівниці за методичний супровід, допомогу з роботою та постійну підтримку, за жарти й розмови об одинадцятій вечора, а також усім, хто тепер знає, що таке «інтертекстуальність» і «когнітивна наратологія».
Про що мрієш і ким плануєш бути в майбутньому?
У майбутньому хочу стати політологинею та літературною критикинею. Мрію про нові перемоги та Перемогу! І побачити зорі над островом Пасхи!
Такі вони, ці юні науковці з Чернігівщини – сповнені мрій, нових ідей і наполегливості. Дивлячись на таку молодь, надихаєшся і віриш, що в майбутньому Україна лише процвітатиме, а українські науковці стануть відомими на весь світ.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
TagsНовини ТОП Чернігів Чернігівщина
