А що, якби дерева могли говорити? Що повідали б вони нам, людям, чиє життя не таке вже й довге в порівнянні з тими, кому природа відміряла не одне століття або ж навіть тисячоліття. Чернігівці пишаються давньою архітектурою та пам’ятками, побудованими за часів, про які ми знаємо лише з підручників історії. Але не всім відомо, що вистачає в нашому місті й живих пам’яток – дерев, які росли в місті над Десною в часи гетьманів і навіть князів.
Вік найдавніших дерев планети, які ростуть і донині, сягає часів, коли людина як біологічний вид лише починала свою ходу континентами. Деяким екземплярам понад 10, а то і 20 тисяч років.
На території України найдавніше дерево було зрілим за часів розквіту Римської імперії та пустило перші пагони орієнтовно за кілька десятиліть після правління Юлія Цезаря. Мова про оливу в Нікітському ботанічному саду. Науковці датували її початком нашої ери. Тобто нині оливі близько 2 тис. років.
Загалом в Україні близько семи десятків дерев, які посаджено ще за часів, коли наші предки тільки-но починали будувати Київську Русь. І теоретично могли бачити перших князів.
Вік найстаршого дерева Чернігівщини дещо скромніший – 800-річний цар-дуб і досі можна бачити в Мезинському заповіднику. Приблизно він ровесник Борисоглібського собору.
У самому Чернігові відомо про майже сотню багатовікових дерев. Звичайно ж, детально розповісти про кожне практично неможливо. Але спробуємо скласти своєрідний рейтинг найцікавіших з них.
Ровесники Великого князівства Литовського
За умовну першість змагаються два дуби-старожили. Один з них росте над проїзною частиною сучасної вулиці Толстого, упритул до зупинки громадського транспорту на Болдиній горі. Орієнтовно його вік сягає понад 500 років, а деякі дослідники припускають, що й усі 700. Цікаво, що це дерево виросло в ледь не найважчі в історії нашого міста часи. Тоді Чернігів опинився на кордоні між Великим князівством Литовським та князівством Московським, постійно перебуваючи у складі то першої, то другоїдержави. У ті часи місто часто переживало потужні облоги та горіло. Але, незважаючи ні на що, дуб дожив до нашого часу.
Його ровесника можна зустріти в Центральному парку культури та відпочинку, неподалік стадіону імені Гагаріна. У часи, коли він був іще молодим, ця територія не входила до складу міста. Дуб ріс на узбіччі старовинних доріг і, звичайно ж, пам’ятає не одну подію, про яку ми в кращому випадку знаємо лише з підручників.
Дуби часів Богдана Хмельницького
Багатовікові дерева у Чернігові зустрічаються не тільки поодинці. На територій міста їх можна зустріти й групами. І таких відомо дві. Одна – на території Маліївого рову, де росте 17 дубів, а друга – на вході до урочища Святого, яке розташовано навпроти колишнього силікатного заводу. Вік дубів обох урочищ сягає близько 300–400 років. Тобто вони проросли в часи, коли Чернігівщина потрапила до складу Речі Посполитої, і були молодими, коли Богдан Хмельницький підняв національне повстання, яке назавжди змінило історію Східної Європи. Наймолодші з них виросли у часи, коли за кошти Івана Мазепи в Чернігові почали зводити Троїцький собор та Колегіум. У Маліївому рову дуби більш високі, а от в урочищі Святому, навпаки, розлогі та коренасті. Територія, де ростуть останні, раніше постійно затоплювалася, тож, яку кількість потужних паводків пережили ці дерева, важко й сказати.
Ялинова алея Василя Тарновського
Крім дубів у Чернігові є і старовинні дерева інших порід. Так, через дорогу від стадіону імені Гагаріна, трошки поодаль перетину вулиць Шевченка та Академіка Павлова, росте група ялин, які пам’ятають Василя Тарновського, у готичному будинку якого нині розташувалася обласна бібліотека для юнацтва. До нашого часу дожили далеко не всі ялини, які росли на цій алеї від самого початку. Але вік тих, які стоять і нині, перевищує 100 років. Багатовікові ялини, до слова, ростуть і в урочищі Святому. Щоправда, вони, на відміну від своїх родичів з алеї неподалік стадіону, дикорослі.
Перші каштани міста над Десною
Найдавніші в Чернігові каштани ростуть на ділянці за нинішнім Інститутом мікробіології, який містяни часто називають просто замком. Колись у ньому розташовувалася садиба Григорія Глібова. Саме він, імовірно, і причетний до висадження цих дерев. Тоді ці звичні для ландшафту українських міст дерева лише ставали популярними. І мати їх на власній ділянці вважалося особливим шиком.
Найстаріша в Україні вишня антипка
Якщо однолітків усіх вищезгаданих дерев можна зустріти й в інших містах країни, то антипка, вік якої сягає орієнтовно 250–300 років, така одна. Вишня милує око жителів та гостей Чернігова щовесни, тож побачити її не важко. Та й стоїть вона в дуже популярному місці – неподалік пам’ятника Тарасу Шевченку на Валу. Антипка проросла на цій землі в часи, коли в Колегіумі ще тільки вчилися перші покоління студентів, а славнозвісні гармати, які стали справжньою гордістю нашого міста, ще, так би мовити, перебували на бойовому посту.
Еженедельник "Семь Дней" дерева дуб каштан вишня-антипка ялина
