Трикімнатна квартира у будинку №80 по вулиці П'ятницькій у одному з центральних районів міста стала яблуком розбрату між Чернігівською міськрадою та матір’ю трьох дітей, двоє з яких — неповнолітні.
Дану квартиру отримав у грудні 1992-го року Короп Олексій Павлович на родину з 4 членів, окрім нього там проживали його дружина та двоє синів.
Після того, як він помер, а інші члени родини відселилися у квартирі став проживати син Олексія Павловича — Короп Павло Олексійович. Павло Олексійович у 2003 році одружився з жінкою на ім’я Наталія і в них у шлюбі народилось 3 дітей — донька Анастасія у 2003-му році та два хлопчики-близнюки у 2011-му році.
Квартира весь цей час була неприватизованою, діти в ній та дружина Павла Олексійовича не реєструвалися. У 2014-му році, через те, що хазяїн квартир зловживав спиртним Наталія Миколаївна Короп вирішила з ним розлучитися. З двома молодшими дітьми поїхали до Ріпок де жила в старенькій хаті, яка станом на зараз — пережила серйозну пожежу і фактично непридатна для проживання неповнолітніх. Старша донька залишилась проживати з батьком, закінчувала у Чернігові школу №19, а одна зі свідків по справі — тітка дівчина допомагала їй підготуватися з англійської мови, аби успішно здати іспити до вишу.
Свідки також розказали на суді, що хлопчики майже кожні вихідні та на свята приїздили відвідувати батька у квартирі на П’ятницькій, 80, ночували в ній, а до переїзду в Ріпки відвідували в Чернігові дитсадок та навіть платні курси "Уніка" з підготовки до школи.
20 грудня 2020-го року Короп Павло Олексійович помер. Після чого 04.03.2021 дружина звернулася до Управління адмінпослуг ЧМР, з метою реєстрації з дітьми у квартирі по П’ятницькій, 80, на що отримала відмову. 25.03.2021 жінка звернулася вже до міськради, для отримання дозволу з переоформлення договору найму вказаної квартири, але відповідь на запит не надійшла.
В суді Наталія Короп зазначала, що дана квартира є єдиним місцем проживання для неї і її дітей, а спорів з померлим наймачем — її чоловіком, щодо їх вселення ніколи не виникало. Крім того вона особисто сплачує комунальні платежі за квартиру.
Міськрада, у відповідь на позовну заяву Наталії Короп надіслала до суду відзив, у якому заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що акт про проживання особи без реєстрації від 19.02.2021, яким позивач підтверджує свої доводи, не може бути належним доказом у справі, оскільки складений з порушенням.
Також представниця міськради — юрисконсульт Алексієнко Ольга Віталіївна зазначала, що раз у Наталії Короп є хатина у Ріпках, то нехай там і живе, тобто маючи на увазі те, що дана квартира, не єдино житло для родини жінки, в якої на руках залишилось троє дітей.
Також Ольга Алексієнко Ольга, аби відібрати квадратні метри в дітей, навіть не погребувала тим, аби надіслати запит до Ріпкинської школи №2, де повідомили, що діти ходили на навчання у період 2019-2021-го року, але у відповідь їй мати хлопчиків надала довідки, згідно яких було доведено, що більшу частину навчального процесу вони навчались у школі №19 м.Чернігів. 
Також юрисконсультка у якості доказу того, що між покійним та його старшою дочкою були неприязні стосунки повідомила про те, що на сайті "Судова влада" є справа №743/492/19, де учасниками були обвинувачений Короп Павло та потерпіла Короп Анастасія (батько побив дівчинку кочергою, а оскільки у суді дане кримінальне провадження було зареєстроване у формі приватного обвинувачення, то після того, як мати Насті відмовилась від обвинувачень на адресу чоловіка — його закрили).
Тобто, уявіть собі, що за логікою захисниці інтересів міськради те, що дитина покійного одного разу постраждала від його рук — це має для суду стати доказом того, що батько не бажав, аби житло дісталося його рідним дітям…
До речі, два хлопчики, були переведені після смерті батька до чернігівської школи №19 і навчались там з січня поточного року у 3-Є класі (а до цього навчалися в цій же школі у 1-В класі, а в Ріпках — 2-му класі), в школі №19 з 2009 по 2020 навчалась і їх старша сестра.
Що саме цікаве у цій історії, так це те, що представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради взагалі УСУНУВСЯ від походів на судові засідання по цій справі. Мабуть для того, аби квартирка скоріше перейшла до рук міськради, замість того, щоб там проживали діти та дружина покійного, які багато років потерпали через алкоголізм Павла Олексійовича.
Таке цинічне відношення до інтересів дітей з боку міськради та служби, яка повинна була б захищати їх інтереси просто вражає.
Добре, що більше здорового глузду та людяності було в голові судді Деснянського райсуду Рахманкулової Ірини Петрівни, яка хоч і не задовольнила позов на користь колишньої дружини та рідних синів покійного, та все ж таки під тиском свідчень сусідів і матері померлого визнала той факт, що донька Павла Коропа — Анастасія Павлівна Короп має право на те, щоб користуватися даним житлом.
Як прокоментував нашому виданню чернігівський адвокат Олександр Радеченко, який допомагав з консультаціями родині, для того, аби стати понвноправною хазяйкою квартири Анастасії потрібно спочатку змінити квартиронаймача, а потім приватизувати її. Суд першої інстанції закріпив за нею таке право. Також адвокат повідомив нашому виданню, що на відміну від представників Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, жодного засідання по цій справі не пропустив Католик Михайло Анатолійович — начальник управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду міської ради, який сам є батьком трьох дітей і був чи не активнішим за юристконсульта Алексієнко під час своїх виступів.
Проте, багатостраждальну родину ще чекають розбірки у суді апеляційної інстанції, куди судячи з усього, міськрада обовязково звернеться, адже житло в такому районі вартує не менш, як 30-35 тисяч доларів, тож є за що поборотися з напівсиротами та удовицею.
Також надав нашому виданню свій коментар адвокат Сергій Тука, який представляв інтереси родини Короп у суді:
На жаль це не поодинока ситуація, коли міська рада захищає не інтереси мешканців свого міста, а напевно когось іншого. Абсолютно нікого не турбують проблеми конкретно взятої особи Наталії та її дітей, де вони в подальшому будуть жити, якщо суд дійсно врахував би ту позицію, яку займали представники міської ради в суді.
На мій погляд суддя Ірина Рахманкулова максимально виважено підійшла до розгляду цієї справи, і не дивлячись на той факт що відмовила в задоволенні шести із семи заявлених позовних вимог, ухвалила таке рішення, яке дає можливість, хоча б дочці Наталії – Анастасії реалізувати спочатку своє право на користування цією квартирою, а в подальшому і на приватизацію та оформлення право власності.
Однак, оскільки по даній справі я представляв інтереси не тільки Анастасії, але й саму Наталію та її двох малолітніх дітей Олексія та Павла, я буду рекомендувати їм також звертатися до Чернігівського апеляційного суду, оскільки прийняте рішення де-юре дає право тільки Анастасії користуватися та проживати в цій квартирі, та зовсім не дає такого права Наталії та її малолітнім дітям, чим порушується їх конституційне право на житло, що неприпустимо у правовій державі.
Нашому виданню також надала свій комент 46-річна Наталія Короп:
— З чоловіком ми жили в тій квартирі до 2016-го року. До цього члени родини скинулися грошима і ми купили квартиру, яка тепер належить матері мого покійного чоловіка та його брату. Коли ходила до ЖЕКу за довіреністю чоловіка оформлювати документи на виселення свекрухи та брата чоловіка, то там мені не підказали, що все треба завіряти в нотаріуса. Чоловік випивав і я розлучилася з ним, і навіть на аліменти подала, бо тягнути одній трьох дітей було дуже важко, а він нічим не допомагав. Постійного місця роботи не мав, перебивався випадковими заробітками, любив рибалити. Того дня, коли його не стало, він поїхав на дачу у Жавинці порибалити, якраз потеплішало, крига на воді скресла. Там у нього тріснув чобіт і його засмоктало у водойму, не зміг самостійно вибратися. Не дивлячись на те, що він заглядав у чарку, здоров’я в нього було досить міцне, тож помер він у віці 46-ти років від нещасного випадку. Характером був досить жорсткий, тож нам від нього перепадало.
— Коли я прийняла рішення переїхати в Ріпки, — мені там у спадок дістався старий дерев’яний будинок, то дочка з нами поїхати відмовилась, бо в неї були амбітні плани на вступ до вишу, вона вчилася на той час в математичному класі 19-ї школи, і якби перейшла до школи у Ріпках, то навряд чи успішно б здала ЗНО, адже рівень знань у ріпкинській школі, не можна порівнювати з чернігівською. З батьком вони досить добре ладнали, відмічу також, що він постійно наполягав на тому, що діти повинні жити вдома — тобто в Чернігові, але я не витримала б з ним довше жити. Він не весь час випив, звичайно, дуже часто їздив до села, рибалив і таке інше. Настя постійно була під наглядом свекрухи та тітки, я також регулярно приїздила до неї.
— Щодо ситуації з пожежею. Коли вона трапилась чоловік одразу наказав їхати до Чернігова, бо щоб ви розуміли — дах згорів практично повністю і балки, які його тримають, можуть у будь-який момент впасти на голову. Згоріло також утеплення — хату на ті часи утеплювали глиною, тож тепер вона є практично непридатною для проживння. Коли пожежу гасили — хату повністю залили водою — і це ж взимку було. Мені дуже прикро, що наша родина потрапила у таку ситуацію і отримала таке відношення від міської влади, враховуючи, що життя мене й так не балувало, а на руках — малолітні діти, яких треба ставити на ноги самотужки, — сумно зітхає Наталія Миколаївна.
Ось такий дах має будинок, де на думку представників міськради має жити Наталія з дітьми
Gorod.cn.ua
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
