«Ми як нерозлийвода» – історія кохання чернігівського прикордонника та волонтерки

Війна не відміняє любові. Навіть більше, війна загострює ясність і щирість почуттів, наповнює їх якимось новим сенсом, додає ваги і прозорості. Зараз, як ніколи раніше, нам потрібне тепло близької, найріднішої душі. Ці почуття допомагають витримати весь цей шалений тягар, додають сили і наснаги. Він служить, вона волонтерить, кохають один одного і чекають на зустріч кожної миті. Таких історій зараз тисячі, ними, як потаємним мереживом, зараз сплетена історія нашої країни. У тяжкі воєнні часи важливо не забувати про свою другу половинку, намагатися знаходити час для своїх коханих. Важко усім, але кохання завжди вказує нам дорогу до світла і Перемоги. Історія прикордонника та волонтерки, які завжди разом, незважаючи ні на що. Данило Шматлай та його дружина Уляна разом із 2020 року. У 2021 році хлопець зробив пропозицію дівчині, і вже наступного року вони одружилися. Данило та Уляна завжди намагаються бути разом, навіть попри роботу чоловіка. «Знайомі ми були ще у 2019 році, познайомилися через спільних друзів, а от зустрічатися почали наступного року. Я був військовим, і того року мене перевели із Донбасу до академії на Хмельниччині, звідки я родом. На той час я проходив лікування у Київському госпіталі, а вона навчалася в місті Київ в університеті. В мене була можливість вийти в місто, і я її запросив прогулятися. Ми зустрілися на Хрещатику, і з цього й почалася наша історія» – розповідає Данило Шматлай. У 2021 році під час параду з нагоди 30-ї річниці незалежності України хлопець зробив своїй коханій на місці першого побачення пропозицію, на що вона відповіла «Так». Пара мала великі плани на майбутнє, вони придбали житло у Хмельницькому, збиралися робити ремонт та будувати й надалі своє спільне життя. Але 24 лютого це життя перевернулося з ніг на голову. Чоловік згадує той день: «24 лютого ми з дружиною тихенько собі спали. О 5-й ранку вона мене розбудила, сказала що в мене телефон розривається. Мені телефонувало керівництво, щоб повідомити, що подано сигнал тривоги. Я швидко зібрався і поїхав на службу, де більш конкретно дізнався, що розпочалося вторгнення. Були переживання за дружину, я пропонував їй на випадок чогось виїхати за кордон, як і своїй матері та сестрі. Дружина сказала, що вона нікуди не поїде, адже вона народилася та жила у Хмельницькому. Ми були разом увесь наш шлях, ми як нерозлийвода. Я на службі а вона вдома, по можливості займалася волонтерськими питаннями коли була необхідність. Посидіти поспілкуватися на той час не виходило, я міг не з’являтися декілька днів вдома, був на службі. Дружина завжди чекала, розуміла яка в мене робота і що коїться. Вона підтримувала, в будь якій ситуації готова була підставити свої тендітне плече. У випадках коли було емоційно надзвичайно важко, вона підтримувала мене, намагалася хоча б якось допомогти, обійняти, притулитися до мене». Данило та Уляна зрозуміли, що не можуть сидіти спокійно у Хмельницькому коли таке лихо відбувається в країні, тому пара порадилася, після чого чоловік у березні подав рапорт на переміщення на ділянку кордону де проводяться бойові дії. Рапорт розглянули тільки в червні. За цей час Денис та Уляна встигли офіційно зареєструвати свої стосунки. Одружилася молода пара 30 квітня на День прикордонника. У червні новостворена сім’я опинилася на Чернігівщині. Перед Днем Незалежності України на родину випало випробування відстанню. Тоді Данило отримав інформацію про можливе повторне вторгнення, тому примусив Уляну поїхати додому у Хмельницький. «По листопад вона була у Хмельницькому а я ніс службу на Чернігівщині. Були тижні коли я перебував на роботі, не з’являвся в місці проживання, в цей час зайві думки в голову не лізли. Коли приходив додому, то звичайно сумував за дружиною, бо одному перебувати у квартирі знаючи, що є вона, знаючи, що частинка мене десь далеко, це пригнічувало, не вистачало дружини поряд. Вона в цей час задавала тільки одне питання: коли я повернуся до тебе? В цей період ми здебільшого переписувалися в Телеграмі, коли на вихідних була можливість, то використовували FaceTime» – розповідає Данило. Чоловіку вдалося випросити у керівництва декілька днів відпустки з нагоди його дня народження. Він вирішив поїхати додому, але дружині не сказав про це ні слова. «Вона допізна в мене не спить, – розповідає Данило – і ось о 2-й ночі я їй скидаю фото під’їзду. Вона запитала, що це, а я кажу «здогадайся з трьох разів». Вона швиденько спустилася і застрибнула на мене». Наразі молода родина має можливість бачитися майже щодня. Чоловік продовжує нести службу на кордоні Чернігівщини. Під час обстрілів прикордоння з артилерії ворога у Данила перша думка одразу про свою кохану. Уляна в цей час займається волонтерською діяльністю, знаходить маскувальні сітки, адже їх досі катастрофічно не вистачає, організовувала збір на тепловізор. Данило дуже пишається своєю дружиною, а вона – своїм чоловіком. «Вона закінчує навчання в університеті. Спілкується зі своїми одногрупницями, які виїхали в Польшу, Німеччину та інші країни. Коли вони запитують, як вона тут, як чоловік і так далі, то вона говорить, що в неї все добре, адже її чоловік військовий, він її захист» – розповідає Данило. Чоловік уже приготувався до Дня закоханих та придбав подарунок для дружини, але чи вийде провести цей день разом, він ще не знає. Усім закоханим, у яких друга половинка служить на благо Україні Данило бажає терпіння. «Терпіння напевно хочу побажати більше жіночій частині подружжя, бо їм емоційно важче. Терпіння їм та сталевих нервів, адже війна – це здебільшого чоловіча справа, тому жінкам складно це переживати, і я це добре розумію» – наголошує Данило. Джерело: 0462.ua