«Скільки ми разом, стільки й займаємося ягодами», — говорить 25-річна Марина Хорошок із Куликівки про них із чоловіком, 38-річним Романом Литвиненком (прізвища носять різні). Плодами тепер уже сімейної справи вони діляться з тими, хто не має змоги їх купувати.
ВІД ПОЛУНИЦІ — ДО «ТАЛІСМАНА» Й «ОРАНЖ КІНГА»
— Ми познайомилися, коли Рома ще займався полуницею. Він має агрономічну освіту, на цьому розуміється. Тепер ми вирощуємо ягоди разом. Від полуниці поки що відійшли (щоб її вирощувати на ґрунті, треба вкладати дуже багато коштів, а ціна влітку може бути 30 гривень за кіло — так ми навіть «у нуль» не вийдемо). Можливо, спробуємо вирощувати полуницю в теплицях. А зараз саджаємо малину і вже другий рік — кавуни. Вирощуємо їх у Роминому рідному селі — Вершиновій Муравійці (також Куликівщина. — Авт.).
Про вирощування кавунів Марина розказує не гірше за чоловіка-агронома:
— Під кавунами в нас 3 гектари. На землі прокладаються плівка, у якій є отвори для висаджування, і шланги для крапельного поливу. Минулого року кавуни ми саджали з насіння, а цього — вже з вирощеної розсади. Торік плівку прокладали вручну, бо площа була менша, тепер же — механізовано (трактором).
На агросайтах замовляли якісне сертифіковане насіння. У нас два ранніх гібриди кавуна: «талісман» (торік саджали «продюсер») і «оранж кінг» — цей усередині жовтий.
Наші перші кавуни росли довше, ніж другі, бо того літа було прохолодніше. Термін дозрівання кавуна — 65 днів, цього року в нас десь так і вийшло, перші кавуни були 14 серпня. При цьогорічній спеці вони достигли б і за 55-60 днів, але трішки затримали червневі дощі, коли лило два тижні, й холодні ночі.
Своїх кавунів ми нічим не кропимо, у нас вони цілком домашні, не оброблені хімією. Спочатку врожай збирали самі, тепер наймаємо людей. Зриваємо, складаємо в купи, потім вантажимо на машину.
Для реалізації маємо точку в Куликівці — кіоск «ФРУКТИ-ОВОЧІ», де продаємо і вирощені власноручно, і закуплені. Зараз червоні кавуни — по 10 гривень за кілограм, жовті — по 15.
«ДАЄМО ХТО СКІЛЬКИ ПРОСИТЬ»
Кавуни від подружжя можна отримати й безкоштовно. 5 вересня в куликівській групі у фейсбуці Марина розмістила оголошення: «Пропонуємо жовтий і червоний кавуни для малозабезпечених, людей з інвалідністю, людей похилого віку та військових. Відповідні служби можуть сформувати списки тих, хто самостійно прийти не в змозі, ми зробимо доставку з рук у руки. Вищезгаданих людей, які живуть поряд, запрошуємо: приходьте в кіоск «ФРУКТИ-ОВОЧІ». БЕЗКОШТОВНО!»
— Взагалі-то ми давно так робимо. Постійно допомагаємо військовим. Щороку перед святами чоловік бере в селищній раді списки малозабезпечених сімей, матерів-одина- чок, людей з інвалідністю та інших, і ми роздаємо їм мандарини до Дня Святого Миколая, Нового року.
Цього літа в нас дощами затопило ділянку поля, і там виросли кавунчики маленькі
— по 3-3,5 кг. За смаком вони зовсім не відрізняються від більших, просто, як кажуть, некаліберні. І ми вирішили їх пороздавати.
За перший день акції в Куликівці по кавуни прийшло до сотні людей. І по селах багато хто просить, але зараз у нас немає змоги постійно розвозити. Солярка дорога, до того ж нині багато роботи: ще на полі збираємо кавуни, і торгова точка потребує часу й уваги. Уже з’їздили в село нашої громади Авдіївку (нам підготували список потребуючих сімей). Пропоную й іншим селам підготувати такі списки.
Поки кавуни є — ліміту немає. Ми нікого не обмежуємо, даємо хто скільки просить. Беруть по одному-два на сім’ю, якщо є дітки — більше.
68-річна Катерина Бондарук із Куликівки — одна з тих, кому Марина і Роман уже відвезли кавуни. Не надякується їм:
— У фейсбуці побачила, попросила, а вже назавтра вони привезли. І знайшли ж мене, хоча живу далеко у вуличці! Я дуже-дуже вдячна цій парі — які ж вони молодці! І людям роботу дають (я бачу в Інтернеті їхні оголошення з пропозиціями), і діляться з такими, як я, нужденними. Мені разом із трьома кавунчиками ще й кілограм помідорчиків дали. Я ще попросила (уже за гроші) червоного бурячка, бо в мене не вродив, то сказали: «Привеземо». Я підказала про безкоштовні кавуни своїй подрузі по нещастю (у неї також дитина хвора), вона пішла — і їй теж дали.
Я сама до них не добралась би — ледве пересуваюсь на двох палках (цукор «з’їв»). А раніше попобігала: 30 років працювала медсестрою і 15 торгувала молочним, поки корову тримала. Я також любила людям роздавати. Тепер же нічого не можу робити… У мене і чоловік, і 40-річна дочка — з інвалідностями, Інна ще й ногу зламала. Ох, гірка моя доля… Тож і дякую людям, небайдужим до нас!
Напишіть, будь ласка, ще про одного такого чоловіка: Олег Желізний, спасибі, подарував мені ходунці. З ними я тепер можу хоча б через дорогу в магазин сходити. Пишіть якомога більше про таких чуйних людей і про їхні добрі діла!
КАВУН — НА НОВИЙ РІК?
Цікаво, що Марина Хорошок за фахом — соціальний працівник. Хоч і не працює в цій сфері, та все одно допомагає людям: не за посадою, а за покликом серця.
— Самі з чоловіком кавуни любите? — запитую в неї наостанок. — Чи ви — як деякі рибалки, що ловлять, а риби не їдять?
— Я дуже люблю! У мене завжди в холодильнику обов’язково має бути кавун.
— А взимку? Чи ваших кавунів вистачає і на зиму?
— Червоний стільки не лежатиме, минулого року пробували — все одно місяць максимум. А «оранж кінг» зберігатиметься довго: якщо його покласти в сухе темне холодне місце, то, як прочитав Рома, може й до Нового року долежати. Хочемо спробувати — вийде чи ні.
На смак «оранж кінг» набагато цікавіший, солодший за червоний. Чоловік говорить, що йому жовтий кавун нагадує мультифруктовий сік, а мені він — ніби з присмаком меду. Я після нього, якщо чесно, червоного більше й не хочу.
P.S. Поки матеріал готувався до друку, Марина з Романом роздали вже п’ять тонн кавунів, люди просять іще…
Джерело: газета “Гарт”, Аліна Ковальова
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
